ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.06.06 № 3/260/06-АП
суддя Соловйов В.М.
16.45-16.50
За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, м. Запоріжжя
до відповідача-1: Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції, м. Запоріжжя
до відповідача-2: Відділення державного казначейства у м. Запоріжжі
про визнання недійсної постанови від 16.05.2006р. №355/2 про накладення арешту на кошти у межах суми 14 568, 17 грн., що містяться на рахунках СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі; визнання неправомірними дії Відділення державної виконавчої служби у м. Запоріжжі зі стягнення коштів з рахунку 35225001000034 (спец рахунок) за постановою Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби
суддя Соловйов В.М.
секретар судового засідання Іотова Н.П.
Представники сторін:від позивача: Мітєв Ю.В. на підставі довіреності № б/н від 08.09.2005р., головний державний податковий інспектор юридичного відділу;
від відповідача 1: Сулаков Е.І. на підставі довіреності № 241 від 19.12.2005р., державний виконавець;
від відповідача 2: Сьоміна О.Г. на підставі довіреності № 1540 від 19.12.20.06.2006р., заступник начальника;
Токмань К.О. на підставі довіреності № 2993 від 30.12.2005р., спеціаліст-юрисконсульт 1 категорії
Розглядається позовна заява СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції (відповідач-1), Відділення державного казначейства у м. Запоріжжі (відповідач-2) про визнання недійсної постанови від 16.05.2006р. №355/2 про накладення арешту на кошти у межах суми 14 568, 17 грн., що містяться на рахунках СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі; визнання неправомірними дії Відділення державної виконавчої служби у м. Запоріжжі зі стягнення коштів з рахунку 35225001000034 (спец рахунок) за постановою Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби.
Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50, п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.
Ухвалою від 13.06.2006р. відкрито провадження у справі №3/260/06-АП розгляд якої призначено на 23.06.2006р.
Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представників сторін не надійшло.
В судовому засіданні 23.06.2006р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 5, 50 Закону України “Про виконавче провадження”, статті 2, 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, статті 49, 51, 104-106, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначає, що відповідач-1 при виконанні зведеного виконавчого провадження № 355/2 припустився порушення права позивача, а саме - не надіслав постанову про відкриття зведеного виконавчого провадження, внаслідок чого позбавив права на судове оскарження дій, рішень органу виконавчої служби.
Вказує, що Відділ Державного казначейства у м. Запоріжжі, у якому розташовані рахунки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, не є банківською (кредитною) установою. Відтак накладення арешту на рахунки СДПІ, розташовані у ВДК у м. Запоріжжі є неправомірним, так само як і виконання такої спірної постанови відповідачем-2.
У спірній постанові не міститься жодного посилання на рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту та міститься посилання на наказ суду який в спірній постанові також іменується рішенням суду, що суперечить ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Зазначає, що відповідно до положення спірної постанови вона накладена на рахунки СДПІ у м. Запоріжжі за КЕКВ 1139. Однак, приміром за рахунком №35225001000034 КЕКВ 1139 не обліковується, оскільки це є так званий спеціальний рахунок створений відповідно до наказу №177 від 11.06.1997р.
На підставі викладеного просить задовольнити його вимоги повністю.
В судовому засіданні 23.06.2006р. питання про забезпечення позову відповідно до ч.3 ст.118 КАС України не розглядалося, оскільки уповноважений представник позивача відмовився від сформульованого попередньо позивачем у п.4 позовної заяви цього клопотання.
Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції (відповідач-1) з позовними вимогами не погодився у повному обсязі з підстав, зазначених у “Відзиві на скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на постанову про арешт коштів боржника №355/2 від 16.05.06”.
Зокрема зазначив, що на момент винесення оскаржуваної постанови на виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження №355/2, до складу якого входили виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Запорізької області про стягнення з СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі заборгованості на користь юридичних осіб на загальну суму 14 568, 17 грн.
По зазначеним наказам на підставі ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” були відкриті виконавчі провадження, винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, якими боржнику встановлювався термін на добровільне виконання рішень суду. Так як боржник рішення суду у встановлений для добровільного виконання строк не виконав, на підставі ст.49 Закону України “Про виконавче провадження” вказані виконавчі провадження були об’єднані у зведене виконавче провадження (приєднані до зведеного виконавчого провадження).
Листом №2727/06 начальнику СДПІ було додатково повідомлено, що на виконання у відділі перебуває зведене виконавче провадження №355/2, боржником за яким є СДПІ, та запропоновано повідомити відділ у разі повного або часткового виконання рішень суду.
На зазначений лист на адресу відділу надійшла відповідь СДПІ №2656/10/10-013 від 12.05.2006р., що додатково підтверджує, що СДПІ було повідомлено про відкриття виконавчих проваджень.
Оскільки рішення суду боржником виконані не були, 16.05.2006р. винесена постанова про арешт коштів боржника.
На час розгляду справи в суді рішення суду не виконані, до зведеного виконавчого провадження були приєднані ще 4 виконавчих провадження, загальна сума заборгованості складає більш 15 000, 00 грн., отже підстави для зняття арешту або скасування постанови про накладення арешту відсутні.
В судовому засідання представник відповідача-1 просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відділення державного казначейства у м. Запоріжжі (відповідач-2) також проти задоволення позовних вимог заперечило. Зазначило, що 18.05.2006р. до ВДК у м. Запоріжжі надійшла постанова відділу примусового виконання рішень ДВС Запорізького обласного управління юстиції від 16.05.2006р. за №355/2 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, які належать СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.
ВДК у м. Запоріжжі при накладенні арешту на кошти керується Положенням “Про Державне казначейство України” від 21.12.2005р. №1232 та Порядком примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001р. №175, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2001р. за №1001/6192, а не Законом України “Про банки та банківську діяльність”.
Відповідно до ч.4 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства в разі надходження до органу Державного казначейства постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти, які знаходяться на відкритих в цьому органі рахунках, даним органом Державного казначейства негайно здійснюються заходи щодо арешту цих коштів.
Примусове списання (стягнення) зі спеціальних реєстраційних рахунків у частині власних надходжень установ та організацій відповідно до п.3.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної класифікації, тому дії ВДК у м. Запоріжжі були правомірні стосовно стягнення коштів з рахунку 35225001000034 (спеціальний рахунок) за платіжною вимогою №820 від 17.05.2006р. на стягнення суми 8 975, 17 грн. та 23.05.2006р. було стягнуто 17, 00 грн.
В судовому засідання представник відповідача-2 просить в задоволенні позову до ВДК у м. Запоріжжі відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
На виконанні Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Запорізької області (далі - ВПВР ДВС) перебуває зведене виконавче провадження № 355/2, до складу якого на день винесення оскарженої постанови №355/2 від 16.05.2006р. “Про арешт коштів боржника” входили виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Запорізької області №5/167 від 06.11.2003р., № 5/109 від 11.11.2003р., № 23/187 від 27.10.2005р. № 23/101 від 13.02.2006р., № 5/328 від 21.02.2006р., №5/325-5/329 від 28.02.2006р., №24/135 від 21.07.2004р. та №3/180 від 10.04.2006р. про стягнення з СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 14 568, 17 грн.
28.04.2006р. листом №2727/06 ВПВР ДВС повідомив СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про те, що станом на 27.04.2006р. на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №355/2 до складу якого входять сім виконавчих проваджень, боржником за якими є СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.
Повідомлено, що загальна сума заборгованості за виконавчими документами складає 14 365, 17 грн. Роз’яснено, що у разі виконання рішень суду необхідно надати належним чином завірені документи, які підтверджують виконання рішень суду.
На підставі ст.5, 6, 11-1 Закону України “Про виконавче провадження” зобов’язано СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі у триденний строк з дня отримання цього листа надати до ВПВР ДВС достовірні дані щодо всіх відкритих рахунків у банківських установах, з яких можливе примусове стягнення суми заборгованості за виконавчими документами.
Листом №3656/10/10-013 від 12.05.2006р. “Про надання інформації” СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі повідомила ВПВР ДВС про те, що СДПІ 18.02.2006р. №1246/10/10-013 надала запитувані дані на адресу Відділу примусового виконання рішень ДВС у Запорізькій області. Вищенаведені дані з того часу не змінилися.
Також повідомлено, що відповідно до наказу Державного казначейства України від 04.11.2004р. №194 зі змінами згідно з наказом Державного казначейства України від 31.03.2005р. №57 “Щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету” Розділом “Поточні видатки –видатки на товари і послуги (код 1100)” встановлений “код 1139 –оплата інших послуг та інші видатки”, який в свою чергу передбачає, що саме з цього коду бюджетної класифікації видатків передбачає, що саме з цього коду бюджетної класифікації видатків передбачається оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів та витрати на оплату державного мита.
16.05.2006р. державним виконавцем ВПВР ДВС Запорізької області Сулаковим Е.І. винесено постанову №355/2 “Про арешт коштів боржника”. Постанова мотивована тим, що станом на 16.05.2006р. боржник рішення суду не виконав. Загальна сума заборгованості за наказами господарського суду Запорізької області складає 14 568, 17 грн.
Як зазначено в постанові, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №355/2, до складу якого входять виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів №5/167 від 06.11.2003р., № 5/109 від 11.11.2003р., № 23/187 від 27.10.2005р. № 23/101 від 13.02.2006р., № 5/328 від 21.02.2006р., №5/325-5/329 від 28.02.2006р., №24/135 від 21.07.2004р. та №3/180 від 10.04.2006р. господарського суду Запорізької області про стягнення з СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі заборгованості на користь юридичних осіб на загальну суму 14 568, 17 грн.
Згідно постанови арешт накладався на кошти боржника у межах суми 14 568, 17 грн., що мітяться на рахунках №№ 35211004000034, 35212003000034, 35225001000034, 37110006000034, 37119103016007, 37313007000034 за КЕКВ 1139 в УДК у Запорізькій області, МФО 813015 та належать СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, ЄДРПОУ 26123042.
На виконання постанови №355/2 від 16.05.2006р. ВДК у м. Запоріжжі накладено арешт на вказані рахунки та стягнені кошти з рахунку 35225001000034 (спеціальний рахунок) за платіжною вимогою №820 від 17.05.2006р. на стягнення суми 8 975, 17 грн. Також 23.05.2006р. було стягнуто 17, 00 грн.
Оцінивши представлені докази, вважаю, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлені господарським судом фактичні обставини справи в частині наявності у СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на момент прийняття спірної постанови боргу по зведеному виконавчому провадженню №355/2 на загальну суму 14 568, 17 грн., щодо існування боргу на момент розгляду справи №3/260/06-АП в суді та прийняття цього судового рішення, щодо стягнення ВДК у м. Запоріжжі з рахунку №35225001000034 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі суми 8 975, 17 грн. та суми 17, 00 грн., а всього 8 992, 17 грн. не заперечуються сторонами в суді.
Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 5, 50 Закону України “Про виконавче провадження”, статті 2, 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та зазначає, що:
- відповідач-1 при виконанні зведеного виконавчого провадження № 355/2 припустився порушення права позивача, а саме - не надіслав постанову про відкриття зведеного виконавчого провадження, внаслідок чого позбавив права на судове оскарження дій, рішень органу виконавчої служби;
- Відділ Державного казначейства у м. Запоріжжі, у якому розташовані рахунки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, не є банківською (кредитною) установою. Відтак накладення арешту на рахунки СДПІ, розташовані у ВДК у м. Запоріжжі є неправомірним, так само які виконання такої спірної постанови відповідачем-2;
- у спірній постанові не міститься жодного посилання на рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту та міститься посилання на наказ суду який в спірній постанові також іменується рішенням суду, що суперечить ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”;
- відповідно до положення спірної постанови вона накладена на рахунки СДПІ у м. Запоріжжі за КЕКВ 1139. Однак, приміром за рахунком №35225001000034 КЕКВ 1139 не обліковується, оскільки це є так званий спеціальний рахунок створений відповідно до наказу №177 від 11.06.1997р.
Згідно ст.49 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV “Про виконавче провадження” у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
З метою реалізації вимог цієї статті Департаментом державної виконавчої служби формуються відповідні банки даних про відкриття виконавчих проваджень у підрозділах державної виконавчої служби.
Винесення державним виконавцем постанови про відкриття зведеного виконавчого провадження Законом України “Про виконавче провадження” не передбачено, оскільки у наведеній статті йдеться про об’єднання у зведене виконавче провадження вже відкритих виконавчих проваджень. В свою чергу, в Законі України “Про виконавче провадження” відсутня вказівка про обов’язок надсилання на адресу боржника копії постанови про об’єднання у зведене виконавче провадження кількох виконавчих проваджень.
Про те, що на виконанні у ВПВР ДВС Запорізької області перебуває зведене виконавче провадження №355/2 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було обізнано, про що свідчить лист ВПВР ДВС Запорізької області №2727/06 від 28.04.2006р. та відповідь на нього від 12.05.2006р. №3656/10/10-013.
Таким чином, відповідач-1 ніяким чином не позбавив позивача права на судове оскарження дій, рішень органу виконавчої служби, про що свідчить також порушення господарським судом Запорізької області провадження у справі №3/260/06-АП.
Не заслуговують на увагу і ствердження позивача про те, що ВДК у м. Запоріжжі не є банківською (кредитною) установою. Відтак накладення арешту на рахунки СДПІ, розташовані у ВДК у м. Запоріжжі є неправомірним, так само як і виконання такої спірної постанови відповідачем-2.
Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:
1) операцій з коштами державного бюджету;
2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;
4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Згідно Положення “Про Державне казначейство України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.
Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.
Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Основними завданнями Казначейства є:
1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:
розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;
в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
4. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань:
1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;
2) управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;
3) відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;
4) провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;
5) повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;
6) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;
7) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;
8) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;
9) веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
10) подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;
11) веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;
12) здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;
13) у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
14) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації;
15) у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:
здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;
відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;
відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;
витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;
дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Казначейства;
дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї в режимі реального часу;
дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;
здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;
16) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;
17) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;
18) виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов'язані із роботою його територіальних органів;
19) здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Казначейства;
20) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Рахунки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі відкриті саме у ВДК у м. Запоріжжі, а ні в іншій банківській (кредитній) установі. Відтак накладення арешту на рахунки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, які розташовані у ВДК у м. Запоріжжі, є правомірним.
Є надуманими і штучними ствердження позивача і про те, що у спірній постанові не міститься жодного посилання на рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту та міститься посилання на наказ суду який в спірній постанові також іменується рішенням суду, що суперечить ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
По-перше, згідно ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” судові накази віднесено до виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
По-друге, відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
По-третє, згідно ч.1 ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність” арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
В даному випадку арешт на кошти позивача накладений відповідачем-1 саме на підставі рішень суду у справах №5/167, № 5/109, № 23/187, № 23/101, №5/328, №5/325-5/329, №24/135, №3/180 господарського суду Запорізької області.
Є надуманим і ствердження позивача щодо неможливості стягнення коштів з рахунків СДПІ у м. Запоріжжі за КЕКВ 1139.
Виконання органами Державного казначейства ухвал судів, постанов слідчих та постанов державних виконавців щодо арешту коштів юридичних осіб регламентовано Порядком примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України 05.10.2001 N 175, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2001р. за N 1001/6192.
Зокрема, в п.4 цього Порядку встановлено, що на кошти розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, що знаходяться на відкритих в органах Державного казначейства реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів, може накладатися арешт. Виконання рішення про арешт коштів може бути здійснене протягом бюджетного року (до 31 грудня поточного року), невиконані суми рішень знімаються з обліку і повертаються органам, що їх видали, а кошти з аналітичного рахунку перераховуються на рахунок, з якого вони надійшли.
Арешт може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або постанови державного виконавця. Якщо арешт накладає Господарський суд, то крім ухвали ним має бути виданий також наказ.
Відповідно до статті 10 Бюджетного кодексу України видатки бюджету складаються з функціональної, відомчої та економічної структур видатків. В ухвалі про арешт коштів обов'язково має бути визначений номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку.
Арешт накладається на рахунки загального та спеціального фондів.
Ухвала суду, постанова слідчого, постанова державного виконавця надсилається ними безпосередньо до органу Державного казначейства, в якому відкриті відповідні рахунки клієнтів, на кошти яких накладено арешт.
Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються органами Державного казначейства негайно після отримання ухвали суду, постанови слідчого, постанови державного виконавця. Якщо ухвала суду, постанова слідчого, постанова державного виконавця надійшла(и) до органу Державного казначейства після операційного дня, то заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються органом Держказначейства за станом на початок наступного операційного дня.
Для забезпечення виконання ухвали суду, постанови слідчого, постанови державного виконавця на час накладення арешту орган Державного казначейства відкриває клієнту на тому самому балансовому рахунку, що й рахунок, на який накладено арешт,
окремий аналітичний рахунок.
У разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена ухвалою суду, постановою слідчого, постановою державного виконавця, орган Державного казначейства меморіальним ордером списує зазначену суму з рахунку, на який накладено арешт, та резервує її на окремому відкритому аналітичному рахунку. Орган Державного казначейства при здійсненні зазначених операцій надає розпорядникам, одержувачам бюджетних коштів та іншим клієнтам виписки з відповідних рахунків.
Після цього в разі відсутності інших ухвал суду, постанов слідчого, постанов державного виконавця орган Державного казначейства відновлює проведення операцій за рахунком клієнта згідно з установленим порядком.
Згідно п.3.5, 3.6 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органом Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі доходів і видатків, планів використання бюджетних коштів одержувачів, та при наявності на відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання (стягнення) коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків у частині власних надходжень установ та організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної класифікації.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків обліку коштів "Інші доходи спеціального фонду" (кошти, які мають цільове призначення і надходять на спеціальний реєстраційний рахунок установ з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду.
Після проведення примусового списання (стягнення) коштів з відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів повинні привести облік зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань у відповідність до проведених операцій та внести відповідні зміни до кошторису доходів та видатків спеціального фонду в частині власних надходжень.
Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово. Витрати, пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки", у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду - за тим самим кодом, що й саме списання.
Таким чином дії ВДК у м. Запоріжжі по стягненню коштів з рахунку 35225001000034 (спеціальний рахунок) за платіжною вимогою №820 від 17.05.2006р. на стягнення суми 8 975, 17 грн., а також стягнення 17, 00 грн. є правомірними.
Тому, позовні вимоги про визнання цих дій ВДК у м. Запоріжжі неправомірними (за текстом позовної заяви в п.3 резолютивної частини позову позивач помилково просить визнати недійсними дії Відділення державної виконавчої служби у м. Запоріжжі зі стягнення коштів з рахунку) заявлені також безпідставно.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги заявлені неправомірно і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 87-98, 158-163,167, 181 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Соловйов В.М.
Постанову виготовлено в повному обсязі 27.06.2006р.