Справа №33ц- 738 кс/08; 6-18984 св06
Головуючий у першій інстанції Коцюрба М. П. Категорія: 44
Суддя-доповідач: Віхров В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В. І., Дерев 'янко О. Г.,
розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2006 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. у липні 2005 року звернулася до суду з позовами, посилаючись на те, що її належав на праві власності будинок, у якому вона проживала одна, хворіла, потребувала стороннього догляду, і який не мала намір безоплатно відчужувати, проте підписала договір дарування, що нотаріально засвідчений, під впливом помилки і обману з боку ОСОБА_2. Згодом позивач змінила підставу позову, вказуючи, що вчинила правочин під впливом збігу тяжких обставин і на вкрай невигідних для себе умовах.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2006 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2006 року залишене без змін, у задоволені позовів ОСОБА_1. відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо належного вмотивування судових рішень, необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на що просить скасувати судові рішення з ухваленням нового рішення, яким позови задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 15.12.2004 за договорами дарування, які посвідчені першою Київською обласною державною нотаріальною конторою, позивач подарувала відповідачу, яка доводиться позивачу донькою, земельну ділянку та жилий будинок на АДРЕСА_1.
Апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, серед іншого відзначив, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі, в тому числі що договори дарування укладені за волевиявленням позивача, і позивачем не доведено збіг тяжких обставин, що перебували у зв'язку з укладанням договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Суд у цій справі за ст. 335 ЦПК України під час її розгляду в касаційному порядку в межах касаційної скарги і вимог, які були заявлені у суді першої інстанції, перевіряє правильність застосування судом першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Колегія суддів відзначає, що за ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як вказує Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на справедливий судовий розгляд вимагає від суду вмотивовувати своє рішення, що одначе не може тлумачитися як відповідь на кожний аргумент чи довід сторони, і обсяг чого визначається в залежності від обставин справи, коли справедливість процесу вимагає, що б мотиви рішення, хоч би і лише це включені мотиви суду першої інстанції чи будь-які інші, реально розв'язували питання, що поставлені перед судом у зв'язку зі спором, а не полягали у беззастережному переліку тверджень суду першої інстанції.
Згідно зі ст.ст. 10, 60-61, 213 ЦПК України доказуванню і з'ясуванню підлягають ті обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та, відповідно, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, коли кожна сторона має довести підстави своїх вимог і заперечень. Відповідно, суд касаційної інстанції дійшов до переконання, що обставини у цій справі судами першої і апеляційної інстанцій з'ясовані повно і всебічно, а судові рішення відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України.
Оскільки в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій наведені докази, даючи оцінку яким суди дійшли своїх висновків про фактичні обставини, наведені норми матеріального права, застосовуючи які суд відкинув обставини, на яких грунтувалися вимоги позивача, то суд касаційної інстанції не знаходить порушень у цій справі права позивача на справедливий судовий розгляд, а місцевий та апеляційний суд повно і всебічно розглянули справу. Згідно зі ст. 11 ЦПК України та як відзначив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 28.04.1978 за № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, за якими звернувся позивач до суду. Підстави для застосування ст. 233 ЦК України судами не встановлені.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують. Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, а оскаржувані судові рішення ухвалені з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.
Керуючись, ст.ст. 323, 332, 336, 342-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.