Справа №345/668/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2015 р.

м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Юрчака Л.Б.

секретаря Пукіш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Калуської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа:управління Держземагенства у Калуському районі – про визнання частково недійсним рішення 18 сесії 4-го демократичного скликання Калуської міської ради Івано-Франківської області №448 від 18.03.2004р. в частині передачі у приватну валсність ОСОБА_5 земельної ділянки,яка відноситься до земель спільного користування площею 0,1 га, що знаходиться на вул. Залізняка, 5 в м. Калуш та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №057005, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення 18 сесії 4-го демократичного скликання Калуської міської ради від 18.03.2004р. №448 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010429600155 та скасування державної реєстарції земельної ділянки, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання частково недійсним рішення Калуської міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на землю. Свої вимоги мотивує тим, що згідно договору дарування від 12.03.2010 року вона стала власником домоволодіння в цілому - житлового будинку №3 з господарськими будівлями і спорудами в місті Калуші на вул.Залізняка Івано-Франківської області. Житловий будинок знаходився на неприватизованій земельній ділянці.

Рішенням Калуської міської ради Івано-Франківської області №33 від 02 грудня 2010 року їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: вул.Залізняка, буд,3 м.Калуш Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: вул.Залізняка, буд.5 м.Калуш Івано-Франківської області. До їхніх двох будинків є спільний проїзд, яким вони користувалися з 1933 року.

Перед ОСОБА_4 в даному будинку проживав ОСОБА_2, який придбав будинок у ОСОБА_3, яка і здійснила приватизацію земельної ділянки.

У березні 2014 року ОСОБА_4, вздовж спільного проїзду почала копати рів, для того, щоб поставити огорожу.

Її мама почала виясняти, як користуватися спільним заїздом, якщо рів викопали 1.13 м від її огорожі і у них не буде можливості заїхати на подвір"я автомобілем. Спільний проїзд становить 5.48 м. Тобто, ввважає, що сусіди захопили 4.35 м спільного проїзду, а їй залишили 1.13 м. Вважає, що ОСОБА_3 яка здійснювала приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) приватизувала більшу частину спільного проїзду.

В 2004 році відповідачка, її сусідка, ОСОБА_3, оформила на свою земельну ділянку Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 057005. Однак, даний Акт був складений з помилкою, зокрема нею була приватизована частина спільного проїзду до їхніх домоволодінь.

В травні 2014 року вона звернулася в земельний відділ Калуської міської ради з заявою щодо рівного розподілу між ними спільного заїзду між приватизованими земельними ділянками. Узгоджувальна земельна комісія порекомендувала звернутися в землевпорядну ліцензійну організацію для встановлення меж заїзду. Її така відповідь не влаштовує, так як згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_6 встановлять межі в таких розмірах, як вказано в приватизаційному документі, тобто ОСОБА_6 4.35 м спільного проїзду, а їй 1.13 м.

Вважає, що Калуська міська рада порушила норми земельного законодавства при видачі відповідачу ОСОБА_3 Державного акту на земельну ділянку, адже одночасно передала частину спільного проїзду до господарств, яким вони користувалися з 1933 року.

В Акті встановлення і погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 25.02.2004 р. не вказано довжину меж і встановлення меж в натурі не проводилося. На даний час заїзд до її будинку відсутній.

При витребуванні документів, було встановлено, що акт встановлення і погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 25.02.2004 року підписаний її батьком, ОСОБА_7, який хворий, перебуває на обліку у лікаря і міг не розуміти, що він підписує.

Вважає, що проїзд до їхніх будинків повинен бути спільним для неї і відповідачки і його ширина повинна становити 5 метрів 48 сантиметрів, або по половині спільного проїзду, 1/2 частини воріт, так як це вказано у технічному паспорті та в договорі дарування будинковолодіння.

Земельна ділянка ОСОБА_4 межує з землею спільного проїзду, яка є землею спільного користування. Приватизувавши землю спільного користування біля свого будинку, змістивши огорожу в сторону проїзду на 4.35 м ОСОБА_4 самовільно зайняла частину спільного проїзду, тим самим вчиняє перешкоди для неї в користуванні спільним проїздом і на даний час вона не може заїхати автомобілем на своє подвір"я.

Представники позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просять позов задоволити.

Представники відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що їхня довірителька придбала даний будинок і відповідно до розмірів земельної ділянки зазначеної в державному акті на право власності на земельну ділянку проводила огорожу, просять у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він здійснював приватизацію земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, ним не було порушено вимог законодавства, спорів з приводу суміжного землекористування не було, просить у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала та суду пояснила, що заїзд був спільний до двох будинків, який проходив до криниці, хвіртку до заїзду робили спільно, будь яких спорів з приводу користування заїздом не було. ОСОБА_2 займався приватизацією земельної ділянки і спорів не виникало.

Представник Калуської міської ради суду пояснив, що оскаржуване рішення про вилучення та передачу земельних ділянок у власність винесено без порушень законодавства, на момент прийняття рішення не було спорів з приводу суміжного землекористування.

Представник Управління Держземагенства суду пояснив, що при виготовленні документації на земельні ділянки, будь яких спорів не було. Також надав суду для огляду матеріали поземельної книги та технічного звіту по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та договору оренди по вулиці Залізняка, 5 в місті Калуші.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він проживає по сусідству і в даному будинковолодінні завжди був спільний заїзд до криниці, яким вони користувалися, а згодом поставили хвіртку.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона являється сусідкою і у даному господарстві завжди був спільний заїзд до двох будинків, а потім поставили спільні ворота до заїзду.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Так, у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи іцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 140, ч. 1 ст. 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України (ч. З ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовус правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч.1 ст. 155 Земельного_кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому ррядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємства чи організації.

Згідно ч. 1 ст. 1 16 Земельного кодексу_України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У судовому засіданні встановлено, що Калуською міською радою 18.03.2004 року прийнято рішення №448 «Про вилучення та передачу земельних ділянок у власність та в оренду», яким гр. ОСОБА_3 (відповідачу у справі) надано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1000 га, за адресою вул. Залізняка, 5. м. Калуш. ( а.с. 6 ).

На підставі вказаного рішення гр. ОСОБА_3 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку за вищезазначеною адресою. ( а.с. 14 ).

Позивачці на підставі договору дарування від 12.03.2010 року належить домоволодіння в цілому, що знаходиться за адресою вул. Залізняка, 3. м. Калуш. ( а.с. 27 ). На підставі рішення Калуської міської ради від 02.12.2010 року №33 Позивачка оформила право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за вищевказаною адресою. ( а.с. 28 ).

Під час виготовлення технічної документації з оформлення землевпорядної

документації на земельну ділянку, в 2004 році ОСОБА_3 в присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_10, ОСОБА_7 (землекористувача за адресою вул. Залізняка, 3 , батька позивачки) було проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка знаходиться на вул. Залізняка, 5, м. Калуш, що підтверджується актом про встановлення і погодження меж землекористування в натурі від 25.02.2004 року. ( а.с. 9 ). Тобто, під час виготовлення технічної документації із землеустрою, що слугували підставою до прийняття оскаржуваного рішення, позивачем було погоджено всі межі земельної ділянки за адресою вул.Залізняка. 5. у м.Калуші, що підтверджується підписами суміжних землекористувачів: ОСОБА_11. і ОСОБА_7

Посилання позивачки стосовно того, що ОСОБА_7- землекористувач земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Залізняка, 3, на момент погодження меж земельної ділянки на вул. Залізняка.5, перебував на обліку в психіатра, та як наслідок - був недієздатним не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною собою може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Рішення суду про визнання ОСОБА_7 недієздатним позивачкою не надано, а довідка про перебування останнього на обліку в психіатра не може свідчити про недієздатність цієї особи.

Стосовно посилань позивачки щодо несправжності підпису ОСОБА_12 в акті про встановлення і погодження меж землекористування в натурі від 25.02.2004 року, то такі посилання не заслуговують на увагу, оскільки несправжність підпису у визначеному законодавством порядку не встановлена, почеркознавча експертиза щодо несправжності його підпису позивачкою і її представниками не ініціювалась.

Згідно ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до листа в.о. головного архітектора від 29.07.2014 року всі заїзди до будинковолодінь згідно генерального плану передбачені виключно з вулиці Залізняка, і окремого заїзду до будинку №3 (будинку Позивачки) - не передбачено, про що свідчать також відповідні копіювання з генерального плану м. Калуш ( а.с. 100).

Суд акцентує увагу на тому, що земельні ділянки позивача та відповідачки ОСОБА_3 є приватизованими на підставі відповідної землевпорядної документації. Як вбачається із порівняння планів меж земельних ділянок, акту про встановлення границь в натурі та схеми виносу земельної ділянки в натурі, зазначені земельні ділянки є дотичними, між ними немає будь-яких земель загального користування, що належать Калуській міській раді.

При виготовленні вказаної документації як позивачем, так і відповідачем ОСОБА_3 було погоджено всі межі, проведено їх винос в натурі, жодних претензій зі сторони ОСОБА_7 (землекористувача земельної ділянки на час приватизації землі ОСОБА_13) не було. Не ставились будь-які претензії і відповідачем ОСОБА_2 при погодженні меж ОСОБА_1 при приватизації в 2010 році суміжної земельної ділянки. ( а.с. 28 ).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків. встановлених у ст.61 ЦПК України. Доказування не може грунтуватися на припущеннях, доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд тановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Статтею 152 Земельної о кодексу України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування збитків.

Як вбачається з містобудівної документації, позивач не позбавлений заїзду до власного будинковолодіння, оскільки заїзд передбачений виключно з вулиці Залізняка і окремого заїзду до будинку №3 (будинку позивачки) - не передбачено.

Посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться між її господарствами і ОСОБА_4 є спільним проїздом до їхніх господарств від 1933 року, що підтверджується показами свідків, а також технічним паспортом на житловий будинок №5 на вул. Залізняка і викопіюванням з топогеодезичної зйомки міста Калуша та епізодичною аерозйомкою, суд не приймає до уваги, оскільки рішення щодо вилучення частини земельної ділянки у позивача та відповідача ОСОБА_4 чи інших осіб для влаштування спільного заїзду відповідною радою не приймалося, вказана земельна ділянка до земель комунальної власності для громадського користування - не зараховувалася.

Тобто документів чи інших доказів, які б підтверджували існуваання спільного заїзду – позивачем не надано.

Судом не здобуто доказів про те, що дії органу місцевого самоврядування суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права або інтереси.

А відтак у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 19, 140, 144 Конституції України, ст.ст. 24, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 39, 116, 152, 155 ЗК України, ст. 225 ЦК України, ст.ст. 40,57, 60, 61, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа:управління Держземагенства у Калуському районі – про визнання частково недійсним рішення 18 сесії 4-го демократичного скликання Калуської міської ради Івано-Франківської області №448 від 18.03.2004р. в частині передачі у приватну валсність ОСОБА_5 земельної ділянки,яка відноситься до земель спільного користування площею 0,1 га, що знаходиться на вул. Залізняка, 5 в м. Калуш та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №057005, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення 18 сесії 4-го демократичного скликання Калуської міської ради від 18.03.2004р. №448 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010429600155 та скасування державної реєстарції земельної ділянки – відмовити у зв»язку з безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене   в   Апеляційний суд Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення.

Суддя: