копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 804/7801/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.

за участю:

представника позивача Медведєв К.І.

представника відповідача Задорожна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (надалі - відповідач), в якому просить:

1. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20009 від 05.03.2014 р.;

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600016/1 від 05.03.2014 р.;

3. Зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів здійснити повернення Публічному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зарезервованих Дніпропетровською митницею коштів у сумі 2 088,32 грн.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками відповідача щодо винесеної картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, з огляду на те, що ним було надано усі необхідні документи ( в тому числі і додаткові), які підтверджують застосування основного методу за ціною контракту для митного оформлення товару.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 06.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та «Duferco S.A.», Швейцарія укладено зовнішньоекономічний контракт № 13-0361-12, згідно з умовами якого продавець зобов'язався здійснити покупцю (позивачу) поставку товару - вогнетривкі вироби на умовах DAP - ст. Правда Придніпровської залізниці, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у додатках до контракту.

Пунктом 2.4 контракту сторони обумовили, що вартість упаковки і маркування входить до вартості товару. Згідно п. 3.3 контракту разом з відвантаженим товаром продавець зобов'язаний надати покупцю наступний пакет документів: рахунок - 3 оригінали; CMR або залізнична накладна - 2 оригінали; пакувальний лист з розбиттям по видам упаковки та зазначенням ваги (брутто і нетто) - 3 оригінали; сертифікат якості продавця чи незалежної інспекції - 1 оригінал, 1 копія; сертифікат походження товару, виданий ТПП країни виробника - оригінал; експортна декларація-1 копія.

На підставі контракту та згідно додатку до контракту (специфікації) № 5 від 07.11.2013 р. продавцем на митну територію України 15.02.2014 р. на умовах DAP - ст. Правда Придніпровської залізниці для покупця було ввезено вантаж - невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містить магнезит - марки DSA-G8WL з вмістом MgO-87,11%; С-9,80%; АІ2О3- 0,30% - у кількості 5,790 тон.

04.03.2014 р. товар надійшов для розмитнення до Дніпропетровської митниці Міндоходів.

Позивач визначив митну вартість товару за основним методом - ціною контракту і в митній декларації № 110010000/2014/020237 від 04.03.2014 р. зазначив, що згідно додатку до контракту та рахунку - фактури (інвойсу) № 13-0361-12/48 - від 15.01.2014 р. вартість 1 тони вогнетривких виробів марки DSA-G8WL складає 1 200,00 USD (доларів США). Загальна вартість заявленого до митного оформлення товару складає 6 768,00 доларів США при курсі 8.6869, що в перерахунку на гривні становить 58 792,95 грн.

Разом з ВМД типу IM 40 № 110010000/2014/020237 згідно обраного декларантом основного методу визначення митної вартості, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість Дніпропетровській митниці Міндоходів було надано: контракт № 13-0361-12 від 06.02.2014 р.; додаткова угода № 1 до контракту від 27.09.2013 р.; додаток до контракту № 5 від 07.11.2013 р.; рахунок фактуру № 13-0361-12/48 від 15.01.2014 р.

Згідно п.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додатково Дніпропетровській митниці було надано: залізничну накладну № 073283 від 26.01.2014 р; пакувальний лист б/н від 15.01.2014 р.; комерційну пропозицію № DUF-DMKD-0160-40/2013 від 02.10.2013 р.; лист продавця № DUF-DMKD-0023-07/2014 від 14.02.2014 р.; лист продавця № DUF-DMKD-0028-08/2014 від 17.02.2014 р.; лист продавця № DUF-DMKD-0029-08/2014 від 17.02.2014 р.; сертифікат якості № 210214010017-1 від 08.01.2014 р.; специфікація на вантаж № 13-0361-12/48 від 15.01.2014 р.

У зв'язку з виявленими розбіжностями у наданих документах, відповідачем витребувано у підприємства додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару та проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості.

18.04.2014 р. позивачем були надані до митниці певні документи, за результатом розгляду яких заявлену митну вартість товару не підтверджено.

05.03.2014 р. відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110010000/2014/600016/1 за контрактною вартістю товару, визначену позивачем та прийнято рішення про коригування митної вартості №110010000/2014/600016 від 05.03.2014 р., які є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 7-10 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судом встановлено, що товар за митною декларацією від 17.03.2014 р. №110010000/2014/600016/1 був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з митною вартістю, визначеною декларантом та з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, визначених митним органом відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості, яка становить 2088,32 грн.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 53 митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач вказує, що враховуючи умови поставки DАР - ст. Правда Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС - 2010) - витрати на транспортування, перевантаження товару до станції призначення включені до вартості товару, тому подання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не передбачено.

На думку позивача, надані ним документи не містять в собі розбіжності, не мають наявних ознаки підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач має протилежну правову позицію, яка полягає у наступному.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 54 Митним кодексом України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України №362 від 13.07.2012 р. затверджено методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»).

Так, посадовою особою Дніпропетровської митниці на першому аркуші митної декларації здійснено наступний запис.

За митною декларацією від 04.03.2014 № 110010000/2014/020237 в автоматичній системі митного оформлення спрацювали профілі ризику 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби», 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Згідно із аналізом АСАУР заявлена митна вартість товару нижча, ніж при попередньому митному оформленні такого товару.

При цьому митний орган повинен упевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1 Митного кодексу України ці правила міжнародного договору України обов'язкові для застосування та мають пріоритет. На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено перевірку наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Виконання вимог, передбачених п. 1 ст. 58 Митного кодексу України щодо наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) за наданими документами перевірити неможливо.

Відповідно до положень частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як зазначалося раніше, відповідно до п. 3.3 контракту від 06.02.2013 № 13-0361-12 імпортером узгоджено певний перелік документів, що надаються з відвантаженим товаром, який містить експортну декларацію (копію),

Проте, до митного оформлення цей документ декларантом не наданий.

У пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту визначено, що вартість пакування, вартість маркування включена у вартість продукції, але згідно наданих документів перевірити зазначену складову неможливо.

Сертифікат якості від 08.01.2014 р. № 210214010017-1 містить посилання на контракт № АОР5644/5710, щодо якого відсутні будь-які відомості.

Таке саме посилання міститься і у гр.2 залізничної накладної від 26.01.2014 р. № 073283 - АОР 5710 (13-0361-12 від 06.02.2013).

Для підтвердження складових митної вартості декларантом надано комерційну пропозицію контрактоутримувача «Duferco S.A.» від 02.10.2013 р. № 5368А (вих. № DUF-DMKD-0160-40/2013).

Проте встановлено, що комерційна пропозиція контрактоутримувача «Duferco S.A.» від 02.10.2013 р. № 5368А (вих. № DUF-DMKD-0160-40/2013) не може бути використана у якості документа, що дає підстави визначити митну вартість за ціною угоди (контракту), оскільки виробник товару - DashiQiao SanQiang Refractory Material Co., LTd, a «Duferco S.A.» є посередником.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту та комерційної пропозиції вартість доставки включена до вартості товару на умовах DAP м. Дніпродзержинськ, що передбачає несення витрат доставки до місця призначення експортером.

Проте, у гр. 4 залізничної накладної від 26.01.2014 № 073283 зазначено договір перевезення від 31.01.2007 р. №PR/M-07/02NUp з «TRANSGARANT UKRAINA». Окрім того гр.20 зазначеної накладної містить інформацію щодо сплати транзитних платежів - розрахунок через TSFTO за RJD TRANSINSERVE.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дані обставини ніяким чином не свідчать про несення витрат доставки до місця призначення експортером згідно укладеного зовнішньоекономічного контракту.

Декларантом не надано жодного документа що пояснює або підтверджує транспортну складову митної вартості.

Враховуючи перевезення залізничним транспортом з Китаю через територію Росії, (з перевантаженням з китайських вагонів у російські) митним органом проведено перевірку повноти включення вартості перевезення у вартість товару. Проведено розрахунок провозної плати по території Росії вогнетривких виробів залізничним транспортом ОАО «Российские Железные Дороги» від станції Забайкальськ (на кордоні Росія - Китай) до станції Тополі відстанню з використанням інформації, розміщеної на сайті ОАО «РЖД».

За результатами розрахунку, вартість транспортування по території Росії складає 35022,49 руб. (за курсом станом на 04.03.14 загальна сума становить 962,73 дол. США; 0,166 дол. США/кг).

Згідно ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

На підставі вказаної статті митним органом проведений контроль співставлення, а саме порівняна заявлена митна вартість з даними, які містяться у відповідних електронних копіях МД від 23.12.2013 р. № 110010000/2013/023138, від 13.01.2014 р. №110010000/2014/000136, за якими ввезений ідентичний товар (враховуючи хімічний склад, марку, виробника, сферу застосування, час ввезення, розмір партії) за цим самим контрактом із визначенням митної вартості з урахуванням рішення від 03.04.2013 № 110010000/2013/600177/1 з рівнем заявленої декларантом митної вартості - 1,344 Дол США/кг.

Враховуючи зазначені розбіжності та оскільки надані у підтвердження митної вартості документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, відповідно до положень п.3 ст.53 Митного кодексу України, позивача зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на електронне повідомлення надіслане 04.03.2014 о 10:23 засобами електронного зв'язку, позивач шляхом надіслання електронного повідомлення 05.03.2014 о 12:25 надав відповідь щодо неможливості надання додаткових документів (вих.№062/Д/248 від 05.03.2014).

Згідно ч.5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Так, митним органом проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості згідно з п.3.4 ст.57 Митного кодексу України. Здійснено обмін наявною у митного органу та декларанта інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Після позивачем заявлено, що відповідно п.8 ст.55 Митного кодексу України зазначені у запиті митного органу документи будуть надані в установлений законом термін.

18.04.2014 р. позивачем було надано митниці наступні документи (лист від 17.04.2014 р. №062Д/462): - висновок експерта Дніпропетровської ТТП від 13.03.2014 № ГО - 1018; копія декларації країни експорту (Китай) від 29.01.2014 р. №060920140091450742 з перекладом.

За результатом розгляду даних документів було встановлено наступне.

Згідно наданого перекладу копії декларації країни експорту, вона містить відомості про поставку товару на умовах FOB за контрактом АОР5644/5710 (графа «номер контракту»), що не відповідає заявленим до митного оформлення відомостям про поставку товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту №13-0361-12 від 06.02.2013 на умовах DAP м.Дніпродзержинськ.

Відповідно до відміток на залізничних накладних, поставка вогнетривких виробів з Китаю здійснена залізничним транспортом, тоді як умови поставки FOB, зазначені у наданих копіях декларацій країни експорту, згідно офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів - «Інкотермс», застосовуються тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Згідно відміток на залізничних накладних, наявне перевантаження товару. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості про включення вартості перевантаження до вартості товару.

Відомості для проведення обчислення вартості товару, експортованого на умовах FOB, з урахуванням заявлених умов поставки DAP м. Дніпродзержинськ, від підприємства до митниці не надходили.

Загальна вага нетто у наданих листом від 17.04.2014 р. №062Д/462 копіях митних декларацій країни експорту (58 293 кг) та кількість місць (49) не відповідає вазі нетто, заявленій у митних деклараціях від 04.03.2014 р. №110010000/2014/020237 (відмовлена) та від 17.03.2014 р. №110010000/2014/020300-224 812 кг та кількості місць (181).

Вищезазначені невідповідності відомостей унеможливлюють використання наданих копій митних декларацій країни експорту для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Наданим висновком експерта Дніпропетровської ТПП від 17.04.2014 р. №ГО-1018 підтверджено, що ринкова вартість вогнетривких виробів, отриманих за контрактом від 06.02.2012 р. №13-0361-12, додатки №4 та №5 складає зазначену у інвойсах, наданих до митного оформлення, на умовах поставки DAP - ст. Правда. Зазначений висновок ґрунтується на інформації Інтернет - сайту http://www.alibaba.com, та не враховує наявність посередників у зазначеній торговельній операції і транспортну складову вартості товару, пов'язану з зазначеним вище характером перевезення товару.

Крім того, вказаний сайт є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником онлайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, створювати власні профілі на якому мають можливість будь-які компанії та реєструватися будь - які користувачі.

Зазначене унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних.

Ніяких належних пояснень з даного проводу позивачем не наведено.

За викладених обставин, митна вартість зазначеного імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тому відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості.

Так, митним органом було вжито заходи щодо обрання іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:та) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 62 митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Згідно ст. 63 митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Суд звертає увагу, що методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

За викладених обставин, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та виникла необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод (ст. 64 Митного кодексу України).

Враховуючи, положення ст. 59 - 60 Митного кодексу України, де передбачено, що у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за ціною договору, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для можливості застосування методів 2а та 2б, митні оформлення, що стали підставою для коригування митної вартості, повинні бути здійсненні за вартістю операції, тобто за ціною договору.

У зв'язку з тим, що в базі даних ЄАІС ДМСУ була наявна лише інформація щодо митного оформлення, здійсненого за резервним методом відповідачем було застосовано саме резервний метод.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості з урахуванням застережень п.п.3.2, 3.6 ст.64 Митного кодексу України за якими ввезений ідентичний товар (враховуючи хімічний склад, марку, виробника, сферу застосування, час ввезення, розмір партії ) за цим самим контрактом із рівнем митної вартості - 1,344 дол. США/кг - МД від 23.12.2013 №110010000/2013/023138, від 13.01.2014 № 110010000/2014/000136.

Суд звертає увагу, що аналіз чинного законодавства України, що регулює дані відносини дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 р. у справі № 21-52а12 та низці рішень Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 19 січня 2012 р. по справі № К-31635/09, ухвалі від 22 березня 2012 р. по справі № К/9991/41121/11

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач не надав відповідних документів на підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів при проведенні митного оформлення. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Доказів надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до суду не надано.

Відповідно ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У зв'язку з наведеним, відповідачем правомірно 05.03.2014 р. відмовлено позивачу в митному оформленні товару за його контрактною вартістю згідно картки відмови №110010000/2014/20009 та скориговано митну вартість згідно рішення №110010000/2014/600016 від 05.03.2014 р.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо позовної вимоги про повернення зарезервованих Дніпропетровською митницею Міндоходів коштів, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження щодо підстав скасування рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та винесених рішень, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Додатково відповідач вказав, що відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 № 618, визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Проте, позивач із відповідною заявою до митниці не звертався.

З огляду на викладені вище обставини та вимоги чинного законодавства, суд вважає, що посадові особи митного органу діяли в межах наданих повноважень, тому винесені картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є правомірними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 27 червня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 27.06.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун