Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/699-06 Суддя –Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –А.Ф. Твердохліб
12 грудня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача – не прибув
відповідача –предст. Оришич В.В. ( дов. №10137/10/10-026);предст. Ситник С.М. (дов. № 10139/10/10-026 від 25.10.06 р.);предст. Кукленко О.С. ( дов. № 7868/10/10-026 від 01.09.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 4210 Х/2-5) СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову господарського суду Харківської області від 26.10.2006 р. по адміністративній справі № АС-27/699-06
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання нечинним повідомлення
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив податкове повідомлення –рішення № 00007408250 від 29.09.2006 р. визнати нечинним, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою господарського суду Харківської області від 26.10.06 р. позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення –рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків № 00007408250 від 29.09.2006 р. визнано нечинним в частині 1502 грн. Фінансової санкції з податку на прибуток. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 26.10.2006 р. по даній справі в частині задоволення вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог УДСО при ГУМВС в Харківській області в повному обсязі. Апелянт обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено норми матеріального права, а саме п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000 р. та п.п.6.1 3 п.п.6.1.10 п.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. за № 110, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459. При цьому апелянт посилається на результати перевірки. На його думку, перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних діяльності позивача. Оскаржене податкове повідомлення –рішення відповідає вимогам законодавства України.
Позивач не прибув у дане судове засідання та не повідомив суд про причину неприбуття, тоді як був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи.
Колегія суддів, заслухавши думку відповідача стосовно можливості розгляду даної справи у відсутності позивача, дійшла висновку про розгляд даної справи за відсутності позивача, оскільки неприбуття в судове засідання без поважних причин позивача або не повідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Перевіркою встановлено наявність у позивача недоплати по зобов*язаннях з податку на прибуток в 4 кварталі 2003 р. в сумі 1600 грн., наявність переплати з цих зобов*язань в 2004 році в загальній сумі 1700 грн., наявність недоплати за 1 –3 квартали 2005 р.в сумі 8900 грн. та переплати за 4 квартал 2005 р. в сумі 400 грн., наявність переплати за 1-2 квартали 2006 року в сумі 904 грн. Відповідач стверджує, що він правомірно нарахував санкції по періодах по всіх випадках наявності несплати, а суму основного зобов*язання в оскаржуваному рішенні нарахував вже враховуючи переплачені суми. Свої правомірності цих дій відповідач обґрунтовує посиланням на п. 6.1.10 інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110. Відповідно до цього підпункту штрафні санкції, визначені підпунктами-6.1.1 -6.1.6 та 6.1.9 цього пункту (тобто і ті, що застосовуються на підставі п.17.1.3. вищевказаного Закону), застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами: існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборам, обов'язковими платежами).
Між тим, п.п.17.1.3 п.17.1. от.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено: „У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними-у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом: на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули».
Отже, законодавець встановлює граничний розмір суми санкцій виходячи з 50% суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом) сукупно за весь строк недоплати. Цілком очевидно, що якщо у платника податків рахується переплата податкового зобов'язання сума недоплати податкового зобов'язання визначається та донараховується контролюючим органом з урахуванням такої переплати. За таких обставин, положений п. 8.1.10 інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджено] наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110 (стосовно санкцій, що розраховуються на підставі пп. 17.1.3. вищенаведеного Закону) є таким, що суперечить положенням Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і тому не може бути прийнятий до уваги колегією суддів.
Як видно з матеріалів справи, відповідач в оскаржуваному рішенні цілком вірно нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7498 гри. (тобто, з урахуванням переплат з цього податку, що були у позивача у 2004-2006 роках.) Тому і сума штрафних санкцій з цього податку не повинна перевищувати 50% від 7498 гри., тобто повинна складати 3748 гри.
З огляду на викладене , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що 1502 грн. санкцій нараховані неправомірно, у зв*язку з чим в цій частині визнав оскаржуване рішення нечинним.
Позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення в повному обсязі, але ні суду першої інстанції ні апеляційному суду, жодного аргументу стосовно неправомірності нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток (7496 гри.}, або санкцій в розмірі 50% від суми донарахування (3748 гри.) він не наводить. Отже, позовні вимоги про визнання оскарженого рішення нечинним в частині нарахування 7496 гри. податку на прибуток та визначення суми 3748 грн. штрафних санкцій –задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, позиція апелянта не відповідає вимогам Закону та матеріалам справи.
З наведених підстав колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погшоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заперечення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 26.10.2006 р. по справі № АС-27/699-06 була ухвалена без порушення норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 26.10.2006р. по адміністративній справі № АС-27/699-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді