ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                  

17.01.07                                                                                           Справа  № 2/415-23/67

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л. у м.Львові, розглянувши апеляційну скаргу Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», м. Львів, № 342 від 13.07.2006 року (вх. № 1969 від 01.08.2006 року) на постанову Господарського суду Львівської області від 15.06.2006 р. у справі  № 2/415-23/67 за позовом Міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина”, м.Львів, до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, м.Київ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, м.Харків, про визнання протиправними дій відповідача по порушенню терміну вивчення запиту № 4 від 05.01.2006 року на можливість його задоволення, по неповідомленню запитувача на предмет  можливості чи неможливості задоволення запиту, по порушенню терміну задоволення запиту, по ненаданню копії обов‘язкової частини відкритого офіційного документу та про поновлення порушеного права позивача на інформацію шляхом зобов‘язання відповідача надати Міжнародній благодійній організації “Екологія-Право-Людина” копію наукової еколого-експертої оцінки ОВНС робочого проекту “Створення глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток”.

за участю представників:

від позивача: Алексєєва Є.А.;

від відповідача: Мандрик В.Ф.

від третьої особи: не з‘явився.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено, що  відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.

Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51, 59 КАС України.

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина»звернулася із позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправними дій відповідача по порушенню терміну вивчення запиту № 4 від 05.01.2006 р. щодо можливості його задоволення, по неповідомленню запитувача на предмет можливості чи неможливості задоволення запиту, по порушенню терміну задоволення запиту, по необґрунтованій відмові у наданні копії обов’язкової частини відкритого офіційного документу та про поновлення порушеного права позивача на інформацію шляхом зобов’язання відповідача надати Міжнародній благодійній організації «Екологія-Право-Людина»копію наукової еколого-експертної оцінки ОВНС робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток».

Постановою господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року у справі       № 2/415-23/67 відмовлено в задоволенні позову Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправними дій відповідача по порушенню терміну вивчення запиту № 4 від 05.01.2006 року на можливість його задоволення, по неповідомленню запитувача на предмет  можливості чи неможливості задоволення запиту, по порушенню терміну задоволення запиту, по ненаданню копії обов‘язкової частини відкритого офіційного документу та про поновлення порушеного права позивача на інформацію шляхом зобов‘язання відповідача надати Міжнародній благодійній організації “Екологія-Право-Людина” копію наукової еколого-експертої оцінки ОВНС робочого проекту “Створення глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток”.

Позивач - Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина», не погоджуючись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення по суті заявлених позовних вимог, мотивуючи її тим, що рішення було прийнято із неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, невірним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі позивач у справі посилається на те, що відповідно до п.п. 8, 9 “Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи”, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2002 року № 483, а також Закону України «Про екологічну експертизу», виконавцем державної екологічної експертизи є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і незалежно від способу здійснення державної екологічної експертизи, її виконавцем вважається Міністерство. Апелянт зазначає, що наукова еколого-експертна оцінка об’єкта державної екологічної експертизи є його невід’ємною частиною, оскільки саме в ній міститься основна обов’язкова констатуюча (описова) частина висновку, а така оцінка ОВНС робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток»була підготовлена Харківським національним університетом ім. В. Каразіна. Скаржник, посилаючись на ст.ст. 420, 434 ЦК України, вважає, що еколого-експертна оцінка не є об’єктом права інтелектуальної власності, а тому відмова відповідача в наданні даного документа є неправомірною. Крім цього, позивач звертається також до норм Закону України «Про інформацію» та положень Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади.

Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року у справі № 2/415-23/67.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (відповідач у справі, надалі Мінприроди) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 10359/18-9.11 від 24.11.2006 року: просить апеляційний суд залишити постанову господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року у справі № 2/415-23/67 без змін.

Третьою особою направлено суду заяву № 0115/96 від 09.10.2006 року (вх. № 9441 від 16.10.2006 року) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.  

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Частиною 2 ст. 50 Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікована Україною 06.07.1999р., у ст. 4 передбачає, що Україна гарантує, що державні органи у відповідь на запит про надання екологічної інформації надаватимуть громадськості таку інформацію, включаючи копії фактичних документів, які містять або охоплюють таку інформацію, без необхідності формулювати свою зацікавленість і у формі, відповідно до запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч.ч. 1-3 ст. 21, ч. 3, 4, 6 ст. 32 Закону України «Про інформацію»право на інформацію забезпечується, зокрема, обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Згадана інформація доводиться до відома зацікавлених осіб, зокрема, шляхом безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами). Крім того, об’єднання громадян мають право подавати запит щодо доступу до офіційних документів відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, а на відповідний орган покладено обов’язок надавати на такі запити повну і достовірну інформацію, в тому числі копії запитуваних документів.

Крім того, ст. 5 Закону України «Про науково-технічну інформацію», передбачає, що громадяни України та юридичні особи мають право на відкриту науково-технічну інформацію, яка передбачає можливість вільного її одержання, зберігання, використання і поширення під час здійснення громадської та іншої діяльності, що не забороняється чинним законодавством.

У матеріалах справи відсутні жодні докази того, що запитувана наукова еколого-експертна оцінка належить до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної чи таємної інформації –ст. 30 Закону України «Про інформацію»), і оскільки Відповідач ніколи не стверджував про конфіденційність чи таємність інформації, що міститься у вищезгаданому документі, а тому суд керуючись Законом України «Про інформацію»робить висновок про відкритий режим доступу до наукової еколого-експертної оцінки ОВНС робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток».

Відповідно до п. 8 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р.  № 483, державна екологічна експертиза інвестиційних програм та проектів будівництва є складовою частиною комплексної державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва. Відповідальним виконавцем комплексної державної експертизи, згідно п. 9 даного Порядку, є відповідні служби Укрінвестекспертизи.

В той же час відповідно до Закон України «Про екологічну експертизу»виконавцем саме державної екологічної експертизи є Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, ст. 13 зазначеного Закону передбачає, що держекоекспертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, установами чи організаціями Міністерства охорони навколишнього природного середовища або його органами на місцях. В п. 1 ст. 24 Закону України «Про екологічну експертизу»зазначено, що здійснення державної екологічної експертизи, в тому числі додаткової належить до відання Міністерства охорони навколишнього природного середовища, як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, і його органів на місцях.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про екологічну експертизу", екологічна експертиза в Україні це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що   ґрунтується    на   міжгалузевому   екологічному   дослідженні,    аналізі   та   оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Закон України «Про екологічну експертизу»визначає можливі шляхи проведення держекоекспертизи, відповідно до яких держекоекспертиза може здійснюватися як власними еколого-експертними підрозділами, установами чи організаціями Міністерства, так і з залученням на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Відповідно до п. 4 ст. 37 Закону України «Про екологічну експертизу»залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій можливе лише для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.  

Як видно із матеріалів справи, зокрема листа Мінприроди від 06.09.04 до Харківського національного університету ім. Каразіна, Мінприроди здійснило державну екологічну експертизу робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток»у зв’язку із зверненням дочірнього підприємства Центральної служби Укрінвестекспертизи –Украгроінвестекспертизи. З даного листа також випливає, що врахувавши специфіку роботи та керуючись положеннями ч. 4 ст. 37 Закону України «Про екологічну експертизу»саме Мінприроди звернулося до Харківського національного університету ім. Каразіна із пропозицією здійснити попередній експертний розгляд і підготовку наукової еколого-експертної оцінки, яка буде використана при підготовці висновку державної екологічної експертизи вищезгаданого проекту.

Це також підтверджується і самим Висновком № 290, оскільки в абз. 2 даного висновку зазначається, що наукова еколого-експертна оцінка ОВНС робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток»підготовлена Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна, затверджена проректором з наукової роботи, членом-кореспондентом НАН України І.І. Залюбовським і є невід’ємною складовою частиною даного висновку держекоекспертизи.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про екологічну експертизу», висновки держекоекспертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об’єкта екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який приймає рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи.

У констатуючій частині подається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

У заключній частині містяться узагальнена оцінка об’єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об’єкта екологічної експертизи.

Як видно із висновку № 290 держекоекспертизи робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток»у ньому наявні лише вступна і заключна обов’язкові частини і повністю відсутня констатуюча частина, тобто не подано коротку характеристику видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Вищевказана інформація у випадку проведення екологічної експертизи за правилами ч. 4 ст. 37 Закону України «Про екологічну експертизу», міститься у науковій еколого-експертній оцінці проектної документації, що готується спеціалізованими організаціями, які не входять до структури Міністерства охорони навколишнього природного середовища чи його органів на місцях.

Наукова еколого-експертна оцінка об’єкта держекоекспертизи є його невід’ємною частиною, оскільки саме в ній міститься основна обов’язкова констатуюча (описова) частина висновку. Зокрема, в даній оцінці міститься оцінка екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об’єкта екологічної експертизи та враховуються соціально-економічні наслідки, тобто зазначені небхідні складові держекспертизи згідно вимог ст. 39 Закону України «Про екологічну експертизу». Без наукової еколого-експертної оцінки висновок держекоекспертизи не відповідає вимогам Закону України «Про екологічну експертизу».

Відповідно до розділу 4 Закону України «Про екологічну експертизу»для виконання екологічної експертизи Мінприроди чи його органи на місцях призначають експертів екологічної експертизи.  Як видно із заключної частини висновку екологічної експертизи робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток»експертна група для проведення екологічної експертизи по вищевказаному проекту була призначена із представників науковців Харківського національного університету ім. Каразіна, а також представників від Мінприроди. Тобто здійснюючи наукове дослідження на науковців Харківського національного університету ім. Каразіна поширювалися права, обов’язки і гарантії експерта екологічної експертизи, що забезпечуються Законом України «Про екологічну експертизу». Таким чином, здійснюючи роботу по аналізу проекту представники Харківського національного університету були безпосередньо залучені до проведення екологічної експертизи.

Крім того, у своєму відзиві на апеляційну скаргу (п. д) Мінприроди саме вказує, що наукова еколого-експертна оцінка робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток»є констатуючою частиною висновку екологічної експертизи.

Враховуючи вищенаведе, апеляційний суд не погоджується із висновком місцевого суду про те, що вказана наукова-еколого експертна оцінка не є інформацією державного органу, оскільки остання не створена в процесі поточної діяльності відповідача, а створена у процесі діяльності Укрінвестекспертизи та Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, а також із висновком про те, що Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна не виконував констатуючу частину висновку державної екологічної експертизи. Апеляційний суд вважає, що наукова еколого-експертна оцінка є невід’ємною і, відповідно до чинного законодавства, необхідною частиною висновку екологічної експертизи, а відтак є складовою частиною офіційного документу, видача якого входить до виключної компетенції Мінприроди.

Апеляційний суд вважає хибним висновок місцевого суду про необґрунтоване посилання МБО «Екологія-Право-Людина»на ст.ст. 420, 434 ЦК України. У своєму листі від 20.02.2006р. Мінприроди мотивувало свою відмову в наданні запитуваної еколого-експертної оцінки посилаючись на те, що остання є інтелектуальною власністю Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду Відповідач заперечував проти адміністративного позову, але не подав доказів правомірності своїх дій. Так, Відповідачем не було подано доказів того, що наукова еколого-експертна оцінка є об’єктом права інтелектуальної власності того чи іншого суб’єкта. Не наданого жодного свідоцтва чи патенту, що підтвердив би право інтелектуальної власності.

Разом з тим, ст. 420 ЦК України міститься виключний перелік об’єктів права інтелектуальної власності і запитуваний документ не може бути об’єктом права інтелектуальної власності, оскільки він не входить до даного переліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 434 ЦК України не є об’єктами авторського права акти органів державної влади. Висновки держекоекспертизи є актами органу державної влади індивідуальної дії, оскільки встановлюють права та обов’язки певних суб’єктів, зокрема, замовників експертизи. Оскільки, як вже було встановлено вище, наукова еколого-експертна оцінка є невід’ємною частиною висновку держекоекспертизи, а отже акта державного органу, то вона, на підставі ЦК України, не є і не може бути об’єктом авторського права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційній суд вважає, що Відповідач необґрунтовано відмовив Позивачу у наданні запитуваної інформації, що відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про інформацію»розглядається як порушення законодавства про інформацію.

В свою чергу неправильним є і висновок суду про те, що надання Позивачу  запитуваного документу може негативно вплинути на інтереси третьої сторони, тобто Харківського національного університету, оскільки останній ніколи не заперечував та не забороняв поширення такого документу і під час судового розгляду надав дозвіл на тиражування наукової еколого-експертної оцінки ОВНС робочого проекту «Створення глибоководного суднового ходу Дунай –Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток», викладений у листі від 19.04.2006р. № 0301-084.

Суд першої інстанції також дійшов неправильного висновку, відмовляючи в задоволенні позову, в тому числі на підставі того, що Позивачем не спростовано доводів Відповідача про те, що на день надходження інформаційного запиту до Міністерства матеріали Висновку № 290 були направлені відповідальному виконавцю комплексної державної експертизи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не заперечував наявності у Мінприроди оригіналу висновку та наукової еколого-експертної оцінки, чи належним чином завірених копій цих документів, які згідно Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. N 1153, повинні зберігатись в Міністерстві.

Місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Мінприроди по неповідомленню про можливість чи неможливість задоволення запиту та по несвоєчасному наданні відповіді на запит, посилаючись на те, що Відповідач надав відповідь Позивачу на інформаційний запит, та пояснив причини неможливості його задоволення.

Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком виходячи із наступного.

Статтею 33 Закону України «Про інформацію» встановлено термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення, який не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено, або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Із пояснень Скаржника випливає, що повідомлення від Відповідача про можливість чи не можливість задоволення запиту він не отримував. В свою чергу Відповідач не надав суду доказів надіслання Скаржнику такого повідомлення.

У ч. 3 ст. 33 Закон України «Про інформацію»передбачає, що задоволення запиту здійснюється протягом місяця. Відповідно до п. 3.5 Положення про надання екологічної інформації, затвердженої Наказом Мінприроди від 18.12.03 р. № 169, екологічна інформація надається у терміни, визначені Законом України «Про інформацію», але не пізніше одного місяця після подання запиту. Даного строку Відповідач не дотримався, оскільки інформаційний запит був поданий Позивачем 05.01.06р., одержаний Відповідачем 16.01.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а відповідь Мінприроди датована 20.02.2006р. Тобто на момент надіслання відповіді Позивачу пройшов 1 місяць і 14 днів з моменту подання інформаційного запиту, що відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України про інформацію розглядається як порушення законодавства про інформацію, що може бути оскаржене у судовому порядку.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі неправильно застосовано норми матеріального права, що дає підстави для скасування рішення місцевого суду з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року у справі № 2/415-23/67 слід скасувати як незаконну та необгрунтовану, та прийняти нову постанову, якою позов Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»задоволити: визнати дії Відповідача по порушенню терміну вивчення запиту щодо можливості його задоволення, по неповідомленню запитувача на предмет можливості чи неможливості задоволення запиту, по порушенню терміну задоволення запиту, по необґрунтованій відмові у наданні копії обов’язкової частини відкритого офіційного документу протиправними; поновити порушене право Позивача на інформацію шляхом зобов’язання Відповідача надати МБО “Екологія-Право-Людина” копію наукової еколого-експертної оцінки ОВНС робочого проекту “Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток”.

Відповідно до ст.ст. 87, 94, 206, ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України судові витрати по сплаті державного мита за розгляд справи покласти на відповідача - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, стягнувши їх з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 162, 196, 198, 202, 205, 207, 254, ч.ч. 1, 3, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Львівський апеляційний господарський суд,-

                                       П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»задоволити.

        2. Постанову Господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року скасувати.

3.  Прийняти нову постанову. Позов Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»задоволити:

- визнати дії Відповідача по порушенню терміну вивчення запиту щодо можливості його задоволення, по неповідомленню запитувача на предмет можливості чи неможливості задоволення запиту, по порушенню терміну задоволення запиту, по необґрунтованій відмові у наданні копії обов’язкової частини відкритого офіційного документу протиправними;

- поновити порушене право Позивача на інформацію шляхом зобов’язання Відповідача надати МБО “Екологія-Право-Людина” копію наукової еколого-експертної оцінки ОВНС робочого проекту “Створення глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти. Повний розвиток”.

4.   Стягнути з Державного бюджету України на користь Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», м.Львів, судові витрати: 3 грн. 40 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 1 грн. 70 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

 6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану постанову може бути подана протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

7.  Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий- суддя                                                                     М.І.Городечна

Судді                                                                                               М.В.Юркевич

                                                                                              В.Л.Кузь