Справа № 2а-2900/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2011 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Смоляр А.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання протиправними дій, зобов’язання зробити перерахунок пенсії по інвалідності, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся із зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій у відмові в перерахунку пенсії незаконними, зобов'язання провести перерахунок та оплату пенсії за період з 09.03.2008 року – 09.03.2011 року, вказуючи, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії, інвалідом 3 групи захворювання, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та у зв'язку з даними обставинами йому було призначено пенсію.

Відповідач надав до канцелярії суду заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнають та просять відмовити в їх задоволенні.

В запереченнях відповідач зазначив, що позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії, інвалідом 3 групи захворювання, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відповідно до положень ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’ят мінімальних заробітних плат, проте відповідно до Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та здійснюються відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет». Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Придніпровської районної ради м. Черкаси позивачу нараховувалась допомога на оздоровлення відповідно до постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року №562. Тобто відповідачем, особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі і позивачу, виплачуються кошти в тому обсязі, які були виділені для даної виплати з Державного бюджету.

Крім того відповідач наполягав на застосуванні шестимісячного строку позовної давності звернення до суду, передбачений ст. 99 п. 2 КАС України, який позивачем було пропущено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорії 1 (посвідчення серія А № 078484 від 12.08.1996 р. із вкладкою №035321). Відповідно до довідки обласної МСЕК серія 6ЧК№ 126861 виданої 26.03.2008 р. позивачу безстроково встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов’язане виконанням обов’язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 50 ЗУ №796-Х11 в ред. від 06.06.1996р., що набрала чинності 20.06.1996р., - особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в ред. від 06.06.1996 р., що набрала чинності 20.06.1996р., - в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 року, зазначені положення статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були змінені, та розмір основної та додаткової пенсії зменшений.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, зміни, внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, що стосуються зменшення розміру основної та додаткової пенсії визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№796-Х11). Нормами ст. 49 даного Закону №796-Х11 передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За таких обставин, позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, таке право гарантується позивачу ч.2 ст. 46 Конституції України.

На думку суду відповідач повинен був провести позивачу нарахування пенсії як основної, так і додаткової, відповідно до вищевикладеного закону.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р. №530 та постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008р. №654, на які посилається представник відповідача, і які звужують обсяг встановлених законом прав.

З огляду на положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається положеннями ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

За таких обставин, відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім визначення у ст. 28 згаданого Закону, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний Фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до п.2.2 п.п.3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі ( №5-5 від 25.02.2008р., №11-2 від 27.06.2002р.), - головні управління Пенсійного фонду України в областях організовують роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах у містах.

Положенням про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах (№5-5 від 25.02.2008р., №8-2 від 30.04.2002р.) передбачено, що управління Пенсійного Фонду України в районах у містах призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства; забезпечує ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та автоматизовану обробку інформації у районі (місті). Тобто, обов’язок по здійсненню перерахунку призначеної позивачу пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» покладено на УПФУ у Придніпровському районі м. Черкаси, за місцем проживання позивача.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Забезпечуючи принцип верховенства права, у відповідності до ст. 8 КАС України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, у відповідності до якої держава може вводити, призупиняти або закінчувати виплату коштів громадянам з державного бюджету, вносячи відповідно зміни у законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках доки відповідні положення є чинними.

Отже, виходячи з того, що Закон є чинним, невиконання положень його ст. ст. 54, 50, 67 є протиправним.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач про свої порушені права знав понад зазначеного строку оскільки отримував пенсію в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернувся тільки 09 березня 2011 р..

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. У відповідності до зазначеної статті суд своєю ухвалою від 08 квітня 2011 року залишив вимоги які виходять за межі 6-ти місячного строку без розгляду.

Що стосується терміну, до якого відповідачу слід проводити перерахунок та виплату відповідної допомоги, то хоча позивач і заявляє у позовних вимогах такий термін до 09 березня 2011 року, але враховуючи, що відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. Так судом достовірно встановлено, що бездіяльністю відповідача порушуються права позивача, а тому на думку суду термін, до якого слід проводити перерахунок та виплату, слід визначити датою ухвалення постанови суду, тобто 08 квітня 2011 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності починаючи з 10 вересня 2010 року і до прийняття рішення по справі, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Оскільки обидві сторони звільнені від сплати судового збору при подачі позову до суду, то судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постановами КМУ № 530 від 28.05.2008 р., № 654 від 16.07.2008 р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р ст. 160-163 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, провести перерахунок та виплату пенсії та допомоги до пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду III групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою починаючи з 10 вересня 2010 року до 08 квітня 2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Головуючий: ОСОБА_2