ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4141/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Леванчука Андрія Олексійовича
суддів: Курка Олега Петровича, Голоти Людмили Олегівни
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивач (апелянт) : ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
відповідач : ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького міжшкільного навчально-виробничого центру на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року у справі за адміністративним позовом Вінницького міжшкільного навчально-виробничого центру до Контрольно-ревізійного відділу у м. Вінниці про визнання протиправними дій, визнання протиправним листа вимоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2010 року Вінницький міжшкільний навчально-виробничий центр звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу у м. Вінниці про визнання протиправними дій, визнання протиправним листа вимоги.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року адміністративний позов Вінницького міжшкільного навчально-виробничого центру задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано п.2.4 та п. 5 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у м. Вінниці №18-18/1106 від 13.08.2010 року "Про усунення порушень, виявлених ревізією".
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Вінницький міжшкільний навчально-виробничий центр подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду в частині відмови в задавлені позовних вимог та постановити нову про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили суду її задовольнити.
Представники відповідача просили суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Вінницького міжшкільного навчально-виробничого центру.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, часткове задоволення адміністративного позову.
З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.
В період з 26.04.2010 року по 23.07.2010 року працівниками КРВ у м. Вінниці проведено ревізію Центру, за результатами якої було складено акт №18-15/50 від 30.07.2010 року ревізії фінансово - господарської діяльності Вінницького міжшкільного навчально - виробничого центру за період з 01.06.2006 року по 01.04.2010 року
13.08.2010 року КРВ у м. Вінниці винесено письмові вимоги № 18-18/1106 про усунення виявлених ревізією порушень.
Позивач не погодився з окремими положеннями акту ревізії та повернув його без підписання супровідним листом від 05.08.2010 року №83 на адресу КРВ у м. Вінниці, про що зазначено у згаданому листі та вчинено відмітку посадовими особами Центру на останній сторінці акту ревізії.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі –Закон № 2939).
Статтею 8 Закону №2939 на Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі покладено функції з проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Стосовно позовних вимог, в частині визнання протиправними дій відповідача по висуненню вимог у п. 2 щодо проведення нарахування та виплату надбавки за вислугу років звільненим педагогічним працівникам Центру на загальну суму 6220,60 грн. згідно ст.57 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-ХІІ, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідач в акті ревізії зробив висновок про те, що Центром було порушено ст. 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 року, в частині виплати працівникові заробітної плати за невиконану ним роботу, у зв`язку з чим було здійснено оплату праці електрика за січень-лютий 2010 року на суму 139,50 грн. та зайво перераховано коштів до фондів соціального страхування на суму 50,50 грн. Проте, такий висновок є хибним, оскільки працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Чинне трудове законодавство не вводить для працівників - сумісників вимогу про обов`язкове встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці, оскільки така вимога, якби вона пред`являлась, то була б відірваною від реальних умов організації праці, і була б нездійсненною і тому б не виконувалася. До того ж, законодавство не передбачає механізму урахування в заробітній платі невиконання нормованих завдань. Викладене дозволяє зробити висновок про те, що під фактично виконаною роботою повинна матися на увазі або робота, виконання якої відображено у відрядному наряді, або робота, виконання якої зафіксовано в табелі обліку робочого часу. А тому суд першої інстанції дійшов, що адміністративний позов в цій частині позовних вимог є обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог, в частині визнання протиправними дій відповідача по висуненню вимоги у п. 4 щодо забезпечення залучення коштів спонсорів, благодійних внесків для здійснення оплати до місцевого бюджету за понадлімітне споживання енергоносіїв по загальному фонду за рахунок коштів спеціального фонду, то суд вважає, що вони не підлягають до задоволення оскільки, згідно п.8.2 Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської Ради "Про звіт щодо використання міського бюджету за І-ше півріччя 2009 року" №1585 від 23.07.2009 року чітко визначено джерела за рахунок яких можливе покриття витрат з оплати комунальних послуг та енергоносіїв спожитих понад встановлені ліміти, та не передбачає їх оплати за рахунок асигнувань загального фонду кошторису. Судом встановлено, що фактично відповідач в акті ревізії навів загальну суму 5744,97 грн. витрачену на оплату комунальних послуг спожитих понад встановлені ліміти, та в додатку до акту вивів понадлімітне споживання у натуральних показниках за період дії Рішення №1585 та їх вартість, яка становить 4828,83 грн.
Стосовно позовних вимог, в частині визнання протиправними дій відповідача по висуненню вимоги у п. 3 щодо проведення претензійно - позовної роботи з підрядниками щодо сплати фінансових санкцій та відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг; вимоги у п. 6 щодо стягнення несплачених коштів з учнів за навчання по профілю "Автосправа"; вимоги у п. 7 щодо прийняття до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань, то суду не надано чіткого пояснення з боку представників позивача щодо резонності та доцільності оскарження вищезгаданих дій відповідача, адже як вбачається з матеріалів справи, зокрема листів Центру від 13.09.2010 року №105 та від 15.10.2010 року №139, останній фактично визнав (погодився) до початку судового розгляду справи обов`язкові вимоги відповідача, часткове виконання, яких забезпечив шляхом усунення порушень окреслених в акті ревізії, в підтвердження чого направив на адресу КРВ у м. Вінниці відповідні листи та документи.
Судом при з'ясуванні обставин по справі дійшов висновку про відсутність факту предмету спору, в частині визнання протиправною та скасування листа - вимоги КРВ у м. Вінниці щодо усунення порушень, зазначених в пунктах 3 (в частині, що не стосується підрядника - ПП "Поділля - Сантехбудсервіс"), 6, 7, а відповідно і розгляду у даній справі.
Щодо позовних вимог, в частині визнання протиправними дій відповідача по висуненню вимог у п. 5 стосовно стягнення з винних осіб нестачі палива на суму 3857,15 грн. в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП та Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116, у зв`язку з порушенням Центром вимог п. 3.1.1 наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, через понаднормове списання палива за період з 01.06.2006 року по 01.04.2010 року, то суд вважає, що вони підлягають до задоволення з наступних підстав.
Перевіряючими не було враховано збільшення норм витрат палива, яке фактично використовувалось для навчальної їзди, до 10-ти відсотків та до 15-ти відсотків відповідно, що передбачено п.п. 3.1.1 Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43. Більш того, відповідач не заперечував тієї обставини, що у Розрахунку понаднормового списання бензину Центром за період з 01.06.2006 року по 01.04.2010 року та суми нестачі були відсутні нормативне та бухгалтерське обґрунтування визначеного розміру понаднормового списання бензину, підпис посадової особи, яка склала даний розрахунок та відмітка про те, що вказаний розрахунок і є додатком до акту ревізії.
Отже дійсні обставини справи дають підстави для твердження про те, що висновки у акті ревізії стосовно порушення вимог п.п. 3.1.1 Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, внаслідок чого встановлено понаднормове списання палива за період з 01.06.2006 року по 01.04.2010 року на загальну подвійну суму 3857,15 грн. є хибними та безпідставними, а відтак вимога відповідача в цій частині, є протиправною у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Також Центр також оскаржує дії КРВ у м. Вінниці, щодо складання акту ревізії, в частині виявлених порушень та недоліків зазначених у листі - вимозі.
З цього приводу слід зазначити, що акт ревізії - це службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліки в господарюванні.
Відповідно до п. 2 Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного та комунального майна, затвердженого Наказом Голови КРУ України від 09.08.2002 р. № 168, метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим визначеним законодавством користувачам, в тому числі ініціаторам контрольних заходів, суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.
Ця інформація містить результати проведення державного фінансового контролю у вигляді інспектування на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України №2939-XII.
Сам по собі акт ревізії є документом інформаційного характеру та не несе для позивача негативних правових наслідків, а тому не може порушувати права та інтереси в його діяльності та не є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України.
Таким чином, оскарження дій щодо факту складення акту та його висновків, які не встановлюють для позивача будь-яких обов’язків, крім рекомендації вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту порушених прав.
Доводи апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м. Вінниці висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
З огляду на вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Вінницького міжшкільного навчально-виробничого центру на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року у справі за адміністративним позовом Вінницького міжшкільного навчально-виробничого центру до Контрольно-ревізійного відділу у м. Вінниці про визнання протиправними дій, визнання протиправним листа вимоги - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 04.02.11.
Головуючий суддя Леванчук Андрій Олексійович
Судді Голота Людмила Олегівна
ОСОБА_7