Справа № 2-456/11

Провадж.№ 2/1418/126/12

Р і ш е н н я

Іменем України

"17" жовтня 2012 р. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Бібік М.В.

з участю: секретаря Слюсаренко А.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Новий Буг цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу Держкомзему в Новобузькому районі Миколаївської області та ОСОБА_3 товарної біржі м. Миколаєва про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на землю, стягнення доходів, одержаних за час володіння земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 товарної біржі м. Миколаєва про визнання дійсним та виконаним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, відділу Держкомзему в Новобузькому районі та ОСОБА_3 товарної біржі, в якому зазначила, що вона згідно державного акту серії ІV-МК № 008689 від 27.08.1998 року являлася власницею земельної ділянки площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

В листопаді 1998 року до неї звернулась відповідачка ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір оренди вказаної земельної ділянки, на що вона погодилася. В цьому ж місяці вони з відповідачкою прибули до м. Миколаєва, де у невідомій їй установі, вони, як вона вважала, уклали договір оренди земельної ділянки. Після підписання цього договору його примірник їй не надавався.

Однак, орендну плату відповідачка ОСОБА_2 їй не сплачувала, претензії з цього приводу та звернення до неї з проханням про отримання копії відповідного договору оренди землі та повернення земельної ділянки відповідачка ігнорувала.

Лише в березні 2011 року вона отримала від ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, що був зареєстрований ОСОБА_3 товарною біржею 27.11.1998 року, і згодом дізналася, що на підставі вказаного договору на ім’я ОСОБА_2 було видано та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії № І-МК № 042576 від 19.04.2000 року.

Вважає, що відповідачкою ОСОБА_2 було введено її в оману, щодо обставин дійсної природи правочину, який був укладений від її імені, який, крім цього, не був нотаріально посвідчений, а тому просила визнати недійсними зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку серії № І-МК № 042576 від 19.04.2000 року, що виданий на ім’я ОСОБА_2

Наголошує, що відповідачка ОСОБА_2 за 12 років незаконного користування її земельною ділянкою отримала 495000 грн. доходу, який вирахуваний з розрахунку середньої урожайності дві тони насіння соняшнику з гектару землі при його середній ціні 2500 грн. за тону, а тому просила, стягнути з відповідача отриманий нею дохід у розмірі 495000 грн.

Крім цього, зазначеними неправомірними діями відповідачки їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у сумі 100000 грн., яку також просила стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 17.10.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 495000 грн. одержаних нею доходів за 12 років незаконного володіння земельною ділянкою, з підстав визначених п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені решту позовних вимог підтримала, однак, посилаючись на те, що спірним державним актом серії № І-МК № 042576 від 19.04.2000 року, який видано на ім’я ОСОБА_2, посвідчується право власності також і на інші земельні ділянки, які відповідачка придбала у інших громадян, просила визнати зазначений державний акт частково недійсним.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки. Заяв про розгляд справи за її відсутності не направляла, про причини неявки суду не повідомила.

При судовому розгляді справи відповідачка ОСОБА_2 вимоги позивачки не визнавала, вказуючи на їх безпідставність, подала зустрічний позов за яким посилаючись на повне виконання ними умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 27.11.1998 року ОСОБА_3 товарною біржею, просила визнати зазначений правочин дійсним.

Ухвалою суду від 15.08.2011 року первісний та зустрічний позови об’єднанні в одне провадження.

Відповідачі ОСОБА_3 товарна біржа м. Миколаєва та відділ Держкомзему в Новобузькому районі Миколаївської області про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, однак явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази приходить наступного висновку.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-МК №008689, виданого 27.08.1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 21.08.1998 року за № 45, позивачці ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Судом встановлено, що 27 листопада 1998 року мало місце укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, що був посвідчений ОСОБА_3 товарною біржею м. Миколаєва 27.11.1998 року за р./№ 9465.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗК України в редакції 1990 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

Як вбачається з приписів ст. 114 вказаного Закону, купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними.

Згідно ст. 47 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Ст. 48 вказаного Закону наголошено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Разом з цим, як встановлено в судовому засіданні, що не заперечувала і сама відповідачка, сторони зазначений договір нотаріально не посвідчували.

Посилання відповідачки про досягнення між ними всіх істотних умов щодо предмету, ціни договору та повне виконання сторонами цих умов, в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не підтверджене відповідними доказами.

Крім цього, в судовому засіданні не доведено, що позивачка, як власниця земельної ділянки давала згоду на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 та підписувала зазначений договір.

Так, як вбачається з висновків, проведеної у справі за клопотанням ОСОБА_2 судово-почеркознавчої експертизи від 01.08.2012 року № 1429, підпис у спірному договорі в графі “Продавець”від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

В силу вимог ч. 2 ст. 44 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до ст. 153 вказаного Кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Таким чином, підпис від імені орендодавця вчинений не ним, а іншою особою без дотримання положень вищевказаної статті Закону, а також за відсутності належної довіреності, наданої за правилами статей 64, 65 ЦК Української РСР., а тому, неможна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору купівлі-продажу землі.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.1998 року недійсним знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а поряд з цим, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання зазначеного договору дійсним належить відмовити.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного спірного договору, а також інших договорів купівлі-продажу земельних ділянок за №№ 8947, 8948, укладених ОСОБА_2 з іншими громадянами 26.06.1998 року, остання одержала державний акт на право приватної власності на землю серії № І-МК № 042576, зареєстрований 19.04.2000 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за р./№ 60, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 24,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з технічної документації по складенню вищевказаного державного акту, зазначеним правовстановлюючим документом охоплено три земельні ділянки, зокрема, площею 8,24 га придбаної у громадянки ОСОБА_5; 8,24 га –у ОСОБА_6 та 8,24 га –у ОСОБА_1, що в сумі складає 24,72 га.

Відповідно до п.2 та п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004р. “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”припинення права власності на земельну ділянку шляхом визнання недійсним державного акту здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, у зв’язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району, укладений 27 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений ОСОБА_3 товарною біржею м. Миколаєва 27.11.1998 року за р./№ 9465 зникли підстави для набуття та посвідчення за ОСОБА_2 права власності на цю спірну земельну ділянку, тому позовні вимоги позивача щодо визнання частково недійсним державного акту серії № І-МК № 042576 від 19.04.2000 року, виданого на ім’я ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно приписів ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Разом з цим, повернення позивачці спірної земельної ділянки не захистить її права власності на вказане нерухоме майно, яке вибуло від неї у зв’язку набуттям права на це майно відповідачкою та реєстрацією нею відповідного речового права на своє ім’я, а тому, на думку суду, відновлення порушеного права позивачки на володіння вказаної земельної ділянки можливе при визнанні за нею права власності цю земельну ділянку.

За таких умов, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на земельну ділянку, яка їй раніше належала, площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди, суд виходе з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зазначені приписи були передбачені також і в ч. 1 ст. 440-1 ЦК Української РСР.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " №4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) моральна шкода може полягати у порушенні права власності.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок протиправних умисних дій відповідачки ОСОБА_2 позивачку ОСОБА_1 тривалий час незаконно було позбавлено права власності на земельну ділянку. Дізнавшись про порушення свого права лише в березні 2011 року, ОСОБА_1, для відновлення свого права на земельну ділянку, змушена була неодноразово звертатися до правоохоронних органів з заявами про незаконне заволодіння її земельною ділянкою, за результатами звернень якої, слідчим прокуратури Новобузького району було винесено постанову від 25.05.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2І, з приводу шахрайських дій, передбачених ст.ст. 190, 358 КК України у зв’язку з закінченням строків давності.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачка має право на відшкодування маральної (немайнової) шкоди. При визначенні розміру майнового відшкодування, суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок позбавлення її права власності на землю, тривалість та можливість відновлення немайнових втрат. Беручи до уваги, час та зусилля, затрачені позивачкою для відновлення попереднього стану, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені останньою у зв’язку з розглядом справи судові витрати, у розмірі 1105,77 грн. (985 грн. 77 коп. судовий збір та 120 грн. кошти на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи).

В силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у зв’язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 у зв’язку з розглядом справи, слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу Держкомзему в Новобузькому районі Миколаївської області та ОСОБА_3 товарної біржі м. Миколаєва про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на землю та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, укладений 27 листопада 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 27 листопада 1998 року ОСОБА_3 товарною біржею м. Миколаєва за № 9465, - визнати недійсним.

Державний акт на право приватної власності на землю серії № І-МК № 042576, виданий 19 квітня 2000 року на ім'я ОСОБА_2, щодо передачі останній у приватну власність земельної ділянки площею 24,72 га в межах території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 60, - визнати частково недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 8,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-МК №008689, виданого 27 серпня 1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 27 серпня 1998 року за № 45 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 24.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені нею у зв’язку з розглядом справи в сумі 1105 (одна тисяча сто п’ять) гривень 77 коп.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 товарної біржі м. Миколаєва про визнання дійсним та виконаним договору купівлі-продажу земельної ділянки, - відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_2 у зв’язку з розглядом справи віднести на її рахунок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачі, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя