Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий суддя по 1-й інстанції
№ АС-13/234-06 Водолажська Н.С.
Суддя Подобайло З.Г.
Суддя Мінаєва О.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Твердохліб А.Ф.
12 грудня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі -Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача -предст. ОСОБА_2. ( дов. від 30.05.06 р.)
відповідача -предст .Варича Б.В. ( дов. № 1395/9/10-035 від 13.04.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 4292 Х/2-5) Суб*єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 р. по адміністративній справі № АС-13/234-06
за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків
до ДПІ у Московському районі м. Харкова
про скасування повідомлення - рішення
встановила:
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД ФО ОСОБА_1.), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати таким, що не відповідає діючому законодавству, акт № НОМЕР_1, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова № НОМЕР_2. про застосування фінансових санкцій в розмірі 2471,95 грн. та визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ: старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_3, старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4., посилаючись на положення Конституції України, ГК України, законів України „Про державну податкову службу в Україні", „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", наказів ДПА України № 327 від 10.08.05 р. „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", № 614 від 01.12.00 р. „Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок", постанов КМУ № 508 від 19.04.04 р. „Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів", № 790 від 02.06.03 р. „Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
Постановою господарського суду Харківської області від 16.10.06 р. закрито провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії посадових осіб ДПІ : старшого державного податкового ревізора -інспектора ОСОБА_3, старшого державного податкового ревізора -інспектора ОСОБА_4. В решті вимог в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду Харківської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановлене судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 771,95 грн. НОМЕР_2 та рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. НОМЕР_2. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. Відповідно до ч.7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в інших випадках за рішенням суду. Згідно ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначення цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку копію наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Разом з цим, апелянт повідомляє, що в свою чергу відповідач при проведенні перевірки позивача такого наказу не надавав. В направленнях на перевірку, виданих відповідачем № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 були відсутні не тільки дати їх видачі, вид ( планова чи позапланова), але й підстави для проведення перевірки. Не погоджується апелянт і з тим, що господарським судом закрито провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії посадових осіб ДПІ : старшого державного податкового ревізора -інспектора ОСОБА_3, старшого державного податкового ревізора - інспектора ОСОБА_4., оскільки вважає, що вказані вимоги є підсудністю господарського суду в порядку адміністративного судочинства відповідно п.4 ч.1 ст.107 КАС України. Крім того, відповідачем була проведена контрольна закупівля товару під час перевірки позивача, тоді як відповідач не мав права її проводити, оскільки дане право не передбачене для співробітників податкової інспекції ні одним нормативно -правовим актом, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України. Апелянт вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного судового рішення неповно з*ясував обставини, що мають значення для справи. Кошти у сумі 1,39 грн., про які йде мова в акті перевірки знаходились в приміщенні магазину, а не на місці проведення розрахунків і вони є особистою власністю продавця і ніяким чином не пов*язані з його роботою 03.05.2006 р., оскільки не є виручкою від торгівлі і не знаходилися в касі. Крім того, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб*єктам підприємницької діяльності ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, то законодавчими актами йому не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст.17 Закону України № 481/95-ВР, оскільки вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги СПД ФО ОСОБА_1., а постанову господарського суду Харківської області від 16.10.06 р. по даній справі залишити без змін. При цьому, відповідач зазначає, що перевірка позивача була проведена на підставі повноважень, наданих податковому органу п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Перевірка була плановою. Направлення на перевірку №НОМЕР_3 і №НОМЕР_4 були виписані 03.03.2006 і в них був зазначений термін проведення перевірки. При проведенні перевірки СПД ФО ОСОБА_1. перевіряючими не було допущено порушення Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»з тієї підстави, що поняття планових та позапланових перевірок, визначених Указом № 817/98, не поширюються на перевірки щодо порядку проведення розрахунків за товари ( послуги) та інших вимог Закону, оскільки положення п «а»ст.5 Указу № 817/98 свідчать про те, що вимоги даного Указу стосуються лише здійснення органами державної податкової служби перевірок щодо сплати податків і зборів (обов*язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів. Перевірка проводилася з питань щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб*єктами підприємницької діяльності та на підставі Закону України «Про РРО»у відповідності з планом перевірки суб*єктів підприємницької діяльності фахівцями відділу оперативного контролю у травні 2006 року, затвердженого начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.
Посадовими особами органу ДПС, старшим державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_3. та старшим державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_4, на підставі посвідчень на перевірку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності магазину, що розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, який належить СПД ФО ОСОБА_1.
Результати перевірки викладені в акті від 03.05.06 р., в якому відображено, що перевіряючими були виявлені порушення підприємницею вимог п. 5, п. 9, п. 11 та п. 13 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", абз. 2 п. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби".
Стосовно посилання апелянта на те, що відповідач не мав права проводити дану перевірку, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що норми, на які позивач посилається в обґрунтування своїх тверджень, встановлюють право на проведення планової виїзної перевірки (ч. 4 ст. 11-1) та передбачають проведення органами ДПС планових виїзних перевірок одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноважених здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (ч. 5 ст. 11-1). Оскільки наведені норми жодним чином не регулюють порядок проведення позапланових перевірок, до яких ч. 7 ст. 11-1 Закону віднесені перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", посилання позивача на них є безпідставним.
Також слід відмітити, що в ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" вказано, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Як видно з матеріалів справи, позивачем надані направлення на перевірку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, в яких дійсно відсутні дані їх видачі та позначка про вид перевірки.
Разом з тим, слід зазначити, що статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено у разі ненадання перелічених в статті документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової перевірки.
Але, як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження перевіряючи були допущені до перевірки, що свідчить про те, що на час її проведення позивач не ставив під сумнів її легітимність.
Стосовно вимог позивача про визнання неправомірними дій старшого податкового ревізора -інспектора ОСОБА_3 та старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4. колегія суддів зазначає що відповідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами КАС України, а відповідно п. 6 цих положень у цей період адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Оскільки відповідно приписам ГПК України учасниками судового процесу можуть бути лише підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, то провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними дій старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_3, старшого державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4. підлягає закриттю в порядку п. 1 ст. 157 КАС України.
Стосовно вимоги позивача про визнання акту перевірки № НОМЕР_1. таким, що не відповідає діючому законодавству , колегія суддів зазначає, що відповідно положенням ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Оскільки акт перевірки господарюючого суб'єкта не підпадає під ознаки нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки відповідачем були виявлені порушення вимог п. 11 ст. З Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яка встановлює, що користувач повинен проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, яке пов'язане з тим, що в касовому чеку № НОМЕР_5 не вказане найменування товару „Ковбаса Краківська" та сигарети „Мальборо лайт".
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що чек № НОМЕР_5 був перевіряючими вилучений під час перевірки, але доказів цьому не надав.
Разом з тим, в матеріалах справи є копія касової стрічки за 03.05.2006 р. надана відповідачем, з переліком товарів, в якій відсутні назви «Ковбаса Краківська»та сигарети «Мальборо лайт», що приймається судом, як підтвердження висновків перевіряючих.
Крім того, перевіряючими було виявлено порушення приписів п. 5 ст. З вказаного Закону, яка встановлює, що у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України, пов'язане з тим, що реєстраційній сторінці розрахункової книжки відсутній запис про дату початку її використання.
Позивач не заперечує проти відсутності такого запису, але наполягає на тому, що ним не були порушені вимоги наказу ДПА України № 614 від 01.12.00 р. „Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок".
В пункті 9.1 Порядку, на який посилається позивач, встановлено, що перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання. Таким чином, є доведеним правомірність висновків перевіряючих стосовно наявності порушень п.5 ст.3 Закону.
В акті перевірки вказано, що позивачем порушені вимоги п. 9 ст. З Закону, який встановлює, що користувач повинен щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, пов'язане з тим, що підприємниця не забезпечила зберігання в КОРО щоденного фіскального звітного чеку (2-звіт) за 12.03.06 р.
Позивачем до матеріалів справи надані документи, які свідчать про те, що у зв'язку з короткочасовим відключенням електроенергії відбулася помилка оперативної пам'яті касового апарату і в книзі є чек № НОМЕР_6 з нульовою сумою.
Відповідачем не спростований даний факт, що свідчить про невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам.
Перевіряючими також було виявлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. З Закону, який зобов'язує користувача забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, пов'язане з тим, що на місці проведення розрахунків виявлена невідповідність готівкових коштів даним денного звіту РРО на суму 1,39 грн.
Апелянт наполягає на тому, що кошти в сумі 1,39 грн. знаходилися не на місці розрахунків, а лише в приміщенні, де проводяться такі розрахункові операції, а самі гроші належали продавцю і не пов*язані з його роботою 03.05.06 р., оскільки не є виручкою від торгівлі і не знаходилися в касі.
Разом з тим, дані твердження спростовуються свідченнями у судовому засіданні суду першої інстанції гр.ОСОБА_5. Із її пояснень вбачається,що вона була присутня при проведенні перевірки (даний факт відображений в акті перевірки і не спростовується представником позивача), на час якої працювала продавцем у магазині. Кошти в сумі 1,39 грн. їй не належали, а знаходилися поряд з касовим апаратом у баночці і є здачею, яку залишали покупці і сама продавець, коли купувала для власного вжитку якісь товари.
Крім того, свідок пояснила, що опис наявних готівкових коштів (копія опису надана відповідачем і залучена до матеріалів справи) нею був складений власноручно і до цього опису були включені і кошти, які були в баночці (слід розуміти -залишена покупцями здача).
Таким чином, наданими документами та свіченнями свідка підтверджений факт невідповідності суми готівки (986,49 грн.) даним денного звіту (985,10 грн.) на місці проведення розрахункових операцій, а кошти в сумі 1,39 грн. були отримані (надлишкові) від покупців за придбаний ними товар.
Крім того, в акті перевірки вказано, що перевіряючими був виявлений факт порушення позивачем вимог п. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", який встановлює, що наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Крім того, ця норма також визначає, що забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. Як записано в акті, у позивача в реалізації знаходилися алкогольні напої (1 пляшка вина „Мускатне ігристе біле" та 1 пляшка вина „Портвейн білий „Кримський").
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані алкогольні напої відповідно наказу від 03.05.06 р. (копія наказу надана позивачем та залучена до матеріалів справи) були вилучені з обігу і знаходилися в належно обладнаному та опечатаному приміщенні з метою передання цієї продукції для утилізації або знищення підприємству, яке пройшло атестацію на виконання цих робіт (до якого саме підприємства позивач не вказує), оскільки по технічним причинам при погрузці з автомашини до магазину були пошкоджені акцизні марки встановленого зразка. Дані дії позивач обґрунтовує приписами ст. 5, абз. 2 ст. 8 Закону України „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" та п. 5 постанови КМУ № 508 від 19.04.04 р. „Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів". В обґрунтування факту отримання товару позивачем до матеріалів справи надані видаткова накладна № НОМЕР_7. і від цієї ж дати податкова накладна № НОМЕР_8, отримані від Харківської філії ТОВ „Союз-Віктан Трейд".
Як вбачається з вищевказаних накладних, серед поставлених продавцем товарів відсутні вино „Мускатне ігристе" біле та вино „Портвейн білий „Кримський", що спростовує твердження представника позивача про отримання даних алкогольних напоїв по вказаним накладним від 29.04.06 р. і надходження їх до магазину 03.05.06 р. (з урахуванням святкових днів, як вказує представник позивача в судовому засіданні).
Свідок ОСОБА_5 -продавець була допитана у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що пляшки вина, на яких були відсутні акцизні марки, знаходилися у підсобному приміщенні, де в свою чергу зберігалися і інші товари, призначені для реалізації, це приміщення мало вільний доступ. Цими поясненнями спростовуються твердження представника позивача стосовно того, що перевіряючі увійшли до опечатаного приміщення і знайшли там опечатаний ящик з вказаною алкогольною продукцією. З цього випливає, що алкогольна продукція без акцизних марок не отримувалася 03.05.06 р., а була отримана раніш (тобто до цієї дати), фактично не була вилучена з обігу і знаходилася серед продукції аналогічного характеру, що свідчить про їх зберігання з метою реалізацією до 03.05.06 р.
Свідки ОСОБА_3. та ОСОБА_4. , старші державні податкові ревізори -інспектори, які також були викликані судом першої інстанції та допитані підтвердили, що підсобні приміщення не були опечатані, вони туди не заходили. Також свідки заявили, що у присутності перевіряючих реалізатор взяла з нижньої полиці вітрини алкогольні напої без акцизних марок і поставила їх на прилавок і при цьому і підприємниця і реалізатор відмовилися дати пояснення стосовно факту знаходження на вітрині вищевказаних пляшок. Крім того, за даними перевіряючих вино „Портвейн білий „Кримський" був отриманий ще 17.01.06 р., що позивачем не спростовано.
За таких обставин твердження позивача про відсутність порушень вищевказаного Закону спростовані наданими документами та свідченнями свідків.
Виявлені під час перевірки порушення стали підставою для застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій, для чого керівником ДПІ Московського району м. Харкова були прийняті два рішення від 12.05.06 р. за одним номером № НОМЕР_2. Одним з них фінансові санкції засновані в порядку п. З, п. 4, п. 6 ст. 17 та ст. 22 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 771,95 грн. за порушення вимог п. 5, п. 9, п. 11 та п. 13 ст. З цього Закону, а другим в порядку ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в сумі 1700,0 грн. за порушення п. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби".
Стосовно твердження позивача, що позовні вимоги стосуються скасування податкового повідомлення -рішення ДПІ Московського району м.Харкова № НОМЕР_2. про застосування фінансових санкцій в розмірі 2471,95 грн. колегія суддів встановила, що такого документу відповідач не приймав. Тобто позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення, яке фактично у відношенні нього не приймалося і безпідставно ототожнює два рішення з одним номером з одним податковим повідомленням -рішенням.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку про закриття провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії посадових осіб ДПІ : старшого державного податкового ревізора -інспектора ОСОБА_3 та старшого державного податкового ревізора -інспектора ОСОБА_4. та про відмову в позові в решті вимог.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 р. по справі № АС -13/234-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством, заперечення викладенні апелянтом є необґрунтованими, через що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області по даній справі залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006р. по адміністративній справі № АС-13/234-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді