донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
05.02.2007 р. справа №26/334а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
при секретареві судового засідання |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Пропастін В.М. представник за довір. № б/н від 25.01.2007 р. - ТОВ Науково-виробничої фірми "МІДІЕЛ", м.Донецьк, |
від відповідача: | Лісневський С.О.за посвідченням № 151871 від 10.11.2005 р.; Радченя Д.П. за посвідченням № 120091 від 28.11.2002 р. - ДПІ у Ленінському районі м.Донецька, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 27.11.2006 року |
по справі | № 26/334а |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "МІДІЕЛ", м.Донецьк |
до | Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька |
про | визнання недійсними податкових повідомлень-рішень |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 27.11.2006 р. позовні вимоги задоволені повністю: скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 21.03.2006 р. № 0000642341/0; від 31.05.2006 р. № 0000642341/1; від 07.08.2006 р. № 0000642341/2; від 19.10.2006 р. № 0000642341/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "МІДІЕЛ", м. Донецьк визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 252 332 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 626 167 грн. у загальній сумі 1 878 499 грн.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового акту, як ухваленого з порушенням норм матеріального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "МІДІЕЛ", м. Донецьк вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову місцевого господарського суду законною.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
За результатами податкової перевірки (акт від 13.03.2006 р. № 626/23), Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2006 р. № 0000642341/0; від 31.05.2006 р. № 0000642341/1; від 07.08.2006 р. № 0000642341/2; від 19.10.2006 р. № 0000642341/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "МІДІЕЛ" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 252 332 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 626 167 грн.
В ході перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "МІДІЕЛ" оскаржило податкові повідомлення-рішення до господарського суду Донецької області. Свої вимоги позивач обґрунтовує відсутністю порушення податкового законодавства з його боку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача.
Апеляційна інстанція вважає постанову місцевого господарського суду законною і обґрунтованою з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий кредит позивача у спірний період складається із сум податку, які позивач сплачував своїм контрагентам в ціні товару, і які, відповідно до законодавства, відносяться до складу валових витрат виробництва. Витрати позивача по сплаті податку на додану вартість, підтверджуються податковими накладними, оформленими згідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Виходячи зі змісту частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач повинен був довести, що саме позивач допустив порушення податкового законодавства під час формування податкового кредиту. Між тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач не порушив, оскільки включив до податкового кредиту фактично сплачені в ціні товару і документально підтверджені належним чином оформленими податковими накладними суми податку.
Доводи податкового органу зводяться до того, що позивач не має право на одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з огляду на непідтвердженість зустрічними перевірками сплату податки контрагентами позивача. Така позиція є юридично неспроможвою, оскільки аргументи податкового органу не доводять наявність будь-яких порушень податкового законодавства з боку позивача. Адже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006 р.). Саме така ситуація і має місце у справі, що розглядається.
Поряд з викладеним, апеляційна інстанція враховує і те, що в матеріалах справи відсутні безспірні докази несплати податку на додану вартість контрагентами позивача. Зустрічними перевірками встановлено лише факт ліквідації окремих підприємств, а не факт порушення ними податкового законодавства.
Таким чином, позовні вимоги судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу постанови суду першої інстанції. Адже, судом першої інстанції дана правильна правова оцінка спірним правовідносинам, повно і всебічно досліджені матеріали справи.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова місцевого господарського суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Донецької області від 27.11.2006 р. по справі № 26/334а залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 2 розділу 1У Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст підписано 07.02.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС