ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4111/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції:Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Леванчука Андрія Олексійовича
суддів: Курка Олега Петровича, Аліменка Володимира Олександровича
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивач : не з’явився
відповідач (апелянт) : ОСОБА_2, ОСОБА_3
третя особа : ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.10 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Іствін" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132330/0 від 16.02.2009 року, № 0000142330/0 від 16.02.2009 року та зобов’язання відповідача надати управлінню Державного казначейства України в м. Вінниці висновок на бюджетне відшкодування на користь позивача суми від’ємного значення з ПДВ в розмірі 896 338 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.08.2009 року Київським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2009 року без змін.
Проте Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулась до Вищого адміністративного суду з вимогою про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2009 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р.
16.09.2010 року касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Вінниці задоволена частково. Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 09.04.2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 року - скасовані, справа на направлена на новий розгляд в суд першої інстанції.
В листопаді 2010 року Вінницький окружний адміністративний суд розглянув адміністративний позов приватного підприємства "Іствін" та прийшов висновку про його задоволення. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо встановлення для Приватного підприємства "Іствін" звичайних цін на продукцію, що реалізовувалась на території України, на рівні митної вартості, заявлено при імпорті цієї продукції в Україну. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо визначення неправомірності невіднесення сум від'ємного значення з податку на додану вартість в періоди ведення діяльності в строки, менші за 12 календарних місяців; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо невизнання за Приватним підприємством "Іствін" права на бюджетне відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість; скасоване податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 16.02.2009 року № 0000132330/0. та від 16.02.2009 року № 0000142330/0; стягнуто з державного бюджету на користь Приватного підприємства "Іствін" кошти бюджетного відшкодування суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 896338 (вісімсот дев'яносто шість тисяч триста тридцять вісім) гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Державна податкова інспекція у м. Вінниці, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
При вирішені даної справи, були досліджені податкові декларації надані позивачем та їх відповідність тим, що зазначені в акті перевірки. Як встановлено судом, в акті перевірки є посилання на номера декларацій, які зареєстровані в податковому органі. При цьому, останні є ідентичними тим, що надані позивачем. Сторонами не заперечилось та не поставлено під сумнів, щодо декларацій, які стали об’єктом перевірки.
Колегією суддів встановлено, що 11.02.2009 року відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 19.01.2007 року по 01.01.2009 року, з 01.01.2008 року по 01.10.2008 року, за результатами якої складено акт № 355/2330/34849017 від 11.02.2009 року, яким були встановлені порушення пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 896 338 грн.; підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 388 535 грн., за жовтень 2008 року на 95 618 грн.
На підставі вказаного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 16.02.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 896 338 грн. та № 0000142330/0 від 16.02.2009 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2008 року на загальну суму 484 153 гривень.
Як вбачається з акту перевірки № 355/2330/34849017 від 11.02.2009 року, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 896 338 виникло внаслідок того, що, платником при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки текстильних виробів, використано вартість, встановлену на основі договору з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, який доповнено абзацом наступного змісту: “у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами”.
Відповідач, посилаючись на статті 259, 261 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003 року, пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого митного збору та брокерських послуг.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України –після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем.
Як вбачається з матеріалів справи, текстильні вироби, у зв'язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до статті 43 Митного кодексу України закінчився до продажу даних товарів, що підтверджується актом перевірки.
Згідно з п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт,послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Аналізуючи викладені норми законодавства, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, щодо можливості використання митної вартості товарів в розрахунках по визначенню звичайної ціни, оскільки поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на підпункт 1.20.5. пункту 1.20. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, є безпідставними, оскільки у відповідності до статті 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яким здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Статтею 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року № 559 встановлено перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2007-2008 маркетингові роки, до якого текстильні вироби не входять.
Жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на текстильні вироби.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000132330/0 від 16.02.2009 року.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000142330/0 від 16.02.2009 року. В силу підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України) та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); які не провадили діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців
Проте, зазначені зміни визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008.
А тому, при вирішені даного спору судом застосовується наступна норма вказаної статті.
Не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;
При прийнятті оскаржуваного рішення податковим органом зазначене не було взято до уваги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Іствін" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Іствін" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 24.01.11.
Головуючий суддя Леванчук Андрій Олексійович
Судді Аліменко Володимир Олександрович
ОСОБА_5