Справа №2-А-211/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2008 року

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді     Рижиков В.Г.

при секретарі     Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4324 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення ,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини А-4324 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, в якому просить суд винести рішення яким: стягнути з військової частини А4324 на її користь заборгованість за рахунок грошового забезпечення КЕКВ 1112 в сумі 31733 (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 08 коп., грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.

Позов мотивує тим, що вона перебувала на військовій службі у Збройних силах України у в/ч А0531 де і знаходилася на продовольчому та фінансовому забезпеченні. 30.11.2004 р. військова частина припинила своє існування і її правонаступником згідно Директиви Міністра Оборони України №115/1/011 від 02.12.2002 p., являється в/ч А-4324, тобто відповідач по даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.

На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.". Відповідно до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством. Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, йому повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1, то її повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує його гарантоване державою право на забезпечення його продовольством. На виконання вимог ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" постанова Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань. Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: ".. .при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод". Оскільки держава не забезпечувала його продовольчим пайком, він змушений був купувати продукти на власні кошти, тобто за рахунок власного забезпечення. Враховуючи вищесказане, вона вважає, що порушено її законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у в/ч А-0531 утворилася заборгованість перед нею в сумі 31733 грн. 08 коп., що підтверджується довідкою виданою в/ч А-0531.

Позивач в судове засідання не з'явилася, і подала суду в письмовій формі заяву, в якій просить дану справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача в/ч А4324 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.

Згідно вимог ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчий пайок або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у випадках, коли з набуттям чинності певним його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на військовій службі в в/ч А-0531, де знаходилася на продовольчому та фінансовому забезпеченні (а.с. 6).

30.11.2004 р. військова частина А-0531 припинила своє існування і її правонаступником згідно Директиви Міністра Оборони України №115/1/011 від 02.12.2002 p., являється в/ч А-4324.

Згідно розрахунку компенсації за продовольче забезпечення з урахуванням індексу інфляції, з 11.03.2000 року по 30.11.2004 року військова частина заборгувала позивачу компенсацію за продовольче забезпечення в розмірі 31733,08 грн. (а.с. 13-14).

Невиплата вказаної суми за весь вказаний період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167 КАС України, суд-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А-4324 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення - задовольнити.

Стягнути з військової частини А-4324 на користь ОСОБА_1 заборгованість за рахунок грошового забезпечення КЕКВ 1112 в сумі 31733 (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 08 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.

На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.