ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2007 р. Справа № 2/256
За позовом Чернівецького обласного центру з гідрометеорології міністерства екології та природних ресурсів України
до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про часткове визнання рішення неправомірним
Суддя Скрипничук І.В.
Представники:
Від позивача –Баршаков О.В. –представник за дорученням
Від відповідача –Мешак М.М. –представник за дорученням від 09.01.07р., № 01-13/01
СУТЬ СПОРУ: Чернівецький обласний центр гідрометеорології м. Чернівці звернувся з позовом до виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Чернівці про визнання частково нечинним рішення № 257 від 24.05.06р. в частині донарахування страхових внесків у сумі 387,15грн. та штрафу за неповну сплату страхових внесків у розмірі прихованої заробітної плати у сумі 11387,62грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і організацією, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а організація зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Із сторонами (виконавцями) укладалися договори про надання послуг, що передбачені ст. 901 Цивільного кодексу України.
За даними договорами одна сторона (виконавець) зобов’язалася за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (виконання робіт), а замовник (позивач) зобов’язався оплатити виконавцеві зазначену послугу, яка встановлена договором.
Упродовж існування Чернівецького центру гідрометеорології постійно укладалися угоди, які відповідач оспорює, але по них виконавці самостійно організовували та виконували роботу, не підкорялися внутрішньому трудовому розпорядку та не мали права на отримання коштів за рахунок соціального страхування.
Тобто, в порядку ст. 903 ЦК України організація проводила оплату за отриману послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором в об’ємі заробітної плати робітника, але ніяких премій та інших виплат згідно трудового законодавства цими договорами не передбачається, що свідчить про їх цивільно-правову ознаку.
Після закінчення строку договору про надання послуг згідно ст. 905 ЦК України особи не продовжували будь-яких робіт, оскільки в контексті трудових правовідносин продовження їх праці неможливе у зв’язку з наявністю штатного працівника.
Відповідач не надав доказів, що впродовж останніх трьох років Чернівецький ЦГМ нарахував та сплатив страхові внески по даних угодах, що є доказом про визнання їх цивільно-правовими, а не трудовими, оскільки нарахування санкцій передбачає навмисного ухилення організації про сплату коштів до Фонду.
Таким чином, у даних угодах надані послуги нерозривно пов’язані з процесом її надання і в силу цивільного законодавства породжують лише цивільні права та обов’язки, їх укладення прямо передбачено законом (поставки, послуги, підряду, коміісії тощо) та не суперечить діючому законодавству.
Відповідач вимоги позивача заперечує посилаючись на наступне.
Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології у період, що перевірявся, укладались угоди з фізичними особами для виконання певних робіт на період відсутності (щорічної основної відпустки) основного працівника, посада якого передбачена штатним розкладом. Дані угоди мають всі властиві ознаки строкового договору, укладеного для заміщення тимчасово відсутнього працівника (ст. 23 КЗпП України).
Схожість угоди цивільно-правового характеру з трудовим договором викликана тим, що підрядні роботи також пов’язані з трудовою діяльністю. Основними критеріями є визначення: цивільно-правовий договір укладається задля досягнення результату праці, а трудовий - регулює сам процес праці.
Для трудового договору характерне підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку (зарахування до складу працівників підприємства, додержання встановленого режиму праці, виконання певної роботи). Причому працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має право передоручити іншій особі. При укладенні цивільно-правових договорів процес праці не регламентується, працівник розподіляє час роботи на власний розсуд, а відносини сторін виникають тільки з приводу результату праці (наприклад, визначається ціна і предмет договору, строк його виконання). Підрядчик також має право залучити будь кого для виконання роботи.
При цивільно-правовому договорі підряду процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, оплачується не процес праці, а її результат, причому, як правило, після завершення робіт на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Форма договору, який укладався Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології, є типовою, і тому всі угоди містять ідентичні умови.
У договорах, що розглядаються, зазначено, що договір укладається між сторонами "на період відпустки основного працівника" (п. 1.1 договору), посада якого передбачена штатним розкладом, - одна з головних ознак строкового трудового договору, укладеного для заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Пункт 1.2 договору встановлює вимоги до виконання роботи: "робота повинна відповідати вимогам, що визначаються діючими інструкціями, планами робіт, а також робіт, які визначені посадовою інструкцією". Однак, при укладенні договорів цивільно-правового характеру процес праці не регламентується, процес організації виконання тієї чи іншої роботи (надання послуг) залишається за межами договору.
Пункт 2.1 передбачає, що за виконану роботу підприємство виплачує заробітну плату, виходячи із посадового окладу працівника, а також посадові надбавки та премії, інші виплати за поданням керівника підрозділу. Термін "посадовий оклад" може застосовуватись лише при наявності трудових правовідносин між працівником і власником, лише для штатних працівників встановлюється розмір посадового окладу, посадові надбавки, порядок преміювання.
За наявності всіх вищезгаданих ознак можна зробити висновок - про приналежність даних конкретних угод до трудових договорів.
Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні оголошено перерву до 01 лютого 2007 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведена перевірка позивача щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання коштів (акт перевірки від 17.05.2006 року).
Перевіркою встановлено, що позивачем ненарахування та неутримання внесків не проводилось на трудові угоди, які мають всі відмінні ознаки трудового договору на визначений термін.
На підставі акту перевірки прийнято рішення № 257 від 24.05.2006р., яким позивачу донараховано страхових внесків на загальну суму 387грн. 15коп. та накладено штраф у розмірі прихованої суми заробітної плати у розмірі 11387грн.
Суд вважає, що оспорюване рішення від 24.05.2006р. за № 257 у цій частині, яке прийняте за результатами перевірки згідно акту від 17.05.2006р., є нечинним, а донарахування страхових внесків на суму 387,15грн. та накладення штрафу у розмірі 11387грн. є безпідставними.
Так, перевіряючими у акті перевірки від 17.05.06р. зазначається, що позивачем ненарахування та неутримання внесків не проводилось на трудові угоди, які мають всі відмінні ознаки трудового договору на визначений термін. Отже, за висновками перевіряючих, порушень зі сторони позивача не було допущено в частині нарахування та утримання внесків по трудових угодах, які укладені з особами (виконавцями) на виконання відповідних робіт (послуг).
Окрім того, угоди, що пред’явлені позивачем і залучені до матеріалів справи, від 01.07.2005р. між позивачем та Громовою В.В. від 09.11.05р. між позивачем та гр. Черкасюком А.Ф., та від 24.02.06р. між позивачем та гр. Білей І.Д. на виконання робіт за своїм змістом не є трудовими договорами, оскільки підприємство не приймало на роботу вказаних громадян, не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, на них не видавався наказ чи розпорядження про прийом, звільнення з роботи, не поширювались на них соціальні пільги і гарантії, передбачені умовами колективного договору, не мали вони права на щорічну відпустку, тощо.
Отже, у даному випадку не було ніяких трудових відносин, які передбачені трудовим договором, а були цивільно-правові відносини відповідно до договору про надання послуг, який укладався для виконання особою (виконавцем) на свій страх і ризик певних робіт за завданням замовника із зазначенням строку, та самостійним врегулюванням виконавцем режиму робочого часу.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" загальнообов’язковому страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання або фізичних осіб.
Особи, які виконують роботу (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами (угодами) беруть участь у загальнообов’язковому державному страхуванню на добровільних засадах.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати частково нечинним рішення за № 257 від 24.05.2006 року в частині донарахування позивачу страхових внесків у сумі 387,15грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 11387,62грн.
3. Повернути позивачу з державного бюджету судові витрати по сплаті держмита у сумі 85грн.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі..
Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Скрипничук