Справа №2-154 2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«09» січня 2007 p. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого - судді Потьомкіна О.П.
при секретарі - Паращенко В.Д.
за участю представників: позивача - адвоката ОСОБА_1
відповідача - Ліннікової О.М.
третьої особи - ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності, -
ВСТАНОВИВ :
21.03.2006р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі про стягнення моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності - а.с.2, потім, 18.09.2006р., в зв"язку зі збільшенням з 01.07.2006р. розміру мінімальної заробітної плати до 375,00 грн., уточнив свої позовні вимоги - а.с.32.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 у позові вказує, що він працював на шахті „Гвардійська" ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з 15 листопада 1993 року по 07 жовтня 2004 року ІНФОРМАЦІЯ_1 в шкідливих підземних умовах праці. Працюючи на вказаному підприємстві, на позивача постійно впливали шкідливі фактори, внаслідок чого було заподіяно шкоду його здоров'ю, що привело до втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 07.10.2004р. йому первинно встановлено втрату працездатності в розмірі 40% у зв'язку з профзахворюванням - вібраційна хвороба 1-2 ст. з 07.10.2004р. на один рік. Висновком МСЕК від 22.11.2005р. йому повторно встановлено втрату працездатності у розмірі 40% у зв'язку з профзахворюванням - вібраційна хвороба та 3 група інвалідності з 01.11.2005р. на один рік. Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі НОМЕР_1. йому призначені щомісячні страхові виплати у розмірі 812,36 грн.
Обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відшкодовувати моральну шкоду всім потерпілим, у тому числі, в разі тимчасової, стійкої, часткової або повної втрати професійної працездатності, підтверджений рішенням Конституційного суду України від 27 січня 2004р. №1-РП/2004 у справі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також ст.ст. 1,5,6,13,21 і ч.3 ст.28 цього Закон, а також ст.1168 ЦК України.
Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.
Моральну шкоду він обґрунтовує наступним: - в результаті професійного захворювання він втратив 40% працездатності;
2
- за період з 26.03.2003р. по теперішній час він тричі знаходився на стаціонарному
лікуванні в медичних закладах м. Кривого Рогу:
· з 26.03.03р. по 14.04.03р. - з діагнозом: вегетативна поліневролгія з акроангіоспазмами кісток, хр. адгезивний отит справа, залізодефіцитна анемія.
· з 04.08.03р. по 27.08.03р. - з діагнозом: виразкова хвороба, фаза загострення, виразка гастроентероанастомоза, другорядна хронічна залізодефіцитна анемія.
· з 09.09.05р. по 21.09.05р. - з діагнозом: вібраційна хвороба 1-2 ст. з помірно вираженим синдромом полірадікулоневропатії на шийному і поперековому рівнях зі стійким больовим синдромом, нейродистофією, трофічними порушеннями на кістках, захворювання професійне.
- згідно висновків МСЕК та виписок з історії хвороб йому визначена потреба у додаткових
видах допомоги у вигляді щорічних курсів стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторії-
профілакторії, санаторно-курортного лікування. Однак, він не може дотримуватись зазначених
рекомендацій, внаслідок втрати працездатності, а розмір його пенсії не дозволяє позивачу
витрачати грошові кошти на своє санаторно-курортне лікування;
- порушення його законних прав призвели до його моральних страждань, втрати
нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації
свого життя.
Позивач вважає, що в зв'язку з втратою професійної працездатності, йому заподіяна значна моральна шкода. Розмір страхової виплати не може перевищувати двісті розмірів мінімальної заробітної плати, а втрата його професійної працездатності складає 40%. Мінімальна заробітна плата в Україні з 1 липня 2006 року складає 375 грн. Тому, розмір моральної шкоди він оцінює із розрахунку: 375 грн. х 200 х 40% : 100% = 30000,00 грн.
В позові ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача на його користь 30000,00 грн. у відшкодування завданої йому моральної шкоди, а також 300,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав свій позов у повному обсязі, просить стягнути на його користь з відповідача 30000 грн. моральної шкоди, а також 300 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Представник позивача за дорученням - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі, додавши, що висновком МСЕК від 07.12.2006р. позивачу повторно встановлено втрату працездатності у розмірі 40% у зв'язку з профзахворюванням - вібраційна хвороба та 3 група інвалідності з 01.11.2006р. по 01.11.2007р. Крім того, позивач четвертий раз - в 2006 році знаходився на стаціонарному лікуванні в зв"язку з профзахворюванням. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди повністю підтверджено матеріалами справи, а також при розгляді справи судом. Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 30000 грн. із розрахунку 40% втрати позивачем профпрацездатності і розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент уточнення позовних вимог - 375 грн., а також 300 грн. судових витрат за послуги ЮК. При цьому, він знає, що з 01.12.2006р. збільшився розмір мінімальної заробітної плати до 400 грн., але ні він, ні позивач змінювати позовні вимоги - не бажають.
Представник відповідача за дорученням - Ліннікова О.М. в своїх письмових запереченнях проти позову - а.с.38-39, а також у судовому засіданні позов не визнала, вважаючи вимоги позивача необгрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Відділення виконувало і виконує всі свої зобов'язання перед позивачем: йому своєчасно і в повному обсязі було виплачено одноразову допомогу, а також своєчасно і в повному обсязі виплачуються щомісячні стразові суми.
На підставі ст.ст. 1,5 і ч.3 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання...", страхова виплата за моральну шкоду проводиться потерпілому незалежно від втрати їм професійної працездатності. Ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання...", п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р., Наказом МОЗ України №212 від 22.11.1995р. регламентовано, що розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку або його частини, у зв'язку з ушкодженням здоров'я (упущена вигода), встановлюється виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Таким чином, довідка МСЕК (сама по собі) про відсоток втрати працездатності є тільки підставою
3
для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до приписів пунктів 4 та 6 ст.34 Закону, ФССНВУ фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування..., придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК. Згідно ст.21 Закону, грошова сума за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому є соціальною послугою та виплатами, які здійснюються Фондом. Відповідно до пп. "е" ст.21 Закону, у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати шкоду, спричинену робітнику унаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту спричинення такої шкоди потерпілому. Згідно ст.28 Закону, за наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду. Оскільки страхова виплата за моральну шкоду виплачується за наявності факту спричинення такої шкоди, відділення Фонду у м. Кривому Розі вважає, що при вирішенні вказаного питання у першу чергу необхідно встановити факт спричинення моральної шкоди, і вже у другу чергу можливо ставити питання про стягнення певної суми у відшкодування моральної шкоди.
Позивач виходить вже з встановленого факту про спричинення моральної шкоди, але жодного документу, який би підтвердив факт спричинення йому моральної шкоди, в матеріалах справи не має.
В даному випадку треба врахувати особливості надання соціальних виплат, передбачені ЗУ "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання...", згідно п.4 та п.6 ст.34 якого, усі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтвердженні висновком МСЕК. Згідно "Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995р. №212, саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві. Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику по справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань. Тому, з урахуванням положень п.3 вищевказаної Постанови, позивач повинен надати суду докази про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими, дані про настання інших негативних наслідків морального характеру.
Вимоги позивача обґрунтовуються тільки симптомами отриманого професійного захворювання (нещасного випадку) та фактом встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати працездатності. Але, відповідно до вимог п.2 ст.34 Закону, позивач отримав одноразову допомогу, яка відповідно до п.„б" ч.1 ст.21 Закону зветься як "одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності". Треба взяти до уваги те, що позивач втратив працездатність у професії, яка призвела до професійного захворювання (нещасного випадку), але не втратив здатність вести звичний спосіб життя, що і підтверджується висновком ЛКК про наявність протипоказань, тобто які види робіт позивач не може виконувати. З огляду на викладене, наявність протипоказань у роботі ніяк не можуть позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань.
Оскільки сума у відшкодування моральної шкоди визначається у судовому порядку і розмір суми залежить від наявності перевірених доказів по справі, то з огляду на це, треба врахувати ряд обставин, які мають значення для вирішення спору, а саме: документи, на які посилається позивач як на підставу заподіяння моральної шкоди, а довідка МСЕК і акт розслідування професійного захворювання (нещасного випадку) за формою П-4 (Н-1) є документи, що підтверджують виявлення професійного захворювання (нещасного випадку) і встановлення у зв'язку з цим стійкої професійної працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди. Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди вважаємо безпідставними.
4
Крім того, згідно ст.10 ЦПК України, треба з'ясувати всі обставини справи із застосуванням змагальності та дослідження доказів. Між тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, якими є пояснення позивача без доказів. З огляду на вищевикладене в сукупності вважаємо, що позивачем не представлено доказів заподіяння йому моральної шкоди на вказану суму.
Вказуючи Фонду на невиконання п.3 ст.34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", позивач не звертає уваги на те, що дія цієї статті розповсюджується тільки на осіб, яким не встановлено втрату професійної працездатності.
Визначаючи розмір суми за моральний шкоду позивач знову керується п.3 ст.34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цей пункт статті обмежує розмір суми за моральну шкоду - 200 мінімальних заробітних плат, особам, яким моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, не призвела до втрати професійної працездатності. Але Позивачу встановлено втрату професійної працездатності і він отримав одноразову допомогу, та щомісячні страхові виплати.
Відповідно до ч.27 ст. 77 Розділу VI "Особливі положення "Закону України "Про державний бюджет України на 2006р.", прийнятий Верховною Радою України 20.12.2005р. і який набрав чинності з 01.01.2006р.: з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинити на 2006р. дію абз.4 ст.1, пп. "е" п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...". Як вбачається з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006р.", на теперішній час відповідальності Фонду за моральну шкоду немає, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві..." - не існує.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У даному випадку відшкодування моральної шкоди є відповідальністю Фонду, тому дія Закону про скасування відповідальності має зворотну дію в часі.
Крім того, позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача у справі відшкодування моральної шкоди. Для відшкодування моральної шкоди потерпілому шкода повинна бути заподіяна з вини роботодавця. Це загальне правило випливає зі ст.1167 ЦК України. Із змісту акту ф.П-4 (Н-1) не вбачаються об'єктивні або суб'єктивні причини, чому на робочому місці не було створено безпечних умов праці, які саме порушення вимог з охорони праці роботодавцем призвели до втрати працездатності потерпілого. Більш того, при влаштуванні на роботу позивач був попереджений про шкідливі та небезпечні умови праці, наслідком якого може бути професійне захворювання. Від добровільно обрав саме цю роботу. Тому позивач був готовий до негативних наслідків свого здоров'я., і не міг не розуміти, що стан його здоров'я значно погіршується.
Згідно ст.233 КЗпП України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 постанови від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму ВС України від 25.05.2001р. №5 термін позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці, становить три місяці. Що ж стосується посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 27.01.2004р. №1-рп/2004, то в п.1 резолютивної частині рішення чітко вказано: право застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та ч.3 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві...". А як вже було згадано вище, усі ці статті вимагають підтвердження факту спричинення моральної шкоди, а стаття 21 ЗУ - визначає моральну шкоду як соціальну виплату. Згідно ж п.4 та п.6 ст.34 ЗУ, всі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтвердженні висновком МСЕК.
У зв'язку з цим, представник відповідача просить відмовити позивачу в позові в повному обсязі.
5
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ВАТ „КЗРК" за дорученням - ОСОБА_2. вважає позов необгрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає, оскільки позивач свідомо погодився на виконання роботи в шкідливих підземних умовах, а її підприємство не порушувало щодо позивача вимоги законодавства про охорону праці. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди в судовому засіданні не встановлено.
Вислухавши позивача, представників сторін і третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно п.п. "е" п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" у випадку настання страхового випадку, Фонд соціального страхування зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, у тому числі, страхову виплату за моральну шкоду, при наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому.
Відповідно до п.3 ст.34 зазначеного Закону, сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку. При цьому, сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати незалежно від будь-яких інших виплат.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 своєї постанови №4 від 31.03.1995р., зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди суд визначає в залежності від характеру й обсягу страждань, що має позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість змушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, які необхідні для відновлення первісного стану.
Судом встановлено, що позивач працював на шахті „Гвардійська" ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з 15 листопада 1993 року по 07 жовтня 2004 року ІНФОРМАЦІЯ_1 в шкідливих підземних умовах праці - а.с.5-10. Працюючи на вказаному підприємстві, на позивача постійно впливали шкідливі фактори, внаслідок чого було заподіяно шкоду його здоров'ю, що привело до втрати професійної працездатності.
Так, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23.09.2004р., причиною захворювання позивача є тривалий протягом 16 років 11 місяців вплив на організм працівника шкідливих виробничих факторів: вібрація: локальна - корегувальне значення 115 дБ при ГДК - 112 дБ, загальна - транспортно-технологічна - корегувальне значення 110 дБ при ГДК
- 101 дБ. При цьому, встановлена вина у настанні профзахворювання тільки адміністрацій
підприємств, які не виконали вимоги ст. 153 КЗпП України і ст.13 Закону України „Про охорону
праці"-а.с.35-37.
Висновком МСЕК від 07.10.2004р. позивачу первинно встановлено втрату працездатності в розмірі 40% у зв'язку з профзахворюванням - вібраційна хвороба 1-2 ст. з 07.10.2004р. по 01.11.2005р.-а.с.13.
Висновком МСЕК від 22.11.2005р. позивачу повторно встановлено втрату працездатності у розмірі 40% у зв'язку з профзахворюванням - вібраційна хвороба та 3 група інвалідності з 01.11.2005р. по 01.11.2006р. -а.с.14.
Висновком МСЕК від 07.12.2006р. позивачу повторно встановлено втрату працездатності у розмірі 40% у зв'язку з профзахворюванням - вібраційна хвороба та 3 група інвалідності з 01.11.2006р. по 01.11.2007р. - а.с.43-44.
Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі НОМЕР_1. позивачу призначені щомісячні страхові виплати у розмірі 812,36 грн. та одноразова допомога у зв"язку з профзахворюванням у розмірі 10640,00 грн. - а.с.11-12.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що:
- в результаті професійного захворювання позивач втратив 40% профпрацездатності та йому
встановлено 3 групу інвалідності;
- за період з 26.03.2003р. по теперішній час позивач чотири рази знаходився на
стаціонарному лікуванні в медичних закладах м. Кривого Рогу - а.с. 15-17,45:
■ з 26.03.03р. по 14.04.03р. - в Клініці інституту промислової медицини м. Кривого Рогу з діагнозом: вегетативна поліневролгія з акроангіоспазмами кісток, хр. адгезивний отит справа, залізодефіцитна анемія.
6
· з 04.08.03р. по 27.08.03р. - в КЗ „Міська клінічна лікарня №8" з діагнозом: виразкова хвороба, фаза загострення, виразка гастроентероанастомоза, другорядна хронічна залізодефіцитна анемія.
· з 09.09.05р. по 21.09.05р. - в Клініці інституту промислової медицини м. Кривого Рогу з діагнозом: вібраційна хвороба 1-2 ст. з помірно вираженим синдромом полірадікулоневропатії на шийному і поперековому рівнях зі стійким больовим синдромом, нейродистофією, трофічними порушеннями на кістках, захворювання професійне.
· з 23.10.06р. до 10.11.06р. - в Клініці інституту промислової медицини м. Кривого Рогу з діагнозом: вібраційна хвороба 1-2 ст. з помірно вираженим синдромом полірадікулоневропатії на шийному і поперековому рівнях зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромом, нейродистофією у вигляді двостороннього плечелопаткового періартрозу ПФ 2 ст., деф. артозу ліктьових і колінних суглобів ПФ 1 ст., трофічними порушеннями на кістках, захворювання професійне, 2004р.
- згідно висновків МСЕК та виписок з історії хвороб позивачу рекомендовано „Д" нагляд та
визначена потреба у додаткових видах допомоги у вигляді щорічних курсів стаціонарного
лікування, оздоровлення в санаторії-профілакторії, санаторно-курортного лікування. Однак,
позивач не може дотримуватись зазначених рекомендацій, внаслідок втрати працездатності, а
розмір його пенсії не дозволяє позивачу витрачати грошові кошти на своє санаторно-курортне
лікування;
- порушення законних прав позивача призвели до його моральних страждань, втрати
нормальних життєвих зв'язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації
свого життя.
Факт знаходження позивача на стаціонарному лікуванні у зв"язку з отриманим ним професійним захворюванням, та факт спричинення позивачу моральної шкоди підтверджується також медичними документами - а.с. 15-17,45.
При цьому, вини позивача в настанні профзахворювання ані при розслідуванні хронічного професійного захворювання - а.с.35-37, ані в судовому засіданні - не встановлено.
Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р., Фонд соціального страхування зобов'язаний забезпечити відшкодування моральної шкоди усім потерпілим, у тому числі, у випадку тимчасової, стійкої, часткової або повної втрати професійної працездатності.
Відповідно до ст.82 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2006 рік", встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. в сумі 350,00 грн., з 01.07.2006р. по 01.12.2006р. - 375,00 грн., з 01.12.2006р. - 400,00 грн. Таким чином, на цей час розмір мінімальної заробітної плати складає - 400,00 грн. Однак, на час уточнення позивачем позовних вимог - вересень 2006р. законодавством було встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 375,00 грн. При цьому, на момент винесення рішення по справі позивач та його представник пояснили, що наполягають на стягненні моральної шкоди на користь позивача із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати саме 375,00 грн. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, враховуючи, що на час уточнення позивачем своїх позовних вимог законодавством було встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 375,00 грн., а двісті таких розмірі складає - 75000,00 грн., а також з урахуванням 40% втрати позивачем профпрацездатності та усіх інших вищенаведених фактів, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 30000,00 грн. (75000 грн. х 40% : 100%) у відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.
Суд також враховує, що Законом України „Про Державний Бюджет України на 2006 рік" зупинено дію ст.ст..21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності». Однак, таке зупинення дії зазначених статей стосується тільки фактичної виплати потерпілим моральної шкоди в зв'язку з втратою профпрацездатності, та аж ніяк не впливає на можливість суду розглядати такі спори з винесення судового рішення.
Крім того, на підставі ст.84 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у повному розмірі -300 грн., оскільки граничний розмір компенсації таких витрат на цей час спеціальним законом не встановлено - а.с. 19.
7 Судовий збір в сумі 8,50 грн., на підставі ч.2 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне
компенсувати за рахунок держави, оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України
„Про державне мито", сторони звільнено від сплати судового збору.
Однак, на підставі ст.81 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають
стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн. 50 коп.,
оскільки законодавством відповідача не звільнено від сплати таких витрат.
На підставі викладеного, у відповідності зі ст.ст.21,28.34 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності», керуючись
ст.ст.10,11,60,81,84,88,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_3 30000,00 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності, а також 300,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, всього - 30300,00 (тридцять тисяч триста) грн.
Суму стягнуто без урахування податків і обов'язкових платежів.
Судовий збір в сумі 8,50 грн. відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України - компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн. 50 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: