ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа № 10/334-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Логвиненко А.О.
за участю : секретаря судового засідання Мацекос І.М.
представника відповідача ОСОБА_2., довіреність №НОМЕР_1.,
представники від позивача, третьої особи та прокурор у судове засідання не з”явились, про час та місце повідомлені належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006р. у справі № 10/334-06
за позовом прокурора Кіровського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м.Дніпроптеровськ
до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
про повернення земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
11.10.2006р. прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, м.Дніпропетровськ державі в особі Дніпропетровської міської ради, включаючи знесення споруди кіоску.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006р. (суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено. Рішення мотивовано нормами ст.ст. 13, 34 Закону України “Про оренду землі”, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2006р. скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, посилаючись на наступні обставини:
- суд не звернув уваги на те, що порушення строків пролонгації договору оренди земельної ділянки сталося не з вини відповідача;
- суддею було прийняту справу до розгляду між тими самими сторонами, про той самий предмет спору та з тих самих підстав що і справа №30/114 де було прийняте рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурору було відмовлено, чим порушив норми процесуального права.
Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №НОМЕР_2. та рішення виконкому міської ради №НОМЕР_3. Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 21.04.2003р. площею 0,0006 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м.Дніпропетровськ. Цільове призначення земельної ділянки: фактичне розміщення кіоску (п.4.1 договору).
Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом НОМЕР_4 згідно зі схемою розташування земельної ділянки.
Договір оренди земельної ділянки зареєстровано за №НОМЕР_5 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.
Додатковою угодою 2003 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2003р. строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 31.12.2004р.
У відповідності до п.2.3. договору відповідач 06.12.2004р. подав заяву до міської ради (вх.№21/7604, а.с.15), якою просив дати згоду щодо розробки проекту відведення вищезазначеної земельної ділянки для торгівельного павільйону замість кіоску для продовження строку оренди на п'ять років. Заява відповідача станом на 01.06.2006р. позивачем розглянута не була та рішення про продовження договору оренди радою не прийнято.
Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до п.5.1, п.7.4.8 договору оренди земельної ділянки після закінчення строку дії договору у разі його не продовження орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у придатному для використання стані за актом обстеження земельної ділянки.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України “Про оренду землі” містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України та ГК України.
Стаття 33 вказаного закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Судом при розгляді даної справи встановлено, що Дніпропетровською міською радою не приймалося рішення про поновлення або відмову в поновленні договору оренди спірної земельної ділянки позивачу.
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти договір оренди земельної ділянки за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Недотримання ж радою вимог земельного законодавства та неприйняття нею відповідного рішення протягом встановленого строку не може бути підставою для спонукання відповідача поновити договір оренди.
Посилання відповідача на преюдиціальність рішення господарського суду від 01.06.2006р. у справі №30/114 апеляційний суд не приймає, оскільки підставою позову по справі №30/114 було самовільне зайняття земельної ділянки, а по даній справі підстави інші, тобто повернення земельної ділянки в зв'язку із закінченням строку договору оренди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, м.Дніпропетровськ, Дніпропетровській міській раді, включаючи знесення споруди кіоску.
Таким чином, суд не вбачає підстав передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від21.11.2006р. у справі №10/334-06 - залишити без змін.
Головуючий М.П.Неклеса
Суддя П.Павловський
Суддя А.О. Логвиненко
З оригіналом згідно.
Помічник заступника голови суду О.В.Врона