Справа № 2-1143/ 2007 р.;2-361/2008 р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 червня 2008 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в складі: судді - Хіневич В.І., при секретарі - Бучинській І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом фізичних осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до прокуратури м. Кременчука про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до прокуратури м. Кременчука та прохали винести рішення про притягнення до кримінальної відповідальності працівників прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5, стягнення з прокуратури м. Кременчука на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 10000 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн., на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у вигляді невиплаченої заробітної плати в сумі 11500 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 червня 2004 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до прокуратури м. Кременчука про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до прокуратури м. Кременчука про відшкодування матеріальної та моральної шкоди об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 червня 2007 року притягнуто до участі в справі в якості співвідповідача прокуратуру Полтавської області та в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та Державне казначейство України.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримала та вказала, що 29 квітня

2003     року ОСОБА_3 звернулася до Кременчуцького МУ з заявою за фактом невиконання

рішення суду, зловживання службовим становищем посадовими особами ЗАТ « Ремонтно-

механічний завод». Заява ОСОБА_3 та матеріали виконавчого провадження були направлені

до прокуратури м. Кременчука. Після надходження даних матеріалів до прокуратури м.

Кременчука на протязі тривалого часу рішення не приймалося. Рішенням Крюківського районного

суду м. Кременчука від 29 вересня 2003 року дії службових осіб прокуратури м. Кременчука в

частині порушення строків розгляду і прийняття рішення визнані незаконними . В березні 2004

року вона отримала копію постанови від 21 лютого 2004 року про відмову в порушенні

кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в діях посадових осіб ЗАТ

« Ремонтно-механічний завод» складу злочину. Вважає, що дана постанова є сфальсифікованою

та не відповідає дійсним обставинам справи. На свої звернення до прокурора м. Кременчука

відповіді не отримала. Вважає, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 містяться ознаки злочину,

що в свою чергу завдало їй матеріальну шкоду в сумі 10000 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000

грн. Матеріальна шкода полягає в тому, що прокуратура м. Кременчука не встановила винних

осіб. Моральну шкоду мотивувала тим, що прокуратура не надала належної правової допомоги

при вирішенні цих питань. Прохала суд притягнути винних осіб також до кримінальної

відповідальності.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 свою заяву підтримала та пояснила, що 29 квітня 2003 року вона звернулася до Кременчуцького МУ зі скаргою на невиконання рішення суду від 4 грудня 1997 року про стягнення на її користь заборгованості по зарообітній платі, зловживання службовим становищем посадовими особами ЗАТ «Ремонтно- механічний завод» та притягнення винних до кримінальної відповідальності. В порядку ст. 97 КПК України її заява була направлена до прокуратури м. Кременчука. Відповідальні працівники прокуратури умисно затягували прийняття рішення за її заявою. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2003 року дії працівників прокуратури визнані неправомірними. 10 березня

2004     року вона отримала постанову    від 21 лютого 2004 року    про відмову в порушенні

2

кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в діях посадових осіб ЗАТ « Ремонтно-механічний завод» складу злочину. Вважає, що працівники прокуратури ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неналежним чином розібралися по суті питання, їх рішення є незаконним. Діями працівників прокуратури їй завдано матеріальну шкоду яку вона оцінює в 11500 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Матеріальну шкоду мотивує тим, що не виконане рішення суду про стягнення на її користь заробітної плати , так як з вини посадових осіб, арештоване майно, яке передано на реалізацію , знищено, але за це ніхто не поніс відповідальності.. Моральну шкоду мотивує моральними стражданнями, які вона перенесла за даний час. Прохала задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник прокуратури Полтавської області Яроменок P.O. вважає вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безпідставними. Прокуратура не несе відповідальності за невиконання рішень суду, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.02.2004 року позивачами не оскаржувалась , на даний час вона не скасована і є чинною.При розгляді матеріалів за фактами зловживання службовими особами ЗАТ « Ремонтно-механісчний завод» дослідчі матеріали неодноразово направлялися до КМУ для їх доопрацювання, і висновок службового розслідування підтвердив факт неналежної підготовки матеріалів працівниками , які проводили дослідчу перевірку. Позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує матеріалну шкоду - втратою обладнання , а моральну - зміною її соціального статусу, при тому , що прокуратура області не може нести відповідальність за суб'єктів підприємницької діяльності, прокуратура не була , не є відповідальною за збереження майна чи обладнання, вказані цінності прокуратурі ніколи будь -ким не передавались на зберігання , як стверджують позивачки. Також, на час прийняття процесуального рішення , згідно зі змінами до Закону України « Про виконавче провадження» від 10.07.2003 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо нагляду за органами ДВС стосовно виконання судових рішень.Стосовно моральної шкоди, яка пов»язується з зупинкою виробництва, то прокуратура не має до цього відношення , вимоги про стягнення моральної шкоди нічим не обґрунтовані, як не обґрунтовані і її розміри. З аналогічних підстав прохав відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, при цьому вказавши , що позивачка вказала її розмір - 50000 грн. за її словами, просто так, а могла б і 100 тис. грн.. Прохав суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3, судові витрати покласти на позивачів.

В судовому засіданні представник прокуратури м. Кременчука надав суду аналогічні пояснення і прохав суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судові витрати покласти на позивачів.

В судовому засіданні представник Державного казначейства України позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визнав, вважає, що порушень з боку прокуратури, які б спричинили матеріальну шкоду не доведено, стосовно моральної шкоди вважає, що вона позивачами взагалі не довенен , а саме в чому вона полягає її розмір, та причинний зв»язок. Рішення винести на розсуд суду.

В судовому засіданні третя особа - ОСОБА_5 пояснив, що з 2002 по 2005 роки працював на посаді першого заступника прокурора м. Кременчука. В той час до прокуратури надійшли матеріали дослідної перевірки з КМУ за заявами позивачів про наявність в діях посадових осіб ЗАТ « РМЗ» посадових злочинів. Вказані матеріали в зв»язку з їх неякісною підготовкою були повернуті в КМУ для доопрацювання. Після цього вони неодноразово направлялись до КМУ на доопрацювання. 21.02.2004 року по матеріалам, які були в наявності прокуратурою м. Кременчука -ст.помічником ОСОБА_4 була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях посадових осіб ЗАТ « Ремонтно-механічний завод» складу злочину, на підставі ст. 6 п.2 КПК України . Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на даний час є чинною і ніким не скасована. Вимоги позивачів вважає безпідставними. Прокуратура не може нести відповідальність за невиконання рішення суду суб»єктами господарювання та не збереження ними майна .Питання про притягнення осіб до кримінальної відповідальності не може бути предметом розгляду в цивільному судочинстві. Прохав суд відмовити позивачам в задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився з поважних причин, але надав суду заяву, згідно якої вважає, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_3 необґрунтованим, так як постанова про відмову в порушенні кримінальної спарви , яка виносилась ним , ніким не оскаржувалась і є законною, прохає прийняти суд рішення на свій розсуд.

Суд, заслухавши сторін та представників сторін , третіх осіб та представників третіх осіб по справі, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, давши їм належну оцінку вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню

з наступних підстав.:

3

Судом встановлено, що дійсно 31 березня 2004 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Крюківського районного суду з позовними заявами до прокуратури м. Кременчука про притягнення до кримінальної відповідальності працівників прокуратури ОСОБА_4, ОСОБА_5 та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В своїх позовних заявах вказали, що 29 квітня 2003 року ОСОБА_3 звернулась до Кременчуцького МУ з заявою за фактом невиконання рішення суду від 04 грудня 1997 року про стягнення з ЗАТ «РМЗ» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3330 грн. 68 коп., зловживанням службовим становищем посадовими особами ЗАТ «РМЗ» та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Після проведення перевірки заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були направлені до прокуратури м. Кременчука для вирішення питання про порушення кримінальної справи. В зв'язку з тим , що з боку прокуратури м. Кременчука своєчасно не надано відповіді по суті, ОСОБА_3 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука про визнання дій працівників прокуратури м. Кременчука незаконними. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 29 вересня 2003 року дії службових осіб прокуратури м. Кременчука в частині порушення строків розгляду і прийняття рішення по заяві ОСОБА_3 на незаконні дії посадових осіб ЗАТ РМЗ визнані незаконними, і зобов'язано прокурора м. Кременчука розглянути та прийняти рішення по вказаній заяві у встановленому законом порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2003 року рішення Крюківського районного суду від 29 вересня 2003 року залишено без змін.

Рішенням Крюківського районного суду від 04 серпня 2003 року дії державного виконавця Автозаводського РУЮ визнані неправомірними.

21.02.2004 року старшим помічником прокурора м. Кременчука Степурою А.А. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб виконавчої служби Автозаводського РУЮ, Кременчуцької ОДНІ та ЗАТ "Ремонтно-механічний завод" за фактами невиконання рішень суду, зловживання службовим становищем, службової недбалості та приховування майна за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364,367,382 та 388 КК України та відносно гр.-на ОСОБА_10 за ст. 191 КК України за фактом привласнення або розтрати майна шляхом зловживання службовим становищем на підставі п.2 ст. 6 та п. 11 ст. 6 КПК України. 10.03. 2004 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постанову від 21.02.2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи не оскаржували і бажання її оскаржити не мали , про що неодноразово заявляли в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен громадянин має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Законом України " Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду" встановлений порядок та підстави на відшкодування шкоди, випадки при настанні яких громадянину відшкодовуються матеріальна та моральна шкода. В суді позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надали доказів , розрахунків на підтвердження завданої їм матеріальної шкоди з боку працівників прокуратури м. Кременчука відповідно в розмірах 10000 грн. та 11500 грн. тому у суду немає підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно ст.1177 Цивільного Кодексу України майнова шкода ,завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою , якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною тобто коли порушена кримінальна справа і особа не встановлена.

Позивачі обґрунтовують матеріальну шкоду - втратою обладнання та невиплатою заробітної плати, при тому , що прокуратура м. Кременчука та прокуратура області не може нести відповідальність за суб'єктів підприємницької діяльності, прокуратура не була , і не є відповідальним органом за збереження майна чи обладнання суб»єктів господарювання , вказані позивачами матеріальні цінності ( ткацького та іншого обладнаня) прокуратурі м. Кременчука працівниками Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області не передавались на відповідальне зберігання . Крім того,   органи прокуратури на   час прийняття процесуального

4

рішення , згідно зі змінами до Закону України « Про виконавче провадження» від 10.07.2003 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо нагляду за органами ДВС стосовно виконання судових рішень.

Крім цього , 26 березня 2008 року судом винесена ухвала про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Прокураури Полтавської області, прокуратури м. Кременчука, за участю третіх осіб - ДКУ, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в частині вимог про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Вказана ухвала позивачами не оскаржувалась і на час розгляду справи є чинною.

Таким чином, Держава , в особі прокуратури області та ДКУ не повинна відшкодовувати позивачам шкоду, заподіяну суб»єктом господарської діяльності.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» зазначено що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних и страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній особі чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Ствердження позивача ОСОБА_3 щодо стягнення з прокуратури м. Кременчука заборгованості по заробітній платі невиплачені ЗАТ «Ремонтно- механічний завод» , яку вона не може отримати з вини службових осіб останнього не відповідає вимогам ст. 30 ЦПК України щодо сторін, які являються учасниками цивільного процесу.

Прокуратура м. Кременчука не може відповідати за матеріальними зобов'язаннями інших підприємств, установ, організацій тобто виступати відповідачами по цих питаннях в порядку цивільного судочинства. Постанова ст. помічника прокурора м. Кременчука ОСОБА_4 від 21.02.2004 р. на даний час не скасована і є чинною, в зв'язку з чим твердження позивача ОСОБА_3 стосовно того, що вказаним незаконним рішенням службових осіб прокуратури м. Кременчука їй завдано моральну шкоду є безпідставним. Між діями службових осіб прокуратури м. Кременчука і відповідно прокуратури Полтавської області та моральними стражданнями позивачів відсутній прямий причинний зв'язок. Порушення строків розгляду заяви, яке сталося не з вини відповідачів, не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки таке рішення прийнято 21.02.2004 р. і постанова про відмову про порушення кримінальної справи на даний час є чинна.

Згідно ст.1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода ,завдана неправомірними діями...особистим немайновим правам фізичної особи , а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.. .у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності...

Згідно ст.1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини...

Суд вважає, , що позивачка ОСОБА_1 не надала суду фактів заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат майнового характеру , за яких обставин та якими конкретно діями вони заподіяні відповідачами, відсутність причинного зв»язку між шкодою та діями відповідачів, тощо.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року №4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати , зокрема : у приниженні честі , гідності, порушенні стосунків з оточуючими людьми, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, тощо .Враховуючи вищевикладені обставини, а саме: тривалість моральних страждань Позивача ,їх характер, розмір суми заборгованості ,протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що завдало Позивачу моральних страждань, суд приходить до висновку , що вимоги ОСОБА_1 щодо виплати їй моральної шкоди в сумі 50 000 грн. не обґрунтовані, а тому слід відмовити ОСОБА_1 в стягненні з Відповідачів на її користь моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

З наведених вище підстав суд вважає за необхідне відмовити позивачці ОСОБА_3 в стягненні з Відповідачів на її користь моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з прокуратури Полтавської області та прокуратури м. Кременчука на її користь заподіяної матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн. та

5

моральної шкоди в сумі 50 000 грн. не обгрунтовані і не мотивовані, а тому її вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з прокуратури Полтавської області та прокуратури м. Кременчука на її користь заподіяної матеріальної шкоди в сумі 11500 грн. та моральної шкоди в сумі 50 000 грн також не обгрунтовані і не мотивовані.

Враховуючи майновий стан позивачів по справі ,на підставі ст.82 ЦПК України, суд, вирішив звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.10,11,60,82,88,212,213,215 ЦПК України, ст.56 Конституції України; ст.8 Закону України « Про виконавче провадження»; ст..ст. 174,176,1166,1167,1177 Цивільного Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до прокуратури Полтавської області , прокуратури м. Кременчука, за участю третіх осіб - Державного казначейства України , ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

ОСОБА_2 в задоволенні позову до прокуратури Полтавської області , прокуратури м. Кременчука, за участю третіх осіб - Державного казначейства України , ОСОБА_5, ОСОБА_4 Державного казначейства України про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.