ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 14/187/5027
Головуючий у 1-й інстанції: Проскурняк О.Г.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Леванчука Андрія Олексійовича
суддів: Курка Олега Петровича, Голоти Людмили Олегівни
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців на постанову Господарського суду Чернiвецької області від 22.11.2010 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернівці про зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців звернулось до Господарського суду Чернiвецької області з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернівці про стягнення заборгованості.
Постановою Господарського суду Чернiвецької області від 22.11.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що розрахунки між фондами мають здійснюватись на централізованому рівні.
Як встановлено судом попередньої інстанції, в період з квітня 2006 року по травень 2006 року управлінням Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців виплачувались визначеному колу осіб державна адресна допомога та підвищення до пенсії, суми яких включались до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. Проте відповідач такі витрати не прийняв до заліку.
До заліку та відшкодування відділенням взято лише за квітень місяць 2006 р. 36 осіб на загальну суму 5321,52 грн. за травень місяць 2006 р. 37 осіб на загальну суму 4855,05 грн. Згідно листа Відповідача до відшкодування не взято 2 осіб, а саме: ОСОБА_2, мешканець м. Чернівці, отримав трудове каліцтво в ніч з 22 на 23 березня 1990 року. Комі. АРСР. Усть-Вимський район, с. Вежайка; ОСОБА_3, мешканець м. Чернівці, отримав трудове каліцтво 09 вересня 1979 року, залізнична станція Целіноград Казахської РСР.
Причиною відмови є отримання трудового каліцтва даними потерпілими на території СНД, тобто за межами держави України.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР (надалі за текстом –"Основи").
Перелік видів загальнообов’язкового державного соціального страхування міститься в статті 4 Основ. Залежно від страхового випадку до видів такого страхування належать, зокрема пенсійне страхування та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням визначені статтею 25 Основ.
За змістом цієї статті за пенсійним страхуванням надаються, серед інших, пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства), а за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до частини 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV (надалі за текстом -" закон № 1105-XIV") особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної й моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Аналіз наведених норм з точки зору їх внутрішнього взаємозв’язку дає підстави для висновку, що право особи на отримання пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов’язане з виконанням нею трудових обов’язків, а обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров’я потерпілого.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 р. № 2272-III встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Аналогічне положення міститься в частині 2 статті 24 Закону № 1105-XIV, якою визначено наступне –якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
З огляду на викладене, оскільки управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців правомірно виплатило ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, то позивач має право на отримання від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернівці відшкодування своїх витрат у зв’язку з такою виплатою.
Підпунктами "г" і "д" частини 1 пункту 1 статті 21 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" та від 11 березня 2009 р. № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" запроваджені виплати державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
З наведених положень ст. 21 Закону № 1105-ХІV вбачається, що законом не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців витрати на виплату державної адресної допомоги і підвищення до пенсії.
Колегія суддів також бере до уваги, що відповідно до пункту 7 згаданого Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернівці не покладено обов’язок з відшкодування витрат, понесених управлінню Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців по виплаті та доставці державної адресної допомоги, підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам та сум пенсії по інвалідності, яка призначена внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на підприємствах, розташованих на території країн-учасниць СНД, а позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо відшкодування сум, які є предметом позову, і він є неналежним позивачем у даній справі.
Доводи апеляційної скарги зроблених судом попередньої інстанції висновків не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального або матеріального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців на постанову Господарського суду Чернiвецької області від 22.11.2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Чернiвецької області від 22.11.2010 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м. Чернівців до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернівці про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 01.02.11.
Головуючий суддя Леванчук Андрій Олексійович
Судді Голота Людмила Олегівна
ОСОБА_4