Cправа № 2-66

                                                                                                         2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

   

20 березня 2009 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

                                    головуючої судді                   Кардаш О.І.

                                   секретаря                                 Боднар Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до приватного підприємства « ОСОБА_2 » про стягнення  заборгованості по заробітній платі та зобов»язання  видати трудову книжку ,

                                                               ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що з відповідачем по справі з ІНФОРМАЦІЯ_1  року перебувала в трудових відносинах. Всупереч ст. 115 КЗпП України заробітна плата в період з травня по вересень не виплачувалася, а тому вона була змушена подати заяву на звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв’язку з невиконанням законодавства про працю. Усі її звернення про видачу наказу про звільнення з роботи, видачу трудової книжки та проведення повного розрахунку були проігноровані. В результаті  порушення норм трудового законодавства просить суд стягнути з відповідача заборговану заробітну плату в сумі 1674,22 грн., 119 грн. компенсації за невикористану відпустку, відповідно до ст.44 КЗпП України належну їй вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 1575 грн. Крім цього, так як їй не видано належно оформлену трудову книжку і не проведено з нею розрахунку при звільненні стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку та середній заробіток при затримці видачі трудової книжки. Вважає, що своїми діями відповідач заподіяв моральну шкоду яку оцінює в 2500 грн.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

    Відповідач, директор приватного підприємства « ОСОБА_2 », в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачкою за час роботи отримувалася заробітна плата в повному обсязі, про що свідчать звітні відомості, які подавалися  у відповідні органи. Після подачі позивачкою заяви про звільнення, її телеграмами повідомлялося про необхідність з»явитися на роботу, однак нею це було проігноровано. Що стосується трудової книжки позивачки, то так як вона на посаду директора приступила в серпні 2008 року, то трудової книжки взагалі не бачила, вважає, що трудова книжка мала б знаходиться у самої позивачки, так як на той час на підприємстві працювало двоє осіб – директор і сама позивачка. А  тому просить суд відмовити у  для задоволенні позовних вимог.

    Суд, заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі наказу № 3-к від ІНФОРМАЦІЯ_2  року була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ПП « ОСОБА_2 » (а.с.29). У зв»язку з тим, що в період з червня по вересень 2008 року  відповідачем не виплачувалася заробітна плата, позивачем була подана заява про звільнення згідно ст. 38 ч.3 КЗпП України через невиконання законодавства про працю (а.с.5). Відповідно наказом № НОМЕР_1  від ІНФОРМАЦІЯ_3  року  позивачку було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України, взявши за основу її заяву від ІНФОРМАЦІЯ_4  року (а.с.45).

Допитаний в судовому засіданні свідок   ОСОБА_3 , який працював директором ПП « ОСОБА_2 » в період з ІНФОРМАЦІЯ_2  по серпень 2008 року, підтвердив, що за вказаний період роботи позивачки, їй не  виплачувалася заробітна плата.

Вищенаведені обставини, дають суду підстави вважати, що звільнення ОСОБА_1  відбулося внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, а саме  невиплаті заробітної плати за час її роботи на підприємстві.

                  Так, згідно ст. 115 КЗпП України  заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

                У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

          В порушення вимог даної статті відповідач не виплатив позивачу заробітну плату, що привело до боргу по зарплаті в сумі 1674,22 грн.

    В ході розгляду даної справи відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5  року в судовому засіданні була виплачена заборгована заробітна плата в сумі 1674,22 грн. та 119,94 грн. компенсація за невикористану щорічну відпустку і позов в цій частині за заявою позивачки ухвалою суду від ІНФОРМАЦІЯ_6  року було залишено без розгляду (а.с.63). А тому посилання відповідача, що заробітна плата виплачувалася в повному обсязі, що підтверджують   розрахунки по сплаті загальнообо»язкових внесків та податків не заслуговує на увагу, та спростовується вищенаведеним. Крім того, в досліджених в судовому засіданні телеграмах, відповідач повідомляє позивача про необхідність з»явитися  на роботу  для отримання заробітної плати. А вже в судовому засіданні під час розгляду справи відповідач заперечує наявність заборгованості по зарплаті, що є суперечливим.

    Позивач в судовому засіданні ствердила, що після звільнення з роботи та отриманих телеграм, вона прийшовши на ПП « ОСОБА_2 » знову не змогла отримати заборговану заробітну плату.

    В зв»язку з порушенням строків виплати  розрахункових сум при звільненні, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України  позивачу слід нарахувати середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати до фактичного розрахунку ( ІНФОРМАЦІЯ_5  р.), виходячи з середньомісячної заробітної плати в середньоденної в розмірі 25.4  грн. відповідно до довідки відповідача (а.с.28)  х 70 робочих днів, що буде становитиме 1782,9 грн.

    Крім того, позивачу передбачена вихідна допомога  зв»язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення власником законодавства про працю у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку в сумі 1575 грн.

Також суд вважає, що позивачу завдана моральна шкода. Так, невиплата заробітної плати позбавила її можливості вести нормальний побут, спричиняючи матеріальні незручності, однак розмір моральної шкоди є завищений і підлягає до часткового задоволення в розмірі 300 грн.    

При  вирішенні позовної вимоги про зобов»язання відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку судом враховується наступне.

Так, у відповідності до вимог 47 КЗпП України, власник або уповноважений орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Як з»ясовно в судовому засіданні, відповідач,   ОСОБА_4 ,  була призначена на посаду директора ПП « ОСОБА_2 »  в серпні 2008 року і трудову книжку їй ніхто не передавав.  А тому, нею була оформлена нова трудова книжка із занесенням відомостей про трудову діяльність  у ПП « ОСОБА_2 » та направлено позивачці (а.с.30-31). Враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено відповідальних осіб, які б на час прийняття на роботу позивачки вели облік трудових книжок, суд вважає, що дії відповідача щодо видачі трудової книжки є правомірні, а тому в задоволенні позовних вимог про зобов»язання  видати належним чином оформлену трудову книжку слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.84,88 ЦПК судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 37 ч.3, 44, 47, 115-117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

                                                              ВИРІШИВ :

      Позов  задовольнити частково.  

Стягнути з приватного підприємства « ОСОБА_2 » в користь ОСОБА_1  1782,9 грн. середньомісячний заробіток за затримку виплати розрахункових грошей, 1575 грн. вихідної допомоги, 300 грн. моральної шкоди та 1750 грн. за надання правової допомоги,  а всього 5407,9 грн. В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з приватного підприємства « ОСОБА_2 » в дохід держави 59,50 грн. держмита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.                                              

             

             ГОЛОВУЮЧА: