ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "16" лютого 2009 р.                                                                   Справа № 6/303

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши адміністративний позов

Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Килим», м. Чернівці,

до Волоківської сільської ради, с. Волока Глибоцького району,

про визнання незаконним рішень та відшкодування шкоди на суму 117498,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Килимник Г. В. –директор; Драбчук В. С., довіреність від 16.12.2008;

від відповідача –Струц І. М. –сільський голова; Мігоряну С. Д., доручення від 13.01.2009,

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Килим», м. Чернівці, звернулося до Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з позовом про визнання незаконними рішень ХХУІІІ позачергової сесії Волоківської сільської ради ІУ скликання від 28.07.2005 № 106-28/05 та № 107-28/05, якими Позивачеві заборонено користуватися земельною ділянкою загального користування села, дій, пов’язаних з будівництвом та реконструкцією існуючих будівель та споруд забійного пункту з підсобними приміщеннями та відмовлено у затвердженні матеріалів попереднього погодження по реконструкції забійного цеху, а також про стягнення з Відповідача шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 114748,41 грн., яка виникла внаслідок невиконання з вини Відповідача умов договору від 01.07.2005 № 91, згідно з яким Позивач зобов’язався поставляти ТОВ «Сільпо-31»до кінця 2005 року свинину в кількості 194 тонн та яловичину в кількості 52 тонн, та витрат, пов’язаних з оплатою вартості землевпорядної експертизи, проведеної в ході розгляду господарським судом Чернівецької області справи № 12/232 за 2008 за позовом Відповідача до Позивача про звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, у тому числі у зв’язку з тим, що станом на день звернення Позивача з даним позовом він не надав Відповідачеві жодного документа, який би підтверджував право власності на нерухоме майно, яке намагається реконструювати та переобладнати; із заявами до Відповідача про надання дозволу на реконструкцію будівель та споруд під забійних цех з переоснащенням технологічного обладнання, заморозкою м'яса на три доби та переробкою кісток, про зміни цільового призначення земельної ділянки тощо Позивач не звертався.

У судовому засіданні представники Позивача позов підтримали, а представники Відповідача проти задоволення позову заперечували з вказаних вище підстав

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи вимогу про визнання незаконними рішень Відповідача, Позивач посилається на те, що до реконструкції належного йому забійного цеху, розташованого на території земель Волоківської сільської ради, –01 липня 2005 року –він уклав з ТОВ «Сільпо-31»договір № 91, відповідно до умов якого зобов’язався поставляти ТОВ «Сільпо-31»до кінця 2005 року свинину в кількості 194 тонн та яловичину в кількості 52 тонн. Оскільки поставка м'яса передбачає первинну обробку тваринної сировини, у зв’язку з чим виконання зазначених вище договірних зобов’язань було неможливо, згодом він звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження матеріалів попереднього погодження реконструкції забійного пункту, у задоволенні якого йому було відмовлено.

Однак позов не містить правового обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень. Зокрема, у позові не вказано вимоги яких конкретно законодавчих та нормативно-правових актів порушив Відповідач при прийнятті згаданих рішень. Тобто, твердження Позивача про незаконність рішень Відповідача має чисто декларативний характер та по суті є голослівним.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Як встановлено частиною 2 статті 11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною, є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Проте твердження Позивача про те, що Відповідач звернувся до нього з необґрунтованим позовом про звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан не може бути розцінено як протиправна поведінка Волоківської сільради, яка скористалася своїм гарантованим Конституцією України правом на судовий захист. При цьому правомірність користування таким правом не може ставитися в залежність від результату судового рішення, прийнятого внаслідок розгляду такого позову.

Між тим, відсутність будь-якого із чинників, встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України, свідчить не тільки про відсутність складу правопорушення в діях Відповідача, але й про необґрунтованість позову про стягнення шкоди.

Щодо вимоги про стягнення вартості призначеної господарським судом землевпорядної експертизи в ході розгляду справи № 12/232 за 2008 рік, суд зазначає, що питання про стягнення судових витрат, до яких відносяться і вартість експертиз, підлягають вирішенню в порядку, встановленому статтями 49, 88 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд зазначає, що судові витрати не можуть бути предметом окремого позову, тобто не підлягають стягненню в порядку позовного провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмовляючи  у задоволенні необґрунтованого позову, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, пп. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя                                                А. Паскарь