АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/20985/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/789/769/15 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 55

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Костів О. З.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю ОСОБА_1, представника ДТГО “Львівська залізниця”- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, третя особа Тернопільська міська рада про визнання укладеним з 01 серпня 2012 року договору про надання послуг, визнання розірваним договору про надання послуг з 06 грудня 2012 року та визнання права позивача з 06 грудня 2012 року на відкоючення квартири від системи централізованого опалення, постачання гарячої води,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1-О.А. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1-О.А. просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що після написання ОСОБА_3 заяви про відключення від квартири від послуг централізованого постачання, вказані послуги відповідачем продовжувались надаватись, оскільки відсутні відповідні документи із про проведені роботи із від’єднання. Так як станом на 01.08.2012 року такого акту не існувало, то відповідач не мав підстав для відмови від свого обов’язку підготувати і укласти зі споживачем договір про теплопостачання квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_1-О.А. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на обставини викладені в ній.

Представник ДТГО “Львівська залізниця” не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду 1 інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1-О.А. не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В грудні 2014 року ОСОБА_1-О.А. звернулась в суд із позовом до звернулась до Державного територіального - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та уточнивши 29.04.2015 року позовні вимоги просила визнати укладеним з 01.08.2012 року договір про надання послуг з централізованого опалення квартири між БУ-2, як виконавцем з однієї сторони, та власниками квартири, як споживачами, з другої сторони, на умовах типового договору, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630; визнати розірваним з 06.12.2012 року договір про надання послуг з централізованого опалення квартири від 01.08.2012 року через невиконання БУ-2 умов договору; визнати з 06.12.2012 р. право позивача на відключення квартири від системи централізованого опалення та встановлення системи автономного (індивідуального) опалення квартири за згоди інших співвласників квартири та мовчазної згоди Тернопільської міської ради.

В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_1-О.А. вказала, на те, що квартира АДРЕСА_1, співвласником якої вона є, була під'єднана до централізованого теплопостачання, послуги з якого надавались відокремленим підрозділом “Управління будівельно -монтажних робіт і цивільних споруд №2” ДТГО “Львівська залізниця” на підставі Договору, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 01.08.2008 року. 25.07.2012 року ОСОБА_3 за відсутності згоди інших споживачів написав заяву про припинення дії Договору та відключення квартири від мережі централізованого опалення. Тому дії відповідачів по відключенню квартири від централізованого опалення, вважає незаконними, оскільки теплопостачальні організації не мають права відмовити споживачу в укладенні договору і вони повинні були укласти договір з іншими споживачами квартири.

Крім того, станом на 01.08.2012 року по відношенню до квартири не було здійснено будь-яких дій, які б припиняли чи обмежували надання послуги з теплопостачання у квартиру, а тому послуга з теплопостачання не була припинена і продовжувала надаватись БУ-2, а споживачі квартири продовжували її приймати у стані перерви на міжопалювальний період.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факту порушення її прав внаслідок дій відповідача та необхідності їх захисту у обраний нею спосіб.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що з 26.06.2003 року будинок відомчого житлового фонду за адресою вул. Малишка,1 в м.Тернополі, в якому проживає ОСОБА_1-О.А., передано у комунальну власність міста від управління будівельно -монтажних робіт і дистанції цивільних споруд № 2 Львівської залізниці. При цьому, зовнішні мережі теплопостачання і гарячого водопостачання до житлових будинків залишились на балансі будинкоуправління управління будівельно - монтажних робіт і цивільних споруд № 2.

Співвласниками квартири АДРЕСА_2, та , часка кожного з яких складає по 1/3, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 02.11.2006 року, виданим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації.

                01.10.2008 року укладено договір між БУ- 2 ДТГО "Львівської залізниці" та ОСОБА_3 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, який передбачає надання послуг власнику (наймачу, орендарю) та членам його сім'ї, а всього трьом особам.

Згідно з вимогами ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

                    Відповідно до вимог ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч.3 цієї ж статті у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями ст.653 ЦК України встановлено правові наслідки зміни або розірвання договору. Так, згідно ч.ч.2, 3 цієї статті у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 року ОСОБА_3 звернувся до начальника БУ- 2 з письмовою заявою про відмову від послуг централізованого опалення (обрізки батарей опалення в його квартирі) і припинення нарахування за тепло з 01.08.2012 року, а також для виділення йому 09.08.2012 року котла для влаштування індивідуальної системи опалення.

            Дана обставина стверджується наявністю заяви ОСОБА_3, визнання позивачкою факту написання такої заяви та відповідно написання нею разом із 30.08.2012 року заперечення проти відключення та рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 14.02.2014 року, яким також встановлено вищезазначений факт.       

            Крім того, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 14.02.2014 року    встановлено, що зобов'язання між сторонами Договору від 01.10.2008 року про надання послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_3 припинилось у зв'язку з його розірванням згідно заяви ОСОБА_3 від 25.07.2012 року.

Вищезазначене рішення апеляційного суду Тернопільської області набрало законної сили, а тому в силу ст.14 ЦПК України є обов'язковим для виконання.

Згідно вимог ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, починаючи з серпня 2012 року зобов’язання із про надання послуг з централізованого опалення квартири припинились у зв’язку із розірванням договору від 01.10.2008 року, вказані послуги з теплопостачання не надавались.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання укладеним з 01.08.2012 року договору про надання послуг з централізованого опалення квартири між БУ-2, як виконавцем з однієї сторони, та власниками квартири, як споживачами, з другої сторони, на умовах типового договору, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 та його розірвання з 06.12.2012 року через невиконання умов Договору.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що послуги по теплопостачанню не припинялись, оскільки фактично до грудня місяця не відбувся демонтаж батарей та їх від'єднання в точках розподілу квартири, оскільки даний факт (демонтаж, від'єднання) сам по собі не може бути доказом надання послуг з теплопостачання.

Крім цього, із позовної заяви вбачається, що позивачка просила суд визнати її право на відключення квартири від системи централізованого опалення та встановлення системи автономного (індивідуального) опалення квартири з 06.12.2012 р. за згоди інших співвласників квартири та мовчазної згоди Тернопільської міської ради.

                      Однак, в силу вимог ст.16 ЦК України,   обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не передбачений діючим законодавством як один із правових заходів примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення порушених (оспорюваних) прав чи інтересів, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, права та обов’язки сторін, ретельно перевірив їх доводи і заперечення, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 314, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4