ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Комзюк А.Ф.

                                                                      Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"27" квітня 2012 р. Справа № 2а-5544/11          

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від "29" липня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29.07.2011 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати позивачу - ОСОБА_4 пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбачених ст 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, - неправомірними

Зобов’язано ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_4 пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбачених ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.2011 р. по 22.07.2011р. з урахуванням виплачених сум.

В апеляційній апелянт просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Також, апелянт зазначає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не звернув уваги на те, які види пенсійних виплат та соціальних послуг здійснюються за рахунок Пенсійного фонду відповідно до вказаного Закону, а також на те, що кошти виплачуються позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Як встановлено судом першої інстанцій позивач є інвалідом 3 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі статті 50 цього ж Закону.

Відповідно до частини 4 статті 54 вищезазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 3-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Розрахунок пенсії позивачу здійснено виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", а тому суд обґрунтовано визнав дії відповідача протиправними в частині відмови позивачу перерахувати пенсію у відповідності до вимог ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Доводи апелянта щодо правомірності дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Вказана Постанова є чинною та її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 вищезазначеного Закону, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апеляційної скарги з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від "29" липня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 вул.Поліська,19,с.Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34208

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області вул.1-го Травня, 1-А,смт. Рокитне,Рівненська область, Рокитнійвський район,34200