Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2,

від відповідача Дабіжа В.І., Грачова В.В.

розглянула апеляційну скаргу

ДПІ у м. Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області

від 01.12.2006р.

у справі № 34/411-06-10188А

за позовом СПД -фізичної особи ОСОБА_3.

до ДПІ у м. Іллічівську

про скасування податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2007р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у                          м. Іллічівську.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 06.02.2007р.

Вказані ухвали надіслана сторонам 12.01.2007р., тобто останні повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні 06.02.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

СПД -фізична особа ОСОБА_3. звернувся до господарського суду Одеської області із уточненою позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 26.05.2006р.                         № НОМЕР_2.

Постановою місцевого господарського суду від 01.12.2006р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позовні вимоги задоволено, вказаний вище акт індивідуальної дії скасовано, стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД 3,4 грн. судового збору.

Судове рішення вмотивоване тим, що, зокрема, факт визнання в судовому порядку недійсною угоди, внаслідок якої позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені на користь контрагента за придбаний товар, не позбавляє СПД -фізичну особу ОСОБА_3. права на податковий кредит, оскільки не свідчить про порушення покупцем приписів податкового законодавства. Також господарський суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження органу ДПС щодо наявності взаємозв'язку між правом платника податку (покупця) на отримання бюджетного відшкодування і несплатою до бюджету ПДВ у складі податкового зобов'язання продавцем товару.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у м. Іллічівську звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та відмовити у позові СПД -фізичній особі ОСОБА_3., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки доказам по справі, у тому числі помилково не прийнято до уваги обставини, встановлені рішенням міського суду Дніпровського району м. Херсону та постановою господарського Одеської області. Крім того, орган ДПС наполягає на невідповідності положенням Закону України „Про ПДВ” та Бюджетного кодексу України позиції суду відносно відсутності взаємозв'язку між правом покупця на отримання бюджетного відшкодування і несплатою до бюджету ПДВ у складі податкового зобов'язання продавцем товару.

В запереченнях на апеляційну скаргу СПД -фізична особа ОСОБА_3. просить залишити оскаржувану постанову без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, додаючи, що однією з підстав для задоволення позову виступає пропуск контролюючим органом строку давності, передбаченого п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, колегія судів встановила наступне:

ДПІ у м. Іллічівську проведена невиїзна позапланова перевірка щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у декларації по ПДВ приватного підприємця ОСОБА_3. за квітень 2002р., за результатами якої складено акт від НОМЕР_3.

Зазначеним актом встановлено порушення приписів п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР шляхом заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а саме включення до податкового кредиту сум, щодо яких відсутнє джерело відшкодування. До зазначеного висновку суб'єкт владних повноважень дійшов, отримавши відповідь від ДПІ у м. Херсоні, згідно із якою рішенням міського суду Дніпровського району м. Херсону від 30.05.2003р. по справі № 2-1318/03 визнано недійсними засновницькі документи ПП „Украгропродукт” (контрагент позивача за угодою, на підставі якої останнім ПДВ у складі ціни товару включено до податкового кредиту в квітні 2002р.) з моменту його реєстрації. Виявлений факт зумовив звернення ДПІ у м Іллічівську до господарського суду Одеської області з позовною заявою до СПД -фізичної особи ОСОБА_3., ПП „Украгропродукт” про визнання усного договору купівлі-продажу від 02.04.2002р. на загальну суму 291 026,4 грн. недійсним та стягнення вказаної суми, за результатами розгляду якої постановою від 16.09.2005р. по справі № 23/241-05-7611А, залишеною без змін судовим рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2006р., адміністративний позов задоволено.

На підставі акту перевірки, за вищеназване порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ДПІ у м. Іллічівську оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006р. № НОМЕР_2, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 72 756 грн., у т.ч. 48 504 грн. основного платежу та 24 252 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення суперечить нормам українського законодавства, СПД -фізична особа ОСОБА_3. звернувся до господарського суду Одеської області із уточненою позовною заявою про визнання його протиправним та скасування, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї постанови.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту, об'єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваної постанови з огляду на таке:

Підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, -за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимог п.п.15.1.2 п.15.1 ст.15 вказаного Закону України податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;   б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2002р. ДПІ у м. Іллічівську зареєстрована за № 56-16242 податкова декларація з податку на додану вартість СПД ОСОБА_3. за квітень 2002р., до складу розділу ІІ „Податковий кредит” якої включено суми ПДВ, сплачені в ціні придбаного у ПП „Украгропродукт” товару. Названа податкова звітність подана в термін, встановлений п.п. „а” п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що не оспорюється представниками відповідача.

Детально проаналізувавши в аспекті податкового законодавства зазначені вище обставини та факт оформлення податкового повідомлення-рішення                      № НОМЕР_2, яким контролюючий орган самостійно визначив податкове зобов'язання за квітень 2002р., лише 26.05.2006р., судова колегія відзначає, що ДПІ у м. Іллічівську пропущено строк давності, встановлений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки 1095 днів від останнього дня для подання декларації за квітень 2002р. сплинуло 19.05.2005р.

З огляду на викладене та ненадання суб'єктом владних повноважень документів на підтвердження існування обставин, з настанням яких законодавець пов'язує можливість контролюючого органу самостійно визначати податкове зобов'язання без дотримання строку давності (п.п.15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позову СПД -фізичної особи ОСОБА_3. та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останній з урахуванням пропуску скаржником строків давності є вільним від визначеного податкового зобов'язання.

Згідно із приписами п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права

В основу судового рішення місцевого господарського суду покладено висновок про те, що визнання в установленому порядку недійсною угоди, в межах якої здійснено господарську операцію з включенням до складу ціни товару ПДВ, не позбавляє покупця права на податковий кредит.

Між тим, така позиція прямо суперечить положенням спеціального закону з питань оподаткування ПДВ та самій сутності цього податку, який включається до ціни товару (робіт, послуг), реалізованого у будь-якому випадку виключно в межах цивільно-правових правовідносин, тобто на підставі договору.

Відтак, господарський суд першої інстанції правильно по суті постановив судове рішення, проте помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення слід змінити, задовольнивши позовні вимоги.

 Керуючись ст.ст.160,162,198,201,205,207 КАС України,                         колегія суддів

                                                           Постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. зі справи        № 34/411-06-10188А змінити.

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 26.05.2006р. № НОМЕР_2.

В решті позову постанову залишити без змін.

Постанова в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.