ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4249/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Леванчука Андрія Олексійовича
суддів: Аліменка Володимира Олександровича , Курка Олега Петровича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області та Державної судової адміністрації України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідачів, стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 за період з 01.07.2006 року по 01.04.2010 року 87854 грн. 69 коп. заборгованості по заробітній платі та компенсація у зв’язку з порушенням термінів виплати частини заробітної плати. Зобов’язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Державна судова адміністрація України та Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області з таким судовим рішенням не погодилися та подали апеляційну скаргу, в якій просять постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржники зазначили, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлені слідуючі обставини справи.
ОСОБА_2 згідно довідки Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області № 59 від 03.12.2009 року (а.с. 18), з 26.11.2002 року працювала на посаді судді Жмеринського міського суду (Указ Президента України № 926/2002 від 14.10.2002 року). З 29.03.2004 року працює на посаді судді Жмеринського міськрайонного суду (Указ Президента України № 358/2004 від 29.03.2004 року) та має третій кваліфікаційний клас. Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 18.09.2008 року № 524-VI обрана суддею Жмеринського міськрайонного суду безстроково.
Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2006-2010 роки.
08.10.2010 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов висновок № 1442 - 1449 судово-бухгалтерської експертизи, складений 30.09.2010 року (а.с. 85-96), відповідно до якого документально підтверджено суму заборгованості по заробітній платі та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати частин заробітної плати за період з 01.07.2006 року по 01.04.2010 року по ОСОБА_2 в розмірі 87854 грн. 69 коп.
Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 статті 126 Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року № 3018-III, Державна судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Відповідно до статті 128 цього Закону, Територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.
Отже, у відповідності до статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області є юридичною особою, яка наділена адміністративно-процесуальною правосуб'єктністю.
Відповідно до частини 1 статті 122 Закону України “Про судоустрій України” матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції стосовно того, що органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України. Відповідно до статті стаття 11 Закону України “Про статус суддів”, незалежність суддів забезпечується, зокрема, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Згідно із статтею 14 цього Закону, однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Таким чином, заробітна плата суддів, є елементами статусу судді.
Відповідно до пункту 8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України” при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Відповідно до статті 44 Закону України “Про статус суддів”, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом ОСОБА_3 України.
Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Вказану постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року №865”, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в адміністративній справі за позовом особи до Держави Україна, Кабінету ОСОБА_3 України, треті особи Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року №865 “Про оплату праці суддів”.
Зазначену постанову залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року.
Таким чином, з 3 грудня 2007 року –дня набрання законної сили судовим рішенням, пункт 4-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 3 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”є протиправним і скасованим.
Крім того, постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 3 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року по справі №2/174) за позовом особи до Кабінету ОСОБА_3 України, треті особи Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнано незаконними постанову Кабінету ОСОБА_3 України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 3 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року по справі № 22-а-26751/08.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції стосовно того, що з 19 серпня 2009 року –дня набрання законної сили судовим рішенням, постанова Кабінету ОСОБА_3 України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року №865”та пункт 4-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року №865 “Про оплату праці суддів” є протиправними, а тому позивач має право на отримання недоотриманої заробітної плати відповідно до ст. 44 Закону України “Про статус суддів” та постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 3 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” з 19 серпня 2009 року.
На Територіальне управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, як суб’єкта владних повноважень, законодавством покладено обов’язок проінформувати Державну судову адміністрацію України – головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи щодо наявності заборгованості перед позивачем по виплаті заробітної плати, відповідно до постанови суду від 21.05.2008, яким визнано незаконним п. 41 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03.09.2005 № 865”та пункт 41 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”. В матеріалах справи відсутній доказ відповідача –Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області про звернення до Державної судової адміністрації України щодо неналежної виплати позивачу заробітної плати.
А тому, в порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Територіальне управління державної судової адміністрації у Вінницькій області не направляло до Державної судової адміністрації України, бюджетні запити, та Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету ОСОБА_3 України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1ст.7 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Колегія суддів вважає, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
В рекомендаціях Комітету ОСОБА_3 Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 (994 323) зазначається: “Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе”. Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон “Про статус суддів” передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування постанови суду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області – залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 18.01.11.
Головуючий суддя Леванчук Андрій Олексійович
Судді Аліменко Володимир Олександрович
ОСОБА_4