КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.01.07 р. № 25/305-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів: Алданової С.О.
Шипка В.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ніколаєнко М.А. – дов. № 9 від 15.01.2007
від відповідача 1 - Рожук Д.В. – дов. № 10244 від 10.05.2006
від відповідача 2 - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду м.Києва від 17.10.2006
у справі № 25/305-А (Морозов С.М.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсними рішень
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” в інтересах філії „Аеропорт Запоріжжя вантажний” (надалі – позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (надалі – відповідач-1, апелянт) та ДПА України (надалі – відповідач-2) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000022304/0 та № 0000012304/0 від 12.01.2006р.
Постановою Господарського суду м. Києва від 17.10.2006 р. у справі № 25/305-А позов задоволено повністю: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000022304/0 та № 0000012304/0 від 12.01.2006; стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” 203,00 грн. судових витрат.
Крім того, в постанові зазначено, що в ході підготовки справи до судового розгляду судом встановлено, що предметом оскарження у справі є саме податкові повідомлення-рішення відповідача-1, позовні вимоги до відповідача-2 позивачем не заявлялись.
Постанова суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю та безпідставністю висновків акту перевірки (на підставі якого відповідачем-1 прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення) про порушення філією позивача, яка зареєстрована як самостійний платник ПДВ, чинного законодавства з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 03.11.2006р. № 24714/10/10-031, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 17.10.2006р. у справі № 25/305-А та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” в інтересах „Аеропорт Запоріжжя вантажний” відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1,7.4.3 п.7.4 ст.7 За кону України „Про податок на додану вартість”), оскільки апелянт вважає, що філією позивача безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням товарів, послуг, обладнання, які використовувались в операціях, що не є для філії об’єктом оподаткування ПДВ, як самостійного платника податку на додану вартість (а саме – при наданні послуг по технічному обслуговуванню та ремонту літаків своєму головному підприємству).
Представник апелянта (відповідача-1) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представник відповідача-2 в судове засідання апеляційної інстанції 23.01.2007р. не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідач-2 повідомлений належним чином (розписка представника наявна у справі).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -
ВСТАНОВИЛА:
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000022304/0 від 12.01.2006р., яким позивачу за порушення пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 17 724,33 грн., в т.ч. 11 991,66 грн. основного платежу та 5 732,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 12.01.2006р., яким позивачу відповідно до пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 17 255,00 грн., в т.ч. за липень 2005р. – 3 618,00 грн., за серпень 2005р. – 12 320,00 грн., за вересень 2005р. – 1 317,00 грн.
Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку адміністративного узгодження, за результатами якого рішенням ДПА України від 29.06.2006р. № 7102/6/25-0115 оспорювані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.
Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту ДПІ у Шевченківському м. Запоріжжя № 200/23-2-24969763 від 30.12.05р. „Про результати виїзної позапланової перевірки ЗФ УАТК „Аеропорт Запоріжжя Вантажний”, код 24969763, з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період липень, серпень, вересень 2005 р. (далі – акт перевірки від 30.12.05р.).
Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.
Як вбачається з акту перевірки від 30.12.05р., перевіркою, зокрема, встановлено, що в періоді, що перевірявся, Запорізькою філією УАТК „Аеропорт Запоріжжя Вантажний” (яка зареєстрована як самостійний платник ПДВ) надавалися послуги своєму головному підприємству по технічному обслуговуванню та ремонту літаків. Оскільки надані послуги не є продажем результатів послуг (у зв’язку з відсутністю цивільно-правового характеру відносин між філією та головним підприємством), а тому у відповідності до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” вони не є об’єктом оподаткування ПДВ. З врахуванням цього, перевіряючі дійшли висновку, що всупереч вимогам пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” філією позивача неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які сплачені у зв’язку з придбанням матеріалів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації іншим платником ПДВ (а саме позивачем як головним підприємством).
За висновками акту перевірки від 30.12.05р., перевіркою встановлено порушення філією позивача пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за липень 2005р. - на 3 618,00 грн., за серпень 2005р. - на 12320,00 грн., за вересень 2005р. - на 1317,00 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2005р. у сумі 2 577,05 грн., за серпень 2005р. у сумі 4 205,93 грн., за вересень 2005р. у сумі 5 208,68 грн.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, співпадають з його доводами, викладеними у запереченнях на позов та висновками акту перевірки від 30.12.05р.
Судова колегія з доводами апелянта не погоджується з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.1.3 Положення про філію Української авіаційної транспортної компанії „Аеропорт Запоріжжя вантажний” філія є відокремленим структурним підрозділом компанії та не має статусу юридичної особи.
Для здійснення поточної господарської діяльності головне підприємство – Державне підприємство Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” діє через філію „Аеропорт Запоріжжя вантажний” у відповідності до вимог п.1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Філія наділена відповідним майном та обіговими коштами.
Згідно з 6.4.3 Положення про філію, філія надає Засновнику на затвердження проекти кошторису адміністративно-господарських витрат, а відповідно до п.6.5 Положення філія звітує про результати господарчої діяльності перед Засновником.
У відповідності до чинного законодавства особи, які не мають статусу юридичної особи, але мають всі ознаки та повноваження юридичної особи (самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, право самостійно укладати договори з партнерами та інше), у випадку, коли такі особи вважають за доцільне зареєструватися як платники податку, за наявності згоди головного підприємства, можуть бути зареєстровані платниками ПДВ при досягненні ними обсягів з продажу товарів (робіт, послуг), передбачених п. 2.1 ст. 2 цього Закону.
У відповідності до Свідоцтва № 12003357, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя 17.06.1998р., філія УАТК „Аеропорт Запоріжжя Вантажний” зареєстрована як самостійний платник податку на додану вартість.
Таким чином, на філію позивача розповсюджуються загальні вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”.
У відповідності до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість” платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає виключно цей Закон.
У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).
Згідно п.1.6 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варітсть" (в редакції, чинній на момент здійснення філією позивача господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, філією позивача надавалися послуги своєму головному підприємству по технічному обслуговуванню та ремонту літаків згідно актів виконаних робіт.
Сторонами також не заперечується, що з метою наданням своєму головному підприємству вказаних послуг філія позивача (як покупець) мала взаєморозрахунки з іншими підприємствами-платниками ПДВ (постачальниками) у зв’язку з придбанням у останніх матеріалів (робіт, послуг).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що, не зважаючи на те, що надані філією позивача послуги головному підприємству юридично не є продажем послуг (у зв'язку з відсутністю відносин цивільно-правового характеру), але, оскільки філія позивача зареєстрована як платник податку на додану вартість, для норм Закону України „Про податок на додану вартість” філія повинна розглядатися як окремий платник податку.
Як правильно встановлено місцевим судом, всі товари (матеріали, роботи, послуги), які придбані філією позивача для надання послуг головному підприємству, у податковому обліку відносяться до складу валових витрат.
Дата оплати таких товарів (матеріалів, робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної є датою виникнення права на податковий кредит з ПДВ.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Виходячи зі змісту пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.
Відповідачем не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких філією включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні матеріалів, обладнання, робіт та послуг, відповідають вимогам підпунктів 7.2.1 та 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість”.
Таким чином, філія позивача, яка зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ, має право на податковий кредит у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат позивача, так як технічне обслуговування та ремонт літаків здійснюється філією для подальшого використання головним підприємством відремонтованих літаків у господарській діяльності.
За таких обставин, філією правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені у зв'язку з придбанням матеріалів, обладнання та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності єдиної юридичної особи - Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”.
Слід зазначити, що підприємство, що має філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всієї виробленої цими підрозділами продукції та доходів від її реалізації.
Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Також місцевим судом правильно встановлено, що відомості про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування філії подавались до Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” для включення до розрахунку консолідованого податку на прибуток, а оподаткований прибуток головного підприємства складався з валових доходів за вирахуванням валових витрат, понесених у зв’язку з веденням господарської діяльності, з урахуванням витрат, здійснених філією від імені Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” та за його рахунок, зменшений на суму амортизаційних відрахувань, які в головному підприємстві були нараховані на ті основні фонди та нематеріальні активи, що включені до складу його основних фондів і використовувались в його господарській діяльності.
Доводи апелянта про те, що філія позивача повинна вести окремий облік операцій по наданню та одержанню товарів (послуг), що підлягають та не підлягають оподаткуванню, судовою колегією до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
У відповідності до пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Таким чином, Закон України „Про податок на додану вартість” надає вичерпний перелік господарських операцій, які не є об'єктом оподаткування та операцій, звільнених від оподаткування (статті 3, 5 цього Закону). Господарські операції між філією та головним підприємством не значаться у переліку господарських операцій, наведених у ст.ст.3, 5 Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 17.10.2006р. у справі № 25/305-А – підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 86, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м. Запоріжжя від 03.11.2006р. № 24714/10/10-031 на постанову Господарського суду м. Києва від 17.10.2006р. у справі № 25/305-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 17.10.2006р у справі № 25/305-А за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” в інтересах філії „Аеропорт Запоріжжя вантажний” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя та Державної податкової адміністрації України - без змін.
2. Матеріали справи № 25/305-А направити до Господарського суду м. Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.211,212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Борисенко І.В.
Судді
Алданова С.О.
Шипко В.В.