УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10951/14-кСуддя 1 інстанції Тимошенко Т. І.

Номер провадження 11-кп/774/170/К/15Суддя-доповідач Пістун А. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Пістун А.О. суддів - Чумак Н.О., Воловик Н.Ф.

при секретарі - Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 22 квітня 2015 року апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року у кримінальному провадженні № 12014040230000708, відносно,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської  області, громадянина України, з    середньо-технічною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, інваліда 2 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження:

Прокурор - Буйленкова І.М.

Обвинувачений - ОСОБА_3

Захисник - ОСОБА_4

Потерпілий - ОСОБА_2

Представник потерпілого - ОСОБА_5

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду у відношенні ОСОБА_3 скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Потерпілий ОСОБА_2 надав до апеляційного суду заяву, в якій зазначає , що він відмовляється від своєї апеляційної скарги та просить її не розглядати , оскільки вони з обвинуваченим примирились та питання про компенсацію матеріальної і моральної шкоди вирішено в добровільному порядку.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України обвинуваченого звільнено від відбуття призначеного судом покарання з випробуванням строком на три роки та покладенням на нього обов'язків: сповіщати органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця мешкання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Вироком стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно обставин кримінального правопорушення, встановлених судом першої інстанції 17.08.2014 року в світлий час доби, під час дощу, приблизно о 14 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем “ВАЗ 26063” реєстраційний номер НОМЕР_1 із пасажиром ОСОБА_6, рухався по мокрому покриттю проїзної частини дороги вул. Ногіна з боку вул. Кремлівська у напрямку вул. Сімбірцева в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, порушуючи вимоги п.п. 2.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими 2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Рухаючись по закругленню проїзної частини вул. Ногіна, водій ОСОБА_3, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, яка б надавала йому можливість безпечно керувати автомобілем, чим порушив вимоги п.п. 1.5., 2.3. б) та 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

" 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.";

" 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уваленим, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на Ті зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.";

" 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також: особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним." В наслідок зазначених порушень вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП обвинувачений ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ 21063", в районі електричної. опори № 24 по вул. Ногіна в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини де в послідуючому здійснив наїзд на нерухому перешкоду (електричну опору).В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажира автомобіля ОСОБА_6 було травмовано. 20.08.2014 року ОСОБА_6, знаходячись на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі "Міська клінічна лікарня №2" померла від травм отриманих в результаті ДТП. Згідно висновку експерта № 1592 від 05.09.2014 року причиною смерті ОСОБА_6 з'явилася сполучена трава голови, тулуба і кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, і ускладнилась травматичним шоком, що і стало безпосередньою причиною смерті. На це вказують клінічні дані, наявність ушкоджень, морфологічні зміни внутрішніх органів, дані мікроскопічного дослідження.

Між порушенням водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України та наставшими наслідками - смертю потерпілої ОСОБА_6, вбачається прямий причинний зв'язок.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилається на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Так, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких та вчинене ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною. Обвинувачений лише частково відшкодував шкоду потерпілому - в розмірі 5 000 грн. Внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 смертельно травмовано потерпілу ОСОБА_6, яка є матір'ю малолітньої дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні підтримав та просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який просив вирок суду відносно ОСОБА_3 залишити без змін , а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, як законний та обґрунтований, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, було здійснено на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції дотримався вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ст. 404 ч.1 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст.349 ч.1 КПК України, докази не досліджувались.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляційній скарзі прокурором не оскаржується.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначені покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.

Так, з вироку суду вбачається, що при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, однак злочин, передбачений ст. 286 КК України визнається необережним.

Судом також були враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває під наглядом у лікарів психіатра та нарколога, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно ( а.с.94-95 к.п.) , має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.96 к.п.), обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття. також судом обгрунтовано було визнано, відповідно до ст.67 КК України, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, при обрані міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом обґрунтовано було прийнято до уваги, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений отримав важкі ушкодження : закриту черепно-мозкову травму, розрив печінки,закритий вивих правого стегна з порушенням функції ходьби ( а.с.11,38,51,84 к.п. ) , тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та потребує подальшого лікування і відновідно до яких йому була встановлена друга група інвалідності , з зазначенням нездатності до трудової діяльності ( а.с.87 к.п.).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням , тривалість якого є необхідною та достатнього для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.

На думку колегії суддів, таке рішення суду ґрунтується на матеріалах кримінального провадження і відповідає вимогам закону, тому є правильним.

Крім того , при розгляді доводів апеляційної скарги прокурора , колегія суддів також враховує думку потерпілого ОСОБА_2, який в апеляційному суді зазначив про те , що він просить залишити вирок суду першої інстанції без змін, посилаючись на те , що обвинувачений ОСОБА_3 відшкодовує завдану шкоду і всі питання по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди узгодженні в добровільному порядку.

За наведених обставин, вимоги апеляційної скарги прокурора в частині необхідності призначення ОСОБА_3 покарання, у вигляді конкретного строку позбавлення волі, без випробування - не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою скасування вироку перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року відносно ОСОБА_3, засудженого за ч.2 ст.286 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Пістун А.О. Воловик Н.Ф. Чумак Н.О.