Справа № 344/6345/15-ц

Провадження № 2/344/2887/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

02 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Зеленко О.В.,

секретаря Костів О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту його проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 1990 року по день її смерті, а також про визнання за ним як спадкоємцем 4 черги права власності на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 та будинковолодіння АДРЕСА_3

Позовні вимоги обґрунтував тим, що проживав однією сім'єю з спадкодавцем з 1990 року до дня її смертіІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу у його квартирі за адресою АДРЕСА_2 а тому за законом є спадкоємцем 4 черги після померлої. Оскільки шлюб між ними зареєстровано не було, а також у зв'язку з відсутністю реєстрації за померлою права власності на будинковолодіння у смт.Отинія, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі йому свідоцтва про права на спадщину та рекомендовано з даного приводу звернутися до суду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5., а тому позов слід задовольнити.

Згідно п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а за ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до п.23 вказаної вище постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.6).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що підтримував дружні стосунки як з покійною ОСОБА_7, так і з її фактичним чоловіком ОСОБА_1, що проживали однією сім'єю з 1990 року, вели спільне господарство, мали спільні заощадження та дозвілля. На час смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 був поруч неї, а в подальшому займався похованням покійної.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є сусідкою позивача, проживала разом із матір'ю в квартирі АДРЕСА_4 Підтвердила факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з покійною ОСОБА_4 з 1990 року у квартирі АДРЕСА_2 до дня смерті останньої.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є сусідом та проживає з 2004 року в будинку АДРЕСА_1. Вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в однокімнатній квартирі НОМЕР_3 цього будинку, Бував у них в квартирі, а тому бачив, як господарювали, їздили на город в смт.Отинію, ходили в магазин.

ОСОБА_1 спільно проживав з ОСОБА_5. приблизно з 1990 року до дня її смерті у квартирі АДРЕСА_2, вели спільне господарство, піклувались одне про одного, також позивач здійснив поховання померлої, що підтверджується показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також товарним чеком №50 від ІНФОРМАЦІЯ_4 про придбання позивачем поховальної атрибутики (а.с.30).

Таким чином, у судовому засіданні поза розумним сумнівом встановлено факт постійного проживання позивача з спадкодавцем однією сім'єю приблизно з 1990 року, тобто понад п'ять років до смерті ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_4

За ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, тобто часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5. є ІНФОРМАЦІЯ_4

За твердженням позивача, він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5., а тому звернувся до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори для оформлення права на спадщину.

Однак, листом №1484/02-14/5 від 05.05.2015 Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливістю довести факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5. однією сім'єю не менше як п'ять років, та рекомендовано з даного приводу звернутись до суду (а.с.10).

Стосовно вимоги про визнання права власності на спадкове майно встановлено наступне.

За вимогами ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 03.02.2009, ОСОБА_5. є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.16), що підтверджується також витягом Івано-Франківського ОБТІ від 07.02.2009 серії НОМЕР_5 про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно (а.с.17).

Також на підставі договору дарування від 19.07.1988 ОСОБА_4 є власником будинковолодіння з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 (а.с.23-28).

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963, чинного на час укладення ОСОБА_10 та ОСОБА_4 договору дарування будинковолодіння від 19.07.1988, передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Таким чином, до складу спадщини входить право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5. згідно свідоцтва про право власності від 03.02.2009, а також право власності на будинковолодіння з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 відповідно до договору дарування від 19.07.1988

За ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом мають одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, що постійно проживав з спадкодавцем ОСОБА_5. однією сім'єю понад п'ять років до відкриття спадщини, є спадкоємцем четвертої черги.

Оскільки у листі Першої державної нотаріальної контори (а.с.10) не міститься будь-яких відомостей про наявність заповіту, спадкоємців першої-третьої черги та інших спадкоємців четвертої черги, а відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину пов'язана виключно з непроведенням державної реєстрації нерухомого майна за ОСОБА_5. та встановлення у судовому порядку факту проживання з позивачем однією сім'єю, тому за спадкоємцем ОСОБА_1 слід визнати право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 та будинковолодіння з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

За статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 328, 331, 1216-1218, 1220, 1222-1223, 1258, 1264, 1296 ЦК України, ст. 128 ЦК УРСР від 18.07.1963, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 224-226, 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) однією сім'єю з ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою АДРЕСА_2 з 1990 року до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Визнати за ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як спадкоємцем четвертої черги право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та будинковолодіння з надвірними будівлями по АДРЕСА_3

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 02 липня 2015 року.

Суддя О.Зеленко