Справа № 2-1033/2007 p.

                № 2-39/2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2008 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місці Кременчуці цивільну справу за позовом юридичної особи закритого акціонерного товариства «Будтранссервіс» до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов»язків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач закрите акціонерне товариство «Будтранссервіс» звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Будтранссервіс» 8 97 6 грн. 62 коп. в рахунок відшкодування заподіяної ним при виконанні трудових обов»язків матеріальної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що в період з 23 квітня 1995 року по 17 вересня 2003 року відповідач ОСОБА_1 працював в ЗАТ «Будтранссервіс» на різних посадах, а з 11 червня 2001 року по 17 вересня 2003 року на посаді начальника будівельно-транспортного цеху. На підставі статті 135 Кодексу законів про працю України з відповідачем укладались договори про повну матеріальну відповідальність, останній з яких датований 11 червня 2001 року. За результатами проведеної 22 травня 2003 року позачергової інвентаризації залишків паливно-мастильних матеріалів в будівельно-транспортному цеху ЗАТ «Будтранссервіс» було виявлено недостачу 1785 літрів дизельного палива. В подальшому, при проведенні приймання-передавання матеріальних цінностей начальником будівельно-транспортного цеху ОСОБА_1 комірнику-заправнику ОСОБА_2 було виявлено факт відсутності ряду матеріальних цінностей, який підтвердила і проведена станом на 1 жовтня 2003 року планова інвентаризація. Загалом в результаті проведення вищезазначених перевірок було виявлено недостачу дизельного палива, масла 1-20, основних засобів, запчастин, сировини і матеріалів, малоцінних і швидкозношуючих предметів, внаслідок чого відповідачем було завдано позивачу матеріальної шкоди, яку останній оцінив в 8 976 грн. 62 коп.

В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 неодноразово змінювала та доповнювала позовні вимоги та остаточно просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Будтранссервіс» матеріальну шкоду в розмірі 19 017 грн. 98 коп. Крім того, представник позивача змінила підстави позовних вимог, вказавши, що відповідач являвся не тільки матеріально відповідальною особою, а й отримував матеріальні цінності під звіт на підставі разових документів, внаслідок чого він повинен нести повну матеріальну відповідальність за заподіяну ним при виконанні трудових обов»язків шкоду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з наведених вище підстав та просила суд стягнути з відповідача на користь ЗАТ «Будтранссервіс» матеріальну шкоду в розмірі 19 017 грн. 98 коп.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, на обґрунтування своєї позиції вказуючи наступне. По-перше, перебуваючи на посаді начальника будівельно-транспортного цеху, він не належав до категорії працівників, з якими відповідно до вимог чинного закодавства про працю можу бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а наявність у приміщенні ввіреного йому складу матеріальних цінностей не є підставою для покладення на нього обов»язку відшкодовувати в повному обсязі шкоду, заподіяну їх недостачею; по-друге, відповідач дійсно прийняв дизельне паливо від приватного підприємства «Дизельсервіс», однак виявлена в ході інвентаризації залишків паливно-мастильних матеріалів недостача була заподіяна закритому акціонерному товариству «Будтранссервіс» не з його вини, а внаслідок недопоставки ПП «Дизельсервіс» дизельного палива; по-третє,  результати проведеної станом на 1 жовтня 2003 року інвенаризації

2

не можуть бути достовірними, оскільки інвентаризація була проведена через ' деякий час після звільнення відповідача, коли на склад мали доступ інші особи, а матеріальні цінності, недостача яких була виявлена комісією, станом на 17 вересня 2003 року, тобто на день звільнення відповідача з посади були фактично наявними або списаними в установленому порядку.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4 відповідача ОСОБА_1, приймаючи до уваги покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, повно та всебічно дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що в період часу з 23 квітня 1995 року по 17 вересня 2003 року відповідач ОСОБА_1 працював в ЗАТ «Будтранссервіс» на різних посадах, а з 11 червня 2001 року по 17 вересня 2003 року на посаді начальника будівельно-транспортного цеху.

11 червня 2001 року між директором ЗАТ «Будтранссервіс» ОСОБА_7 та начальником будівельно-транспортного цеху ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно рахунків № 103 від 28 лютого 2003 року та № 136 від 21 травня 2003 року закрите акціонерне товариство «Будтранссервіс» перерахувало на рахунок приватного підприємства «Дизельсервіс» відповідно 12 500 грн. за дизельне паливо в кількості 10 000 літрів та 9 984 грн за дизель паливо в кількості 8 000 літрів.

Згідно накладної № 92 від 28 лютого 2003 року приватне підприємство «Дизельсервіс» передало закритому акціонерному товариству «Будтранссервіс» через ОСОБА_9, діючого на підставі довіреності серії ЯЕД № 805790 10 000 літрів дизельного палива, які останнім були передані начальнику будівльно-транспортного цеху ОСОБА_1 згідно накладної б/н від 28 лютого 2003 року.

За накладною № 122 від 22 травня 2003 року приватне підприємство «Дизельсервіс» передало закритому акціонерному товариству «Будтранссервіс» через ОСОБА_9, діючого на підставі довіреності серії ЯЖГ № 027656 від 22 травня 2003 року 8 000 літрів дизельного палива, які останній передав за накладною б/н від 22 травня 2003 року начальнику будівельно-транспортного цеху ОСОБА_1

22 травня 2003 року на підставі наказу № 17 від 21 травня 2003 року президента ЗАТ «Будтранссервіс» було проведено позачергову інвентаризацію залишків паливно-мастильних матеріалів, в результаті якої виявлено недостачу 1 785 літрів дизельного палива.

Як вбачається з пояснювальної записки від 28 травня 2003 року, службової записки від 3 липня 2003 року та пояснювальної записки від 3 вересня 2003 року начальника будівельно-транспортного цеху ОСОБА_1, постачальник дизельного палива приватне підприємство «Дизельсервіс» з оплачених 28 лютого 2003 року закритим акціонерним товариством «Будтранссервіс»10 000 літрів дизельного палива здійснив поставку лише 9 500 літрів, а з оплачених 22 травня 2003 року 8000 літрів дизельного палива лише 6 715 літрів, зобов»язавшись провести допоставку дизельного палива або компенсувати зайво сплачену суму коштів за недопоставлен! паливно-мастильні матеріали.

З вересня 2003 року президентом ЗАТ «Будтранссервіс» видано наказ за № 27, згідно якого начальника будівельно-транспортного цеху ОСОБА_1 було зобов»язано відшкодувати недостачу дизельного палива в кількості 1785 літрів в строк до 17 вересня 2003 року.

10 вересня 2003 року, у зв»язку з подачею ОСОБА_1 заяви про звільнення, на підстав наказу № 114-К, в ЗАТ «Будтранссервіс» створено комісію для прийому-передачі начальником будівельно-транспортного цеху ОСОБА_1 основних засобів ОСОБА_10 та матеріалів ОСОБА_11

17 вересня 2003 року згідно наказу № 117-К ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника будівельно-транспортного цеху за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, а 18 вересня 2003 року за накладною б/н він передав ключ від вхідних дверей будівельно-транспортного цеху ОСОБА_2

Станом на 1 жовтня 2003 року на підставі наказу № ЗО від ЗО вересня 2003 року інвентаризаційною комісією в складі начальника будівельно-транспортного цеху ОСОБА_10, інженера по техніці безпеки ОСОБА_12, бухгалтера ОСОБА_13 та комірника-заправника ОСОБА_11 без участі ОСОБА_1 було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в будівельно-транспортному цеху ЗАТ «Будтранссервіс», в ході якої виявлено недостачу паливно-мастильних матеріалів,  сировини та матеріалів,  запчастин,  основних

3

засобів та малоцінних і швидкозношуючих предметів, а 15 жовтня 2003 складено інвентаризаційні описи.

На підставі вищезазначених інвентаризаційних описів позивачем було здійснено розрахунок завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, розмір якої ЗАТ «Будтранссервіс» оцінює в 19 017 грн. 98 коп.

Відповідно до роз»ясень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті З Постанови № 14 від 2 9 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємства, установам, організаціям їх працівниками», суд у кожному випадку повинен з»ясовувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов»язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи було створено умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавста працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Положеннями статті 135-1 КЗпП передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» № 1545 від 12 вересня 1991 року визначено, що на території україни діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

Згідно Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм на зберігання, обробки, продажу (відпуску),перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447-24, ОСОБА_14 не належить до категорії працівників (за займаною посадою та виконуваною роботою), з якими підприємство повинно укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Згідно визначень термінів та понять, що містяться в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж, при супроводженні вантажу представником Замовника на нього покладаються такі обов'язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також здача вантажу в пункті призначення одержувачу. Експедитори в дорозі повинні суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки.

4

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і ворганізаціях України, затвердженої Наказами Держнафтогазпрому, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Держстандарту, Держкомстату України № 81-38-101-235-122 від 2 квітня 1998 року, вимоги якої є обов»язковими для підприємств, установ та органзацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян-суб»єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України, перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспртною накладною відповідно до діючої Інструкції про порядок розрахунків за перевезення вантажів автомобільним транспортом, оприбуткування фактично одержаних нафтопрдуктів проводиться на підставі супровідних документів постачальників з оформленням приймального акта за типовою формою № М-7 первинної облікової документації Комстату України.

За час розгляду справи, сторонами не було надано суду жодних відомостей про наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних на дизельне паливо, яке було поставлено приватним підприємство «Дизельсервіс» закритому акціонерному товариству «Будтранссервіс» та актів приймання дизельного палива матеріально відповідальною особою, які могли б засвідчити фактичні обсяги його поставок.

Крім того, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і ворганізаціях України, затвердженої Наказами Держнафтогазпрому, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Держстандарту, Держкомстату України № 81-38-101-235-122 від 2 квітня 1998 року визначено, що облік нафтопродуктів у місцях зберігання ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку, або у книгах, які містять реквізити, що вказуються в картках обліку окремо за кожним найменуванням і маркою нафтопродукту. На підставі оформлених у встановленому порядку первинних документів у картки (книгу) заносяться дані про надходження і відпуск нафтопродуктів та виводяться кількісні залишки після кожного запису або після запису останньої операції дня.

Як вбачається з наданого відповідачем витягу з журналу обліку руху паливно-мастильних матеріалів у будівельно-транспортному цеху ЗАТ «Будтранссервіс», в травні 2003 року закрите акціонерне товариство «Будтранссервіс» фактично отримало від приватного підприємства «Дизельсервіс» 6715 літрів дизельного палива.

Дослідити в судовому засіданні в якості доказу журнал обліку руху падивно-мастильних матеріалів в будівельно-транспортному цеху ЗАТ «будтранссервіс» неможливо, оскільки як вказав представник позивача, на даний час журнал обліку руху паливно-мастильних матеріалів в будівельно-транспортному цеху ЗАТ «Будтранссервіс» втрачений.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кожний окремо вказали, що приватним підприємством «Дизельсервіс» було недопоставлено закритому акціонерному товариству «Будтранссервіс» дизельного палива в лютому 2003 року в кількості 500 літрів та в травні 2003 року в кількості 1 285 літрів.

Крім того, судом встановлено, що за результатами проведеної на підставі заяви ОСОБА_1 перевірки Крюківським РВ Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області було встановлено факт недопоставки приватним підприємством «Дизельсервіс» 1 785 літрів дизельного палива закритому акціонерному товариству «Будтранссервіс» та відмовлено в порушенні кримінальної справи з мотивів того, що дані правовідносини регулюються цивільним законодавством.

За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідача при виконанні ним трудових обов»язків вини, що є обов»язковою підставою виникнення обов»язку відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі.

Згідно пункту 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 року, проведення інвентаризації є обов»язковим при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, в порушення вищезазначених вимог законодавства, інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей будівельно-транспортного складу,  в результаті якої

5

виявлено    недостачу    товарно-матеріальних    цінностей    та    складено »  інвентаризаційні описи, було проведено комісією не на день прийому-передачі справи, а лише станом на 1 жовтня 2003 року

За таких обставин, відповідно до вимог статей 57, 58 ЦПК України суд вважає зазначені вище описи інвентаризації неналежним доказом по справі та не приймає їх до уваги при вирішенні спору.

Положеннями частини 3 статті 10 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представнику позивача в судовому засіданні роз»яснені положення частини 4 статті 10 ЦПК України, якою передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим кодексом, зокрема представнику позивача було роз»яснено необхідність проведення експертизи для встановлення дійсних обставин справи.

Однак, на думку представника позивача, у суду відсутні підстави для призначення по справі зазначеної вище експертизи, а в матеріалах справи маються всі необхідні для вирішення даного спору докази.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, зібрані по справі докази, встановлені в судовому засіданні факти, приймаючи до уваги пояснення сторін по справі та свідків, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт наявності в діях відповідача ОСОБА_1 вини та причинного зв»язку між його винними діями та завданою позивачеві матеріальною шкодою, у зв»язку з чим позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Будтранссервіс» є незаконними та необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10,11,57,60,81,84,88,212,213,215 Цивільно-процесуального Кодексу України, пунктом 1, 2 частини 1 статті 134 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємства, установам, організаціям їх працівниками», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог юридичної  особи закритого  акціонерного товариства «Будтранссервіс» до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування  шкоди,  заподіяної  при  виконанні  трудових  обов»язків відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 4 статті 4 95 ЦПК України.