КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
17.08.06 р. № 117/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Рибченко А.О.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Е. А.
за участю представників сторін:
від позивача: Козленко О. В. –дов № 13090 від 07.08.2006 р., представник
від відповідача: Жмайло О. В. –дов. б/н від 01.11.2005 р., адвокат
від третьої особи: Рибченко Н. М. –директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” на рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року.
у справі № 117/20-06 (суддя Іваненко Я. Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс”, м. Шпола
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс”, с. Петрушки Києво-Святошинського району
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство “Віаланд”, с. Петрушки Києво-Святошинського району
про стягнення 168 960,00 грн.
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” про стягнення 168 960 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування збитків, завданих порушенням обов’язків за договором-заявкою № 1 від 30.01.2006 р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2006 р. (а. с. 108-109) в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Дочірнє підприємство “Віаланд”.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.06.2006 року у справі № 117/20-06 (а. с. 128-130) у задоволенні позову відмовлено
Не погоджуючись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року у справі № 117/20-06 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” на рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 21.07.2006 року порушено апеляційне провадження у справі № 117/20-06.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу № 1/16 від 16.08.2006 року, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує повністю, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Оріон-Гласс” –без задоволення.
Дочірнє підприємство “Віаланд” згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу № 1/17 від 17.08.2006 року, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує повністю, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Оріон-Гласс” –без задоволення.
За розпорядженням в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006 року розгляд справи № 117/20-06 здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Рибченко А. О.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просять залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню як обґрунтована, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокем” укладено договір купівлі-продажу б/н від 03.01.2006 р. (а. с. 9-11), у відповідності до умов якого продавець (ТОВ “Оріон-Гласс”) зобов’язувався передати покупцю (ТОВ “Агрокем”) у власність блоки теплоізоляційні з піноскла товщиною 100 мм, розміром 400 Х 200 мм, об’ємом приблизно 60 метрів куб. на дерев’яних піддонах, виробництва ВАТ “Гомельстекло” (далі –товар), а покупець прийняти товар та оплатити його.
На виконання вище зазначеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” (далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” (далі –відповідач) укладено договір-заявку № 1 від 30.01.2006 року (а. с. 14) на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого відповідач (за договором –перевізник) зобов’язався на замовлення позивача (за договором –замовник) здійснити перевезення 13 000 кг піноскла в блоках, по маршруту: м. Гомель, г. п. Костюковка, вул. Гомельська, 25 (Республіка Білорусь) – м. Вінниця, вул. Липовецька, 1 (Україна). Для виконання даного перевезення перевізником надано автомобіль (з водієм) державний номер 2895 КХВ з причепом державний номер 06496 КХ, який завантажений у м. Гомелі ВАТ “Гомельстекло” партією теплоізоляційних блоків з піноскла товщиною 100 мм, розміром 400Х200 мм, загальним об’ємом 61,44 м3 на 64 дерев’яних піддонах, загальною вартістю 30 344,59 грн.
Згідно договору-заявки № 1 від 30.01.2006 року порядок оплати за перевезення вантажу проводився протягом 7 банківських днів після прибуття автомобіля у пункт розвантаження (вул. Липовецька, 1, м. Вінниця) та складання акта виконаних робіт.
Відповідно до відбитку штемпеля Вінницької митниці на товарно-транспортній накладній вказаний вантаж доставлено відповідачем до Вінницької митниці 02.02.2006 року (а. с. 15-17). Пройшовши процедуру митного контролю, вантаж повинен був доставлений до визначеного у договорі-заявці № 1 від 30.01.2006 року та товарно-транспортній накладній пункту розвантаження –вул. Липовецька, 1, м. Вінниця.
Проте, після закінчення проходження відповідних митних процедур та виїзду з території Вінницької митниці, автомобіль з вантажем зник в невідомому напрямку, так і не з’явившись в обумовленому договорі пункті розвантаження.
У зв’язку з тим, що позивач не отримав вантаж у встановлені у договору-заявці № 1 від 30.01.2006 року строки, позивач був позбавлений можливості виконати договірні зобов’язання, а саме: п. 1.1 договору купівлі-продажу від 03.01.2006 року, передати покупцю (ТОВ “Агрокем”) у власність блоки теплоізоляційні з піноскла товщиною 100 мм, розміром 400 Х 200 мм, об’ємом приблизно 60 метрів куб. на дерев’яних піддонах. Внаслідок чого, повідомленням про розірвання договору № 14 від 28.02.2006 року ТОВ “Агрокем” в односторонньому порядку розірвало укладений договір купівлі-продажу від 03.01.2006 року та вимагало протягом 5 днів з моменту отримання даного повідомлення, сплатити штраф за невиконання договірних зобов’язань в розмірі 50 % від суми, вказаної у договорі купівлі-продажу від 03.01.2006, що становить 33 792 грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку виконати договірні зобов’язання за договором-заявкою № 1 від 30.01.2006 року відмовився, то позивач змушений був звернутися до правоохоронних органів з проханням віднайти вантаж та повернути його законному власнику (копії звернень а. с. 23-28).
Не зважаючи на вказані дії, вантаж позивачу повернуто так і не було, що стало причиною завдання останньому значних матеріальних збитків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов’язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків –у розумний строк.
Враховуючи те що, з моменту проходження митного контролю (02.02.2006 р.) автомобіля з вантажем минуло понад шість місяців, розумний строк для доставки відповідного вантажу вже сплинув.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Виконання договору перевезення № 1 від 30.01.2006 р. втратило інтерес для позивача, оскільки у зв’язку з тим, що внаслідок допущення відповідачем прострочення доставки вантажу, позивач не зміг вчасно виконати взяті на себе зобов’язання продавця за договором купівлі-продажу від 03.01.2006 р., ТОВ “Агрокем” в односторонньому порядку розірвано укладений з позивачем договір.
Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу від 03.01.2006 р. на даний час вже розірвано, замовлене на його виконання перевезення вантажу піноскла до м. Вінниці, вже втратило інтерес для позивача, що згідно наведених вище положеннями чинного законодавства надає йому право відмовитись від виконання зобов’язання відповідача та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, внаслідок порушення відповідачем обов’язків перевізника по договору перевезення № 1 від 30.01.2006 р. позивач зазнав наступних збитків:
1) за придбання партії теплоізоляційних блоків з піноскла відповідно до умов договору купівлі-продажу № 18п від 03.01.2006 р. позивачем сплачено ВАТ “Гомельстекло” 6 008,83 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ дорівнює 6008,83 X 5,05 = 30 344,59 грн. ;
2) згідно договору купівлі-продажу від 03.01.2006 р. позивач мав реальну можливість продати ТОВ “Агрокем” вказані теплоізоляційні блоки по ціні 1100 грн. за 1 м. куб., тобто в якості оплати всієї партії товару мав отримати 67 584 грн. Таким чином, за умови належного виконання відповідачем обов’язків по договору перевезення № 1 від 30.01.2006 р., позивач отримав би прибуток у розмірі: 67 584 грн. –30344,59 грн. = 37 239,41 грн.;
3) у зв’язку з простроченням виконання та одностороннім розірванням договору купівлі-продажу від 03.01.2006 р., платіжним дорученням № 151 від 20.03.2006 р. позивачем сплачено на користь ТОВ “Агрокем” штрафні санкції в розмірі:
- згідно п. 5.2 договору - 10 % X 67 584 грн. X 13 днів = 130 % = 87 859,20 грн.;
- згідно п. 5.3 договору - 20 % X 67 584 грн. = 13 516,80 грн. (розмір штрафних санкцій згідно п. 5.3 договору 03.01.2006 р. на прохання позивача ТОВ “Агрокем” зменшено до 20 %, замість 50 % передбачених договором), а всього: 101 376 грн.
Отже, загальний розмір збитків, завданих позивачу порушенням відповідачем умов договору перевезення № 1 від 30.01.2006р. складає: 30 344,59 грн. + 37 239,41грн. + 101376 грн. = 168 960 грн.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позовні вимоги у даній справі є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задволенню в повному обсязі (168 960 грн.).
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року у справі № 117/20-06 прийнято при неповному з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.
Судові витрати згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Київської області від 15.06.2006 року у справі № 117/20-06 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” про стягнення збитків задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” (код 32416328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Гласс” (код 31476297) 168 960 (сто шістдесят вісім тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 00 коп. збитків, 1 689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
6. Справу № 117/20-06 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Рибченко А.О.