донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.07.2015 р. справа №908/997/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівСкакуна О.А. , Стойка О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Станішевський І.С. - за довіреністю,

від відповідача:Семеренко С.О. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення господарського суду Запорізької області

від24.03.2015 року

по справі№908/997/15-г

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

доКонцерна "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя

простягнення 84 701 949, 30 грн.

В судовому засіданні 30.06.2015р.

оголошено перерву до 02.07.2015р.

Господарський суд Запорізької області (суддя Серкіз В.Г.) рішенням від 24.03.2015р. частково задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») та стягнув з Концерна "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя (далі - Концерн) 66 260 938, 23 грн. основного боргу, 14 537 821, 59 грн. інфляційних втрат, 2 423 516, 51 грн. 3 % річних та 71 801, 10 грн. судового збору. В частині стягнення 3% річних в сумі 1 479 672, 97 грн. відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізської області від 24.03.2015р. у справі №908/997/15-г просить скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 1 479 672, 97 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані посиланням на умови укладеного між сторонами договору №14/2530/11 від 30.09.2011р., якими визначено порядок розрахунків за отриманий природний газ, і на те, що акти приймання-передачі газу за своєю правовою природою є лише підтвердженням факту поставки газу.

Лист позивача від 22.10.2013р. №9-5543/1.5-13, на який послався суд першої інстанції в оскарженому рішенні, не є доказом дати підписання ПАТ «НАК «Нафтогаз України»відповідних актів - 26 вересня 2013р., а відтак і не свідчить про прострочення кредитора. На думку заявника апеляційної скарги, акти були підписані у вказані на них дати і зазначене відповідачем не спростовано.

Концерн у відзиві на апеляційну скаргу доводи, викладені в останній, вважає необгрунтованими та безпідставними. Лист ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 22.10.2013р. вважає належним доказом того, що акти приймання-передачі газу за період з вересня по грудень 2012 року були підписані Постачальником лише 26.09.2013р., тому прострочення боржника до цієї дати не настало внаслідок прострочення кредитора, оскільки за умовами спірного договору Покупець зобов"язаний здійснювати оплату спожитого газу лише на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу у зв"язку з тим, що до розподілу Постачальником обсягів природного газу за категоріями споживачів та договорами, відповідач не мав можливості здійснити оплату.

З врахуванням цього Концерн вважає, що суд першої інстанції правильно визначив період прострочення виконаного зобов"язання, а саме - з 27.09.2013р.

Крім того, відповідач зазначає, що в розрахунку розміру позовних вимог (3% річних та інфляційних втрат)позивач безпідставно включив до періоду прострочення дні фактично проведених Концерном оплат. Також відповідач вважає, що довів належними доказами відсутність своєї вини у простроченні виконання зобов"язання з оплати природного газу.

В судових засіданнях 03.06.2015р. та 30.06.2015р. представники сторін підтримали доводи та заперечення, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом першої інстанції, сторони уклали договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2530/11 від 30.09.2011р. (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 році та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

При цьому, сторони в п. 1.2 Договору визначили, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі - споживачам Покупця) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Обсяги природного газу, що Постачальник передає Концерну, визначені у п. 2.1 Договору в редакції додаткової угоди№2 від 31.08.2012р., а в п. 2.1.1. сторони передбачили можливість змінювати ці обсяги протягом місяця продажу (а.с. 17).

За умовами п. 3.3 Договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяги споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Порядок оформлення актів приймання-передачі газу визначено в п.3.4 Договору, а саме:не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцю та газорозподільного (газотранспортного) підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу визначена в п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.5 Договору та додатковій угоді №2 від 31.08.2012р. до спірного договору.

Строк дії Договору - з 1 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р., а в частині проведнення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 Договору).

Спірним періодом, за яким заявлено позов, є вересень - грудень 2012 року.

За зазначений період позивачем поставлено природний газ на загальну суму 152 380 341, 66 грн. (з врахуванням оплати за транспортування), про що свідчать акти приймання-передачі природного газу (а.с. 18-22):

- газ, спожитий у вересні 2012 року, оформлений актами приймання-передачі: від 30.09.2012р. - 461,647 тис. куб. м. на суму 2 152 076,43 грн., від 26.11.2012р. - 840,812 тис. куб. м. на суму 3 919 666,89 грн.;

- газ, спожитий у жовтні 2012 року, оформлений актом від 27.11.2012р. - 2 563,446 тис. куб. м. на 11 950 108, 5 грн.;

- газ, спожитий у листопаді 2012 року, оформлений актом від від 30.11.2012р. - 10975,230 тис. куб. м. на суму 51 163 624,8 грн.;

- газ, спожитий у грудні 2012 року, оформлений актом від 31.12.2012р. - 17 846,327 тис. куб. м. на суму 83 194 865,04 грн.

Концерном природний газ, отриманий за зазначений період, оплачено частково в сумі 86 119 403, 43 грн. Таким чином, сума основного блоргу складає 66 260 938, 23 грн., що не оспорюється відповідачем.

Позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на простроченую суму боргу нарахував 3% річних в сумі 3 903 189, 48 грн. та інфляційні втрати в сумі 14 537 821,59 грн.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, позивачем визначено період прострочення з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, тобто відповідно з 14 жовтня, 14 листопада, 14 грудня 2012 року та з 14 січня 2013року.

Суд першої інстанції правомірно визначив, що за своєю правовою природою договір у справі є договором поставки, до якого відповідно до ч.2 ст. 265 Господарського кодексу України застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу, зокрема ст.ст. 691, 692 щодо зобов"язання з оплати. Крім того, суд перщої інмстанції з посилання на ст. 614 ЦК України визнав, зо відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов"язання з оплати отриманого природного газу, тому зробив висновок про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат в сумі 14 537 821,59 грн. та задовольнив позовні вимоги в цій частині повністю.

Щодо розрахунку позивачем 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. суд погодився частково. Зокрема, господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що враховуючи умови спірного договору, а саме п.п. 3.4 та 6.1, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, може здійснюватись Кронцерном лише за наявністі підписаного ПАТ "НАК "Нафтогаз України" акту приймання-передачі газу, як підстави для остаточного розрахунку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності прострочення кредитора, в даному випадку ПАТ "НАК "Нафтогаз України", до підписання відповідного акту приймання-передачі природного газу з врахуванням наступного.

У зв"язку з тим, що фактично спожиті відповідачем обсяги природного газу в період з вересня по грудень 2012 року за договором №14/2530/11 від 30.09.2011р. (для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та органцізаціями і іншими споживачами) перевищували обсяги, передбачені п. 2.1. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.08.2012р., без підтвердженого з боку постачальника розподілу обсягу природного газу за категоріями споживачів та договорами шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі газу, Концерн не міг здійснювати оплату отриманого газу за спірний період, що є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком госопдарського суду Запорізької області з врахуванням умов пунктів 3.4 та 6.1 укладеного між сторонами договору.

Втім, висновок суду, що згідно листа ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без номеру та дати відповідні акти були підписані лише 26.09.2013р., не є обгрунтованим (а.с. 44).

В зазначеному листі відсутні посилання на договір №14/2530/11 від 30.09.2011р., періоди заборгованості та які акти приймання-передачі природного газу (за які періоди, номери, дати тощо) були підписані 26.09.2013р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті осбтавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено, що акти приймання-передачі за вересень-грудень 2012 року підписані саме 26.09.2013р., оскільки не надано суду лист №7056/13 від 09.10.2013р., у відповідь на який відповідачу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" направлено лист без номеру та дати.

Доданий до пояснень на відзив на апеляційну скаргу лист відповідача №1426/01 від 15.03.2013р. не має доказів направлення позивачу та не є доказом дати, коли акти приймання-передачі за спірний період були підписані позивачем.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що строк виконання зобов"язань з оплати природного газу, поставленого за період з вересня по грудень 2012 року наступив з 27.09.2013р. не грунтується на матеріалах спраив.

Таким чином, відповідач не спростував з наданням відповідних доказів факту, що акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані Постачальником в іншу дату, ніж зазначено в цих актах.

З врахуванням викладеного, час прострочення за газ, спожитий у вересні 2012 року, та оформлений актами приймання-передачі від 30.09.2012р. та від 26.11.2012р. починається з 27.11.2012р.; за газ, спожитий у жовтні 2012 року, та оформлений актом від 27.11.2012р. - з 28.11.2012р.; за газ, спожитий у листопаді 2012 року, та оформлений актом від 30.11.2012р. - з 14.12.2012р.; за газ, спожитий у грудні 2012 року, та оформлений актом від 31.12.2012р. - з 14.01.2013р.

Оскільки позивачем у розрахунку суми інфляційних втрат допущено помилки, які судом першої інстанції не виправлені, апеляційний суд вважає, що до зазначеної суми безпідставно включено 339 418,8 грн., які нараховані за дні, коли відповідачем були здійснені оплати та за період менше 15 днів.

Таким чином, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, складає 14 198 402, 84 грн.

Сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 3 836 166,92 грн. з виключенням із розрахунку днів, коли були здійснені оплати.

З врахуванням вищезазначеного апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу позивача та частково скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі №908/997/15-г.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі № 908/997/15-г скасувати частково.

Абзац другий та третій резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі № 908/997/15-г викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 66 260 938 грн. 23 коп. основного боргу, 14 198 402 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 3 836 166 грн. 92 коп. 3 % річних та 72 729 грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних в сумі 67 022 грн. 56 коп. - відмовити."

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 14 126, 50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: О.А. Скакун

О.В. Стойка

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5 г/с Запорізької обл.