Апеляційний суд м. Києва
01601, м. Київ, МСП,
вул. Володимирська, 15
Справа №22-4422/08 Головуючий у 1 інстанції -Мельник А.В.
Доповідач-Панченко М. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - Панченка М. М.
Суддів - Антоненко Н.О., Вербової І.М.
При секретарі - ОСОБА_2 О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3, який діє за дорученням ОСОБА_2, до громадської організації „Українська правда", ОСОБА_4 про захист честі, гідності, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2007 року ОСОБА_3, який діє за дорученням ОСОБА_2, звернувся до суду з указаним позовом до громадської організації „Українська правда", ОСОБА_4, зазначивши, що в інтернет-виданні, у номері ІНФОРМАЦІЯ_1, розміщено статтю ОСОБА_4 під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій на думку позивача, поширена наступна інформація, яка не відповідає дійсності та принижує честь і гідність позивача ОСОБА_2:
„На сьогодні є всі підстави стверджувати, що лідер Соцпартії володів інформацією із записів ОСОБА_5 і знав про загрозу життю ОСОБА_6, але нічого не зробив, щоб запобігти злочину.";
2
„Більш того, ОСОБА_2 давно володів достовірною інформацією про обставини зникнення ОСОБА_6, але не повідомляв про це правоохоронним органам. ";
„За великим рахунком ОСОБА_2 можна інкримінувати навіть не приховування злочину, а співучасть у ньому. Тобто, не виключено, що він знав не лише про намір вчинення тяжкого злочину, але і про обставини його здійснення.";
„Однак „моральний" діяч використав цю інформацію лише собі на користь - у політичних цілях - і нічим не допоміг слідству.";
„Чи міг ОСОБА_2, при бажанні запобігти злочину проти ОСОБА_6? Безсумнівно, міг.";
„ОСОБА_2 знав про запланований злочин проти ОСОБА_6, але не зробив достатньо, щоб врятувати його життя."
З урахуванням доповнень до позову, просив визнати указану інформацію недійсною, спростувати її та стягнути з громадської організації „Українська правда" на користь позивача моральну шкоду в сумі 15.000 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 1 лютого 2008 року в позові відмовлено /а.с. 147-152/.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення в частині відмови щодо визнання вище зазначеної інформації неправдивою та її спростування та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В скарзі посилається на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд неповно і неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки наданих доказів, неправильного визначення спірних правовідносин.
Заслухавши доповідь по справі судді Панченка М. М. , пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, 17 січня 2007 року в інтернет-виданні „Українська правда" розміщено статтю ОСОБА_4 під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_2", де поширена, зокрема, наступна інформація:
„На сьогодні є всі підстави стверджувати, що лідер Соцпартії володів інформацією із записів ОСОБА_5 і знав про загрозу життю ОСОБА_6, але нічого не зробив, щоб запобігти злочину.";
3
„Більш того, ОСОБА_2 давно володів достовірною інформацією про обставини зникнення ОСОБА_6, але не повідомляв про це правоохоронним органам. ";
„За великим рахунком ОСОБА_2 можна інкримінувати навіть не приховування злочину, а співучасть у ньому. Тобто, не виключено, що він знав не лише про намір вчинення тяжкого злочину, але і про обставини його здійснення.";
„Однак „моральний" діяч використав цю інформацію лише собі на користь - у політичних цілях - і нічим не допоміг слідству.";
„Чи міг ОСОБА_2, при бажанні запобігти злочину проти ОСОБА_6? Безсумнівно, міг.";
„ОСОБА_2 знав про запланований злочин проти ОСОБА_6, але не зробив достатньо, щоб врятувати його життя."
Вважаючи дану інформацію такою, що не відповідає дійсності та принижує честь і гідність ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно послався на ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх погляді в, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої
інстанції обґрунтовано виходив з того, що вище зазначена поширена інформація
є оціночним судженням автора статті ОСОБА_4, як
результат аналізу сприймання подій, що відбувались в Україні. Указана інформація є викладенням в критичному стилі суб"єктивного ставлення автора статті до ОСОБА_2 в зв"язку з указаними подіями, а тому безпідставно стверджувати про приниження честі та гідністі ОСОБА_2.
Зазначені висловлювання автора статті є суб"єктивною оцінкою журналіста і використані як риторика, що не потребує доказування.
Так, згідно до ст. 47-1 Закону України „Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
4
Оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
На думку суду, стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2" викладена в полемічному саркастичному стилі - могла не сподобатись ОСОБА_2, однак події, що викладені в статті торкаються його професійної діяльності, як відомого в Україні політика. Між тим, обираючи собі професію, позивач повинен усвідомлювати, що він стане об"єктом прискіпливої уваги з боку громадськості та преси, що є властивим для демократичної держави.
Колегія суддів вважає, що позивач не навів суду доказів того, що інформація, яка викладена у вище зазначеній статті, є неправдивою та такою, що принижує честь та гідність позивача.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Також, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідачами не порушені будь-які права та інтереси позивача, вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення судом постановлене на повно з"ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців
з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного
Суду України.