УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" червня 2015 р. Справа № 906/357/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Возна Т.М., довіреність №08/17295-010067 від 29.12.2014р.,

від відповідача: Івашкевич О.Г., довіреність №70 від 21.04.2015р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (Житомирська обл, м.Малин)

про стягнення 721640,80 грн.

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (Житомирська обл., м.Малин) про стягнення 721640,80 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/357/15 та призначено розгляд справи на 23.04.2015р.

У зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів по справі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, господарським судом протокольною ухвалою від 23.04.2015р оголошено перерву в судовому засіданні до 13.05.2015р. та зобов'язано сторони надати суду відповідні докази.

Зважаючи на необхідність подання сторонами додаткових доказів по справі, враховуючи, що сторони не заперечують проти продовження встановленого строку вирішення спору та відкладення розгляду справи (додаток до протоколу судового засідання від 13.05.2015р.) для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.05.2015р. по справі №906/357/15 продовжено встановлений строк розгляду спору відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.06.2015р.

04.06.2015р. через діловодну службу суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№7357) щодо відзиву, доповнення до відзиву, клопотання про зменшення пені та доводів представника відповідача. Вказані пояснення та додані до них документи долучені судом до матеріалів справи.

04.06.2015р. через діловодну службу суду від відповідача надійшло клопотання за вих.№153 від 02.06.2015р. (вх.№7376) про приєднання до матеріалів справи листа відділу примусового виконання рішень ГУЮ у Житомирській області від 12.05.2015р. №3.4/Ф-129/6329. Отримані документи судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.06.2015р. представники сторін повідомили, що позиції позивача та відповідача не змінилися та надали пояснення по суті справи, зокрема, щодо зарахування позивачем проведених відповідачем платежів як часткову сплату боргу за існуючим рішенням суду, що виконується в примусовому порядку та щодо відсутності повідомлення органу державної виконавчої служби про таке зарахування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів по справі, господарський суд визнав за доцільне відкласти розгляд справи на 25.06.2015р.

25.06.2015р. через діловодну службу суду надійшли пояснення Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" щодо періодів зарахування оплати (вх.№8440, а.с.102). У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що на час розгляду справи у КП "Малинтеплоенерго" відсутні відомості про виконання судового наказу №906/1376/14 від 25.11.2014р., отже, акти звірки підписані з урахуванням наявної заборгованості згідно постанови державного виконавця від 18.05.2015 р. До вказаних пояснень додано наступні документи: копію постанови про арешт коштів боржника від 18.05.2014р. по ВП №35023383; копію виписки з банку про стягнення коштів згідно ВП №35023383; акт звірки взаємних розрахунків по наказу №906/1376/14 від 25.11.2014 р. та акт звірки взаємних розрахунків по договору за період з 01.10.2014 р. по 05.03.2015 р. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи (а.с.103-106).

В засіданні суду 25.06.2015р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням здійсненого відповідачем часткового погашення заборгованості. До справи представник позивача подала довідку за вих.№851 від 24.06.2015р. (вх.№8529/15, а.с.107), в якій позивач повідомив, що станом на 24.06.2015р. КП "Малинтеплоенерго" сплатило 17847,70 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію; оплата була здійснена: 20.04.2015р. в сумі 7934,70 грн. та 07.05.2015р. в сумі 9913,00 грн.; станом на 24.06.2015р. борг зі спожитої активної електричної енергії становить 650047,87грн. Пеня, інфляційні та 3% річних, що були нараховані відповідачу за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії в заявлених в позові сумах, не сплачені. До справи також додано лист від 08.06.2015р. №08/8152-001555, адресований позивачем начальнику підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ Житомирської області "Щодо надання інформації"; оригінал вказаного листа оглянуто судом в засіданні суду. До справи також додано засвідчену представником копії фіскального чеку на підтвердження направлення вказаного листа до органу ДВС. Представник позивача повідомила, що виконавче провадження в частині виконання наказу №906/1376/14 від 25.11.2014р. в найближчі дні має бути завершено, оскільки сума боргу за наказом внаслідок здійснених відповідачем оплат на даний час погашена повністю.

Представник відповідача частково визнала наявність заборгованості та підтримала в повному обсязі клопотання про зменшення пені, просить суд врахувати викладені в письмовому клопотанні обставини та зменшити розмір пені на 50%. Представник вказала про те, що згідно з червневою постановою Кабінету Міністрів України, передбачається відшкодування відповідачу коштів з місцевого бюджету, тому, ймовірно, буде можливість розрахуватись з позивачем та погасити спірну у справі заборгованість.

Представник позивача проти зменшення пені за клопотанням відповідача заперечила.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2007р. між Малинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (відповідач) було укладено договір №249 (а.с.8-21), за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 28 числа по 27 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

У відповідності до змісту п.7.3 договору, остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше:

- 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно;

- 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач умови договору виконав належним чином та на підставі звітів виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року на загальну суму 667895,57 грн. (а.с.27-31).

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день звернення до суду у нього існувала заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року за активну електричну енергію в сумі 667895,57грн. (розрахунок заборгованості, а.с.22).

При цьому, стосовно заперечень відповідача щодо зарахування позивачем здійснених відповідачем у спірний період платежів в рахунок погашення заборгованості, визначеної до стягнення рішенням господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1376/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир) до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (м.Малин Житомирської області) про стягнення 33500,85 грн., стягнення за яким здійснюється у примусовому порядку за наказом №906/1376/14 від 25.11.2014р., суд приймає до уваги, по-перше, умову пункту 7.5. договору, за якою у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за яким здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. При цьому, в платіжних документах, за якими здійснено відповідачем платежі, дійсно чітко не визначено період, за яким здійснюється оплата, тому зарахування здійснені позивачем підставно. По-друге, те, що позивач повідомив орган ДВС, на виконанні якого перебуває наказ господарського суду Житомирської області №906/1376/14 від 25.11.2014р. про залишок непогашених коштів за вказаним наказом (пеня, інфляційні, річні та судовий збір) (а.с.108), внаслідок здійсненого позивачем зарахування сплачених відповідачем сум в рахунок добровільного погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням в справі №906/1376/14.

При розгляді справи позивачем повідомлено, що 20.04.2015 р. відповідач сплатив 7934,70 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію за спірний період згідно платіжного доручення №18 від 20.04.2015р. на суму 9903,00грн. (а.с.41), а також, 07.05.2015р. сплатив 9913,00грн. боргу згідно з платіжним дорученням №28 від 07.05.2015р. (а.с.63). Представник позивача в засіданні підтвердила факт перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 17847,70 грн.

За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 17847,70 грн. основного боргу за договором №249 від 29.11.2007р.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 17847,70грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Що ж до позовних вимог в частині стягнення 650047,87 грн. основного боргу, то вони є підтвердженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 35681,38 грн. пені, 15189,59 грн. інфляційних та 2874,26 грн. 3% річних, нараховані на заборгованість, що виникла за період за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року (розрахунки а.с.23-25).

З огляду на встановлений з матеріалів справи факт невиконання відповідачем у визначений договором строк своїх зобов'язань, такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст.612 Цивільного кодексу України), що є підставою для застосування встановленої законом та договором відповідальності (ст.611 ЦК України).

Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Відповідно до вказаної норми закону позивачем нараховано до стягнення з відповідача на суму заборгованості інфляційні за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року в загальній сумі 15189,59 грн. (а.с.24) та 3% річних за період з 04.11.2014 р. по 12.03.2015 р. у загальній сумі 2874,26 грн. (а.с.25).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив їх правомірність, а отже, обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15189,59 грн. інфляційних та 2874,26 грн. 3% річних.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

У відповідності до змісту п.7.4. договору, при відсутності оплати за електричну енергію в терміни, обмовлені в п.7.3. цього договору, на суму, вказану в платіжному документів, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством. Сума нарахованої пені, інфляційні та річні пред'являються споживачу у встановленому законодавством порядку.

Розрахунок позивача (а.с.23) судом перевірено та встановлено його правомірність.

Разом з тим, як уже зазначалось, відповідачем заявлено по справі клопотання про зменшення розміру пені (а.с.42-43). Розглядаючи дане клопотання суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд враховує статус відповідача, який відповідно до Статуту (а.с.44-47), є комунальним підприємством (власником майна якого є Малинська міська рада), метою та предметом діяльності якої є забезпечення потреб населення, підприємств, установ, організацій в комунальних побутових послугах з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов'язання, а саме, здійснення під час дії договору платежів в оплату отриманого природного газу; наявність об'єктивних причин порушення зобов'язання відповідачем, а також, соціальна значущість підприємства, від господарської діяльності якого залежить забезпечення потреб населення, підприємств, установ та організацій в комунальних побутових послугах з теплопостачання та гарячого водопостачання в м.Малині.

Разом з тим, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан обох сторін та враховує доводи позивача, а тому, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача. На розсуд суду, заявлений до стягнення у даній справі розмір пені підлягає зменшенню на 50%, а саме, до 17840,69 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Зважаючи на зазначене та відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11601, Житомирська обл, м.Малин, вул.Василя Стуса, буд.23, ідентифікаційний код 32277167) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул.Пушкінська, 32/8, код 22048622):

- 650047,87грн. боргу за спожиту активну електроенергію,

- 17840,69 грн. пені,

- 15189,59 грн. інфляційних,

- 2874,26 грн. 3% річних,

- 14432,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 17847,70 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.07.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.)

3 - відповідачу (реком.)