ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"05" лютого 2007 р. | справа № 20-1/076 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом Закритого акціонерного товариства “Золотой ключик”
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 12)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
про визнання договору продовженим,
за участю представників:
позивача –Боева Ю.Л., витяг з протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ „Золотой ключик” б/н від 20.01.2005,
Кудленко О.П., довіреність б/н від 08.11.2006,
відповідача –Ведякіної Н.Ю., довіреність б/н від 26.01.2007,
Закрите акціонерне товариство “Золотой ключик” (далі –Позивач) звернулось в господарський суд міста Севастополя з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Відповідач) про визнання договору оренди №55-00 від 30.12.1999 продовженим на тих же умовах та на той же строк, що передбачений цим договором.
Відповідно до позовної заяви /а.с. 3-5/ Позивач обґрунтовує позовні вимоги відсутністю заперечень з боку Відповідача щодо продовження користування майном після закінчення строку дії договору оренди №55-00 від 30.12.1999 та поновлення договору на новий строк протягом одного місяця після закінчення строку договору, а також своєчасною сплатою орендної плати за цим договором. В якості юридичної підстави позову визначена частина друга статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992.
Відповідач позов не визнав, наполягав на тому, що договір припинив свою дію, оскільки ним направлено 01.11.2006 Позивачу листа (вих.№2259) про припинення договору з 28.10.2006 у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, з вимогою про повернення орендованого майна /а.с. 100/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
30.12.1999 Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради /а.с. 86-95/, (орендодавець) та Закрите акціонерне товариство “Золотой ключик” (орендар) уклали договір №55-00 оренди нерухомого майна, а саме: вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 м2, по пр. Нахімова, 12 в м. Севастополі, строком з 30.12.1999 до 28.10.2006 (далі –Договір) /а.с. 9-10/.
Об’єкт Договору –комунальне майно, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, перебуває на балансовому обліку Державного комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3” (довідка /а.с. 54/).
Факт укладення Договору, його дійсності та дії до 28.10.2006 сторонами визнається та не оспорюється. Спірні правовідносини між сторонами щодо оренди зазначених нежитлових приміщень виникли з приводу продовження Договору на новий строк після 28.10.2006.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) /далі –ЦК України/, статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003), згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судом встановлено, що Відповідач листом від 01.11.2006 за вих.№2259 /а.с. 100/, тобто в межах місячного строку після закінчення строку договору, повідомив Позивача про припинення Договору з 28.10.2006 у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, та звернувся з вимогою передати орендоване майно за актом приймання-передачі в строк, встановлений Договором (пункт 9.6 Договору –три дні).
Доводи Позивача щодо неотримання ним будь-яких заперечень Відповідача щодо подальшого користування майном, що є об’єктом Договору, та поновлення його на новий строк спростовується доказами направлення листа Відповідача від 01.11.2006 за вих.№2259: фіскальний чек №7718 від 03.11.2006 /а.с. 98/, опис вкладення поштового відправлення /а.с. 99/.
Зазначене свідчить про доведеність наявності у Відповідача заперечень щодо продовження користування орендарем майном після закінчення строку дії Договору та поновлення його на новий строк, які доведені ним до відома Позивача протягом одного місяця після закінчення строку договору. Підстави вважати Договір поновленим на строк, який був раніше встановлений, судом не встановлені.
Звернення Позивача 12.04.2006 до Відповідача з заявою про продовження дії Договору на тих же умовах на строк 10 років (залишене Відповідачем без задоволення з оголошенням конкурсу з визначення орендаря нерухомого майна, що є об’єктом Договору) не може мати правових наслідків, передбачених статтею 764 ЦК України та частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992.
Доводи Позивача щодо своєчасної сплати орендної плати за Договором, в тому числі і після закінчення строку його дії, наведені ним в обґрунтування позовних вимог, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що після закінчення строку дії Договору Відповідач виставляв рахунки-акти з призначенням „Неустойка за користування приміщенням” (№9047 від 08.12.2006, №241 від 15.01.2007 /а.с.74-75/). Це повною мірою відповідає положенням частини другої статті 785 ЦК України щодо наявності у наймодавця права вимоги від наймача сплати неустойки за користування річчю за час прострочення виконання обов’язку щодо повернення речі.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 759, 762, 764, 770, 785 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), статтею 291 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003), 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити повністю.
Суддя В.В. Алсуф`єв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 08.02.2007.