Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 листопада 2006 року Справа 07/278-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді В.В.Афанасьєва,
судді А.І.Бухана,
судді М.В.Гагіна,
при секретарі Парасочці Н.В.
позивача - Пилипчука Я.В
відповідача - не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3901Х) на рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2006 року по справі № 07/278-06
за позовом малого приватного підприємства «Ерідон»с. Музичі
до Дочірнього підприємства Приватного малого підприємства «АПЕР»«Агрофірма Наірі» с. Надеждівка
про стягнення 26228,29 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2006 року по справі №07/278-06 (суддя Ітне Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26228,29 грн. заборгованості за поставлені засоби захисту рослин, 262,28 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився і у своїй апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що:
За усною домовленістю, відповідно до накладних № 1280 від 04.05.05р. на суму 7685,76 грн., № 1293 від 10.05.05р. на суму 4745,02 грн., № 1451 від 27.05.05р. на суму 17557,68 грн., № 1452 від 27.05.05р. на суму 984,85 грн., позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 30973,31 грн. Відповідач поставлений товар оплатив частково, в сумі 4745,02 грн., що підтверджує позивач у розрахунку суми позову. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 26228,29 грн. Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу № 912 від 15.06.06р., в якій позивач просить відповідача оплатити заборгованість в сумі 26228,29 грн. протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання! або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На час звернення позивача з позовом до суду (09.08.06р.) відповідач 26228,29 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних документів, які б підтверджували сплату вказаної заборгованості. Тому, враховуючи вищевикладене, відповідач був визнаним господарським судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем за накладними № 1280 від 04.05.05р. на суму 7685,76 грн., № 1293 від 10.05.05р. на суму 4745,02 грн., № 1451 від 27.05.05р. на суму 17557,68 грн., № 1452 від 27.05.05р. на суму 984,85 грн.
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, не були прийняті судом, так як, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.
Відповідач не надав суду документи в підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем, на яку є посилання в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.06.06р.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26228,29 грн. заборгованості, належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, у відповідності з чинним господарським процесуальним законодавством, сплачене державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача у повному обсязі.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені відповідачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені ні матеріалами справи, ні додатково наданими під час розгляду апеляційної скарги письмовими документами. Твердження останнього про здійснення ним взаємозаліку однорідних вимог, окрім оригіналу відповідного листа, нічим не підтверджені. Доказів про те, що позивач погодився із запропонованими пропозиціями або визнав наявність свого боргу перед відповідачем , останній також не надав. При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що сам факт звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав свідчить про те, що він не погодився з вказаною вище пропозицією відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2006 року у справі №11/294-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя | В.В.Афанасьєв |
суддя | А.І.Бухан |
суддя | М.В.Гагін |