Справа №1-439/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Рабець М.Д.

при секретарі - Гривко А.В.

з участю прокурора - Лавренюк Т.М.

потерпілої - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, дітей не маючої, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_4, інвалідності, нагород не маючої, раніше не судимої в силу ст.89 КК У країн и,-

у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.І КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_2 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) за таких обставин.

Судом визнано доведеним, що підсудна ОСОБА_2 приблизно о 23 год., 15 червня 2011 року, перебуваючи в диспетчерській кімнаті таксі «Еліта» по вул. Богдана Хмельницького, 14 в м.Бровари побачила у жіночій сумці на канапі мобільний телефон «Самсунг С5212», що належав потерпілій ОСОБА_1 і з метою його таємного викрадення, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву, таємно, викрала названий мобільний телефон, вартістю 250 грн., всередині якого знаходились сім-карти мобільного оператора «Київстар» та «Лайф» вартістю по 10 грн., кожна, тим самим спричинила потерпілій матеріальної шкоди на суму 270 грн.

В подальшому, підсудна ОСОБА_2 викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.

Органом досудового слідства підсудній ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення за ст. 185 ч.І КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 вину за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнала повністю, в скоєному розкаялася. Пояснила, що дійсно перебуваючи на роботі, в диспетчерській, після вживання пива з потерпілою ОСОБА_1 вона таємно забрала телефон потерпілої, вимкнула його та сховала. ОСОБА_1 його шукала, але не знайшла. В послідуючому вона телефон здала в ломбард за 200 грн., з яких 100 грн. використала на свої потреби, а за 100 грн. викупила в ломбарді свої два телефони. Коли до неї приїхав дільничий інспектор міліції то вона йому все розповіла. В скоєному розкаюється, відшкодувала збитки. За себе повідомила, що офіційно не працює, але підробляє диспетчером таксі. Раніше була двічі судима за вчинення крадіжки та грабежу, судимості погашені. Інших злочинів не вчиняла.

Покази підсудної ОСОБА_2 є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, учасниками процесу не оспорюються і тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудною змісту обставин злочину, добровільності та істинності її позиції.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового розгляду, з’ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом підсудної та дослідженням таких матеріалів справи, які характеризують її особу.

Аналізуючи зібрані матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, що їй інкримінується доведена повністю та вважає, що її дії за ст. 185ч.1 КК України кваліфіковано вірно, оскільки вона, діючи умисно, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) і за цією статтею повинна нести кримінальну відповідальність.

Обираючи покарання ОСОБА_2 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 185 ч.І КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винної, яка по місцю проживання до скоєного характеризувалася позитивно, але в минулому була двічі судимою за вчинення крадіжки та грабежу.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудної, суд визнає відшкодування в добровільному порядку збитків потерпілій, її щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено ст. 66 КК України.

Обтяжуючою покарання обставиною суд визнає відповідно до ст. 67 КК України те, що злочин вчинено ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи вказані обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_2 до покарання відповідно до санкції ч.І ст.185 КК України.

Суд, з врахуванням того, що ОСОБА_2, як свідчать щодо неї характеризуючі дані, офіційно не працює, раніше двічі була засуджена за вчинення крадіжки та грабежу, а тому не знаходить підстав щодо застосування до неї інших видів покарань, передбачених санкцією ст. 185 ч.І КК України, як позбавлення волі.

Однак, враховуючи конкретні обставини справи, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини вчиненого злочину, думку потерпілої ОСОБА_1, яка її вибачила, що до злочину вона по місцю проживання характеризувалася позитивно, працює неофіційно, кається у вчиненому, її поведінка в суді свідчить, що вона не є особою, яка твердо стала на шлях вчинення злочинів, суд вважає, що її виправлення і перевиховання можливе без реального відбуття покарання при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням на неї обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_2 та запобігання вчинення нею нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлявся, судових витрат по справі немає, речові докази - мобільний телефон «Самсунг С5212» із двома сім-картами, що переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_1 необхідно залишити їй в користуванні та дозволити ним розпоряджатись.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.185ч.1 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у виді позбавлення волі на строк 1(один) рік б(шість) місяців.

Звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1(один) рік, в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов’язати її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

До вступу вироку в законну силу залишити без зміни засудженій ОСОБА_2 міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази - мобільний телефон «Самсунг С5212», що переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_1 залишити їй в користуванні та дозволити ним розпоряджатись, після вступу вироку в законну силу.

Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, у зв’язку із тим, що вони ніким не оспорювалися - не може бути оскаржений учасниками судового розгляду.

В іншій частині вирок суду першої інстанції може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя М.Д. Рабець