Справа №489/9450/13-п 06.12.2013 06.12.2013 06.12.2013
Номер провадження 33/784/292/13
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/784/292/13 Головуючий суду першої інстанції:
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП суддя: Олефір М.В.
Головуючий апеляційного суду:
суддя: Губа О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2013 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
у складі:головуючої - судді: Губи О.О.
при секретарі: Георгици Г.В.
особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1
розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2013 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька Ростовської області Російської федерації, громадянина України, який є пенсіонером, проживаючого по АДРЕСА_1
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп. на р/р 31210206700005, Банк ГУДК України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 37992781, МФО 826013, код 22030001.
В С Т А Н О В И В:
Згідно постанови суду, 14.10.2013 року близько 09.00 години 20 хвилин в м. Миколаєві ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ніссан Сані», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» та від проходження аналогічного огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду змінити та призначити йому більш м'яке стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що при визначенні виду адміністративного стягнення судом першої інстанції не було враховано те, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, на вимогу працівників ДАІ добровільно зупинився і при цьому не чинив опору. Посилається, що суд всупереч вимогам ст. ст. 23, 30, 33 КУпАП при призначенні виду адміністративного покарання не досліджував ніяких відомостей про його особу, конкретні обставини, а саме те, що він є пенсіонером і для нього вживання спиртних напоїв є загрозою для його здоров'я. Разом з тим зазначає, що керування транспортним засобом є джерелом його пересування в місті та за містом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для її задоволення.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у постанові суду, ґрунтується на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом першої інстанції і обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП апелянтом не оскаржується.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 14.10.2013 року вбачається, що близько 09 години 20 хвилин в м. Миколаєві ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ніссан Сані», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» та від проходження аналогічного огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2, 3).
Сам ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, що відмовляється від проходження медичного огляду на стан сп'яніння (а. с. 1).
Про вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 пояснював в судовому засідання у суді першої інстанції та в апеляційній інстанції.
Накладаючи стягнення у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, суддя відповідно до вимог ст. 33 КУпАП врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке являється грубим порушенням ПДР України і безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та безпеку його учасників, а також відомості про особу правопорушника, а саме те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, не працює, визнання вини і дійшов вірного висновку про доцільність накладення на ОСОБА_1 саме такого адміністративного стягнення.
Крім того, накладене адміністративне стягнення не є максимальним від передбаченого санкцією вказаної статті.
Тому посилання апелянта на залишення судом поза увагою пом'якшуючих його вину обставин не знайшли свого підтвердження.
Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на використання автомобіля для поїздок по м. Миколаєву та за містом, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду не навів поважних причин з цього приводу.
На підставі вищевикладеного, визнання ОСОБА_1 вини у вчиненому не є підставою для призначення більш м'якого стягнення, оскільки позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік не є найсуворішим видом санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни постанови судді від 15.11.2013 року відносно ОСОБА_1 немає, а тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова судді винесена у відповідності з вимогами ст. 283 КУпАП, а тому і зміні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду Миколаївської області від 15 листопада 2013 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області: О.О. Губа