"24" лютого 2009 р.

                    Справа № 1/118.

 За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання “ІНФОРМАЦІЯ_1”  до: 1. Вашковецької міської ради Чернівецької області       2. Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Вашківці  про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Вашковецької міської ради від 07.06.2002р. та визнання права користування земельною ділянкою  Суддя Желік Б.Є.  Представники: Від позивача -ОСОБА_2 Від відповідача (1) - ОСОБА_3 Від відповідача (2) - ОСОБА_1, ОСОБА_4            Рішення  прийнято 24 лютого 2009 року у зв'язку з оголошенням  перерви у судовому засіданні 19 лютого 2009 року.  СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання (далі: ДТГО) “ІНФОРМАЦІЯ_1” м.Львів до Виконкому Вашковецької міської ради м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області та до Приватного підприємця (далі: п/п) ОСОБА_1, яка мешкає у АДРЕСА_1 про: - визнання нечинним рішення Вашковецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 7.06.2002р. про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення на АДРЕСА_2; - визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого 12.11.2002р. приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі  за НОМЕР_1; - визнання недійсним  державного акта на право власності на землю серія НОМЕР_2, вданого 27.12.2002р. Вашківецькою міською радою, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації держаних актів на право власності на землю за № 1; - визнання за Державним територіально-галузевим об'єднанням “ІНФОРМАЦІЯ_1” права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 96кв.м. у АДРЕСА_2; - зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку  в межах смуги відведення, що перебуває у користуванні ДТГО “ІНФОРМАЦІЯ_1”. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач посилається на наступні обставини і докази. При проведенні інвентаризації земель смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання “ІНФОРМАЦІЯ_1” по відокремленому підрозділу “Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень” ДТГО “ІНФОРМАЦІЯ_1” підрядною землевпорядною організацією виявлено, що у місті Вашківці Вижницького району Чернівецької області у смузі відведення земель залізничного транспорту (8 км. + 70 м. перегону Завалля -Вижниця) є виданий та оформлений акт на право приватної власності на землю, яка відноситься до земель залізничного транспорту. Вашковецькою міською радою 07.06.2002р. прийнято рішення, яким продано у власність підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 96 кв.м для обслуговування кафе, що розташоване у АДРЕСА_2. Дана земельна ділянка знаходиться у смузі відведення земель залізничного транспорту та перебуває у користуванні ДТГО “ІНФОРМАЦІЯ_1” відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України. Рішення Вашковецької міської ради суперечить чинному законодавству, порушує право позивача на користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою, а відтак підлягає визнанню нечинним у т.ч. з наступних підстав.  Відповідно до ст. 23 Закону України “Про транспорт”, до земель залізничного транспорту належать землі надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування. Цю норму підтверджує також і ст. 68 Земельного кодексу України, яка зазначає, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями та іншими будівлями. Землі залізничного транспорту повинні утримуватися у належному санітарному стані. Дана норма зазначена і в ст. 6 Закону України “Про залізничний транспорт”. Спірна земельна ділянка належить до смуги відведення під залізничним полотном, що підтверджується планом смуги відведення лінії Завалля -Вижниця Львівської залізниці, який погоджено з Вижницьким районним управлінням сільського господарства. Окрім того, зазначені обставини відповідають вимогам Будівельних норм і правил (глава 39 залізничні дороги колії 1520мм.) та нормам відводу земель для залізниць, відповідно до яких було збудовано залізничне полотно та облаштовано смугу відведення згідно вказаного плану. Залізниця, як  землекористувач, належним чином сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку. Проте, всупереч наведеному, земельна ділянка під облаштуванням смуги відведення була передана у власність приватному підприємцю ОСОБА_1, де остання облаштувала територію для обслуговування кафе у безпосередній близькості до залізничного переїзду та полотна, в той час як згідно затвердженого плану відводу відстань від залізничного полотна у даному місці має становити 40 метрів. Крім того, залізниця як суміжний користувач не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки. Відповідно до частини 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Відповідно до п.б ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями, а отже, міська рада не мала правових підстав виносити рішення, яке оскаржується позивачем. Частина 1 ст. 155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. 09 лютого 2009 року позивач звернувся до суду з заявою про заміну першого відповідача -Виконавчого комітету Вашківецької міської ради на іншого -Вашківецьку міську раду, якою було прийнято оскаржуване у справі рішення і яка є належним відповідачем у справі. Ухвалою від 20 січня 2009 року розгляд справи судом було відкладено на 19 лютого 2009 року за клопотанням другого відповідача та у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду щодо подання витребуваних від них додаткових доказів, які мали значення для справи і відсутність яких стала перешкодою у розгляді судом справи в першому засіданні. У судовому засіданні 19 лютого 2009 року обидва відповідача подали до суду письмові відзиви на позов, в яких проти задоволення позовних вимог в повному об'ємі заперечили з підстав, наведених у відзивах з доданими до них доказами. У т.ч. другий відповідач в усній формі, безпосередньо у судовому засіданні оголосив заяву про необхідність застосування, при винесенні рішення судом, позовної давності, 3-річний строк якої щодо вимог про визнання нечинним рішення Вашковецької міської ради від 7.06.2002р., та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.11.2002р. і державного акту на право власності на землю від 27.12.2002р., сплинув за станом на день звернення позивача з позовом до суду. Заслухавши усні пояснення сторін, дослідивши обставини і докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДТГО “ІНФОРМАЦІЯ_1” задоволенню не підлягають у т.ч. з наступних підстав. 1. У відповідності до приписів ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю на три роки. Згідно з матеріалами справи рішення Вашковецької сільської ради, про визнання нечинним якого заявлений позов у справі, прийнято другою сесією ІV скликання  7 червня 2002р. (а.с. 17); договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення  між Вашковецькою міською радою і фізичною особою ОСОБА_1, про визнання недійсним якого заявлений позов у цій справі було укладено 12 листопада 2002 року. Загальна позовна давність щодо позовних вимог зазначеного вище рішення від 7.06.2002р. та договору від 12.11.2002р. сплинула відповідно: 7.06.2005р. та 12.11.2005р. Позивач з позовом до суду звернувся 22 грудня 2008 року, тобто після закінчення загальної позовної давності; будь-яких причин щодо пропущення ним позовної давності стосовно вимог про визнання нечинним рішення Вашковецької міської ради від 7.06.2002р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.11.2002р., які б могли бути оцінені судом як поважні, суду не навів і доказів не подав. У відповідності до п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. У зв'язку з наведеним та відповідно до п.4 ст.267 ЦК України позовні вимоги про визнання нечинним рішення Вашковецької міської ради від 7.06.2002р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.11.2002р. задоволенню судом не підлягають у зв'язку із пропущенням позивачем загальної позовної давності щодо зазначених позовних вимог. 2. Державний акт на право власності на землю серія НОМЕР_2 від 27.12.2002р., про визнання недійсним якого заявлений позов у цій справі, є документом який посвідчує право на земельну ділянку (право власності або право користування земельною ділянкою), і не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акту державного чи іншого органу. Цей документ видається на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування. Отже вимога позивача про визнання недійсним державного акту на право власності серії НОМЕР_3 від 27.12.2002р., не підлягає розгляду господарським судом як така, що не відповідає способам захисту прав і інтересів, передбаченим  частиною 2 статті 16 ЦК України. 3. У відповідності до приписів пункту “б” частини 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту (п. “б” статті), належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ міст і є комунальною власністю. Спірна у справі земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 96кв.м. знаходиться в смузі відведення земель залізничного транспорту згідно з планом смуги відводу перегону Завалля -Вижниця Львівської залізниці (а.с. 23-25). Згідно із частиною 2 наведеної вище ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських районним державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону. Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади. З урахуванням наведених норм Земельного кодексу України право розпорядження щодо спірної у справі земельної ділянки належить місцевому органу влади в м. Вашківці. Як передбачено п.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно з приписами п.1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України є державний акт. Як вбачається з матеріалів справи право власності приватного підприємця ОСОБА_1 на спірну у справі земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на землю серія НОМЕР_3, виданим 27 грудня 2002 року на підставі рішення 2 сесії ІV скликання Вашковецької міської ради, який (державний акт) є чинним під час розгляду цієї справи. З урахуванням наведеного вимога позивача про зобов'язання п/п ОСОБА_1 звільнити спірну у справі земельну ділянку не відповідає чинному законодавству і не засновано на матеріалах справи. 4. Також незаконною є  вимога позивача про визнання за ним права користування зазначеною земельною ділянкою, т.я. таке право, як вже зазначалось вище, згідно із ст. 125 Земельного кодексу України виникає після отримання її власником документа, що посвідчує право власності або право постійного користування, яким відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України є державний акт. Такий державний акт на право користування позивачем спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутній. Що ж до плану полоси відводу смуги Завалля -Вижниця Львівської залізниці, на який  позивач посилається як на правовстановлювальний документ щодо спірної земельної ділянки (а.с. 23-25), то цей документ не може розглядатись в якості доказу наявності у позивача права постійного користування спірною у справі земельною ділянкою як такий, що не передбачений чинним законодавством. Ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись Земельним кодексом України, ст.ст. 24, 44, 45, 47-1, 49, п.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд - В И Р І Ш И В:  1. Замінити відповідача -Виконавчий комітет Вашковецької міської ради на належного у справі -Вашковецьку міську раду Вижницького району Чернівецької області. 2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 27.12.2002р. Вашківецькою міською радою і зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1. 3. У решті частини позовних вимог в задоволенні відмовити.  Суддя                                                                                           Б.Є. Желік