Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-10/187-05 суддя Малафеєва І.В.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Істоміна О.А.
«05»вересня 2006 року
Колегія суддів суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.
при секретарі Якименко О.В.
за участю представників сторін:
позивача – не з'явився
відповідача – не з‘явився
третя особа –не з‘явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради (вх. № 2375С/2-5)
на постанову господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року по адміністративній справі № АС-10/187-06 та матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СумиТеко»
до Виконавчого комітету Сумської міської ради
третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»
про визнання нечинним рішення, -
встановила:
У березні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СумиТеко»звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 49 від 03 лютого 2006 року «Про рекомендації ТОВ «Сумитеплоенерго»щодо застосування тарифів на послуги з теплопостачання».
Постановою господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року по справі № АС-10/187-06 позов було задоволено. Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 49 від 03 лютого 2006 року визнано нечинним.
Виконавчий комітет Сумської міської ради з даною постановою не погодився та звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те, що рішення прийняте відповідно до статей 30, 59, 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", це рішення не є регуляторним актом, оскільки воно не загальнообов'язкове і не містить нормативних приписів. Відповідач також вважає, що cпірне рішення не порушує будь-яких прав та інтересів позивача, так як зі змісту копії свідоцтва про державну реєстрацію Товариство з обмеженою відповідальністю "СумиТЕКо" знаходиться у м. Шостка.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»у відзиві на апеляційну скаргу просить суд задовольнити апеляційну скаргу, а постанову суду скасувати як незаконну. Просить прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СумиТеко»відзив на апеляційну скаргу не надало та не скористалося наданим правом бути присутнім у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомило, хоча належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Виносячи постанову про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 49 від 03 лютого 2006 року, суд першої інстанції була встановлена правомірність заявлених позовних вимог.
Проте з такими висновками місцевого господарського суду не може погодитися колегія суддів, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Виконавчим комітетом Сумської міської ради 03 лютого 2006 року було прийнято рішення № 49 „Про рекомендації Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумитеплоенерго" щодо застосування тарифів на послуги з теплопостачання". Цим рішенням зазначеному товариству з обмеженою відповідальністю - третій особі у справі - рекомендовано при перегляді тарифів на теплову енергію, що виробляється та надається підприємством для споживачів міста, тимчасово, з 01 лютого 2006 року до затвердження нормативно-правових документів у сфері теплопостачання, застосовувати рівень погоджених тарифів на теплову енергію, що виробляється та надається Дирекцією „Котельня Північного промвузла Відкритого акціонерного товариства „СНВО ім. М.В.Фрунзе" відповідно до встановленого законодавством порядку.
Позивач вважає, що це рішення прийняте неправомірно, оскільки чинне законодавство України не надає виконавчому комітету повноважень рекомендувати підприємствам тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоенергоцентралях; вважає, що за цим рішенням йому, як споживачу теплової енергії, були доведені безпідставно підвищені тарифи по її оплаті.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено, які саме права та інтереси порушує оскаржуване рішення відповідача № 49.
Національна комісія регулювання електроенергетики України, яка повинна затверджувати тарифи на теплову енергію, відмовила в цьому третій особі у справі, і третя особа опинилась в ситуації щодо невідповідності затвердженого для нього тарифу на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво.
Крім того, це рішення прийняте відповідно до статей 30, 59, 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", це рішення не є регуляторним актом, оскільки воно не загальнообов'язкове і не містить нормативних приписів.
Відповідач вказує на те, що спірне рішення не порушує будь-яких прав та інтересів позивача, так як зі змісту копії свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "СумиТЕКо" знаходиться у м. Шостка.
Колегія суддів вважає ці посилання відповідача цілком обґрунтованими.
Згідно вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Зазначені акти місцевого самоврядування можуть мати загальнообов'язковий або рекомендований характер. До повноважень вказаного виконавчого органу місцевого самоврядування віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, забезпечення необхідного рівня та якості послуг населенню та іншим споживачам.
Згідно статті 20 Закону України „Про теплопостачання", тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється об'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та (або) використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території.
Таким чином, відповідач може діяти в межах своєї компетенції щодо погодження тарифів для юридичних осіб, які не належать до комунальної власності, виключно шляхом прийняття відповідних рішень рекомендованого характеру.
Якщо б оскаржений акт місцевого самоврядування мав загальнообов'язковий характер, а центральний орган виконавчої влади (Національна комісія регулювання електроенергетики) не затвердив тарифів погоджених виконавчим комітетом Сумської міської ради, то вказаний акт місцевого самоврядування виявився б неправомірним.
Висновок господарського суду першої інстанції щодо порушення прав позивача як споживача передбачених статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів вважає безпідставним, оскільки оскаржене рішення апелянта ніяким чином не визначає ціну на продукцію.
Крім того, згідно статті 93 Цивільного Кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У відповідності до ч. 1 та 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року № 1875-ІУ - відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Товариство з обмеженою відповідальністю „СумиТЕКо" не є споживачем послуг з теплопостачання, оскільки не перебуває у договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», тому його права та інтереси оскарженим рішенням порушуватися не можуть.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо наявності загальновідомого факту - фактичного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „СумиТЕКо" за аресою: м. Суми вул. СКД, буд. 24 не відповідає обставинам справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СумиТеко» не було надано доказів, які б спростували доводи відповідача, а тому його вимоги щодо скасування рішення № 49 від 03 лютого 2006 року задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду, викладені в рішенні зроблені при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова господарського суду Сумської області від 22 травня 2005 року –скасуванню.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктами 1, 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради задовольнити.
Постанову господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року по адміністративній справі № АС-10/187-06 скасувати та прийняти нову.
В позові відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-10/187-06 повернути до господарського суду Сумської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді