Справа № 2-839\2008р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2008 року Крюківський райсуд м Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В., при секретарі Козловій І.В., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до юридичної особи ТОВ « ГСН» про зобов'язання видати наказ про звільнення, видачі трудової книжки, стягнення сум заборгованості по заробітній платі, розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми компенсації за невикористану відпустку та заподіяної моральної шкоди, - суд
ВСТАНОВИВ:
До Крюківського районного суду м. Кременчука звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою, до ТОВ « ГСН» та прохав ухвалити рішення, яким зобов*язати видати наказ про звільнення, видати трудову книжку, стягнути суму заборгованості по заробітній платі, розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суми компенсації за невикористану відпустку та суми спричиненої моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог пояснив, що 01 березня 2006 року був прийнятий на роботу до ТОВ «ГСН» на посаду торгового представника. 11 січня 2008 року була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням.
У своїй заяві прохав звільнити його з 15.01.2008 р.
30.01.2008р. до роботи не приступив, вважаючи себе звільненим. Останній раз отримував заробітну плату за листопад 2007 року. Відповідач не провів розрахунок по заробітній платі, тому заборгованість по заробітній платі за грудень 2007 року, січень 2008 р. складає 4833 грн. 80 коп. Загальна заборгованість відповідача за невикористані відпустки становить 3602 грн. 25 коп. Також необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
В процесі судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги шляхом відмови від вимог про видачу наказу про звільнення та зменшив розмір заборгованості по заробітній платі з суми 5200 грн. до 3542 грн. 65 коп.
В судовому засіданні позивач та його представник змінені позовні вимоги підтримали та прохали суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача з позовом не погодилася, вважає заявлені вимоги безпідставними, не підтвердженими доказами та пояснила, що дійсно
-2-
ОСОБА_2 працював на підприємстві за сумісництвом але згідно його заяви був звільнений з роботи за власним бажанням. Трудова книжка на підприємстві відсутня, тому що на працівників, які працюють за сумісництвом, вони не ведуться. Заборгованості по заробітній платі не існує, тому що після неодноразових повідомлень позивач отримав належну йому заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, про що свідчить його розпис. Прохала суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши сторони по справі, представника позивача, повно та всебічно з'ясував обставини справи які підтверджені належними доказами вважає , що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 50\1 від 01 березня 2006 року по ТОВ «ГСН» ОСОБА_2 призначений на посаду торгового представника з 01 березня 2006 року з окладом згідно штатного розкладу та випробувальним терміном 1 місяць \підстава заява ОСОБА_2
Відповідно до наказу № 204\2\1 від 01 вересня 2006 року позивач ОСОБА_2 звільнений з посади торгового представника по переводу в ТОВ «Астера» з 01 вересня 2006 року \ підстава заява ОСОБА_2
Відповідно до наказу 204\3 від 01 вересня 2006 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду торгового представника за сумісництвом з 01.09.2006 року. Посилання позивача на те, що він не знав що працює за сумісництвом спростовується наданим відповідачем копії наказу № 26\1 від 01 лютого 2008 року, який власноручно підписаний позивачем, тобто зі змістом про звільнення за сумісництвом позивач погодився та отримав кошти. Крім цього твердження позивача, що йому не було відомо про те, що він працює за сумісництвом спростовується наданими в судовому засіданні табелем обліку робочого часу де зазначено, що позивач працює за сумісництвом. Тому посилання позивача на те, що він працював в ТОВ «ГСН» не за сумісництвом а за основним місцем роботи не знайшло в суді свого підтвердження . Відповідно до акту перевірки № 16-01-71X155 Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю встановлено, що Кара база В.П. дійсно працював на ТОВ «ГСН» за сумісництвом, порядок що до дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_2 не порушено.
Судом встановлено, що ні в день звільнення, ні в день нарахування та виплати заробітної плати і в подальшому, позивач на підприємство не з'являвся, вимоги щодо виплати йому розрахунку не пред'являв. Крім цього позивачем не заперечується, що в грудні 2007 року ним була отримана частина заробітної плати.
-3-
Згідно п. 1.1 Інструкції з ведення трудових книжок працівників, на осіб які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи, тому вимоги позивача, щодо видачі трудової книжки, задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення суми компенсації за невикористану відпустку, то відповідачем надана заява ОСОБА_2 від 04.01.2008р. про надання тарифної відпустки на 21 календарний день, тобто посилання позивача на те, що йому не надавалась відпустка, не знайшло свого підтвердження. Наказом № 5\4 від 08.01.2008 року ОСОБА_2 надана відпустка з 08 січня 2008 року по 28 січня 2008 року та виплачено 532 грн. 98 коп. за час відпустки. При звільненні йому було нарахована компенсація за решту невикористаних днів щорічної основної відпустки, про що свідчить розрахунковий листок ОСОБА_2 за лютий 2008 року.
Надана позивачем, як доказ довідка про заробіток від 09.01.2007 року № 17 не може бути взята до уваги, тому що в ній зазначений термін з червня по листопад 2007 року, тобто за період часу наперед. Дана довідка також спростовується відповідачем.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 при звільненні було нараховано 1157 грн. 35 коп., яку він отримав 14.05.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, нараховані при звільненні суми, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до доповідних записок, табеля обліку робочого часу ОСОБА_2 був відсутній на роботі 29,30,31 січня 2008 року та 01 лютого 2008 року, вимог про розрахунок не пред'являв.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України обов'язок виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку покладається на підприємство в разі невиплати належних працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України за наявності вини підприємства.
Судом не встановлено вини підприємства, тому що з його боку були намагання про проведення розрахунку, неодноразово повідомлялося про необхідність отримання коштів, тому вимоги щодо стягнення сум заборгованості по заробітній платі, розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діянь заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що позивачу були заподіяні моральні чи фізичні страждання, вина підприємства відсутня, тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
На викладеного в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
-4-
Керуючись ст.ст. 4,10,60„213-215 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1, 238 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України , суд -
ВИ РІШИВ:
ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.