ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2007 р.

Справа № 10/234.

За позовом малого приватного підприємства Брокерська фірма № 12 “Брок-Блонс”, смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області

до відділу освіти Вижницької районної державної адміністрації, м. Вижниця Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 6971,72 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача –Чепіль І.Д., дов. від 01.01.2007 р.

Від відповідача –Клим Н.І., дов. № 19 від 13.12.2006 р.

За погодженим клопотанням сторін справу вирішено поза межами двохмісячного строку (а.с. 16,19).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 9971,72 грн., у тому числі 4254,48 грн. за користування кредитом, 1217,24 грн. індексу інфляції 900 грн. витрат на поїздки у м. Чернівці та 600 грн. витрат на поїздки у м. Львів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. стягнено з відповідача на користь позивача 5909 грн. за виконані роботи в жовтні 2004 р., які позивачем отримані 01.11.2006 р., внаслідок чого  протягом двох років відповідач користувався грішми, що слід вважати кредитом, тривав процес інфляції, крім того позивач поніс судові витрати і транспортні розходи на поїздки до судів м. Чернівців і м. Львова.

Даний спір позивач просив розглядати зі справою № 4/209-05 апеляційного суду Чернівецької області.

Відповідач надав відзив, У якому позов не визнав, зокрема, з тих підстав, що  позивач не надав ніяких доказів користування (та необхідності такого користування) якимось кредитом індекс інфляції нараховано безпідставно і неправильно витрат на поїздки до м. Чернівців і м. Львова нічим не підтверджені.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 22.11.2006 р. від позивача витребувано, зокрема, докази у підтвердження сум  заявлених до стягнення.

Для забезпечення реалізації позивачем свого процесуального права подавати докази у підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у судовому засіданні 14.12.2006 р. оголошувалася перерва до 10.01.2007 р., ухвалою від 10.01.2007 р. строк вирішення спору продовжено поза межами двох місяців, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06.02.2007 р. від позивача додатково витребувано копію рішення господарського суду Чернівецької області та постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі № 4/209, документи, що підтверджують період користування відповідачем коштами позивача (копію договору підряду, довідок про виконані роботи, акти  приймання-передачі виконаних робіт, докази, що підтверджують оплату відповідачем стягнутих сум,  копії постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження).  

У судовому засіданні 10.10.2007 р. також з’ясовано питання щодо неможливості розгляду справи № 10/234 спільно зі справою № 4/209, оскільки провадження у  справі № 4/209 закінчено.

Після відкладення розгляду справи в судовому засіданні 06.02.2007 р. позивач надав доповнення до позовної заяви, у якій обґрунтовує заявлені вимоги ст.ст. 11, 509, 615, 549, 625 Цивільного кодексу України і просить стягнути 1217,24 грн. індексу інфляції, 354,54 грн. відсотків річних та 4254,48 грн. пені за кожен день прострочення сплати суми 5909 грн. за 2 роки.

Витребуваних судом документів, окрім судових рішень по справі № 4/209 та № 12/269, представником позивача не надано і на запитання суду представник позивача пояснив, що надав усі необхідні докази.

За таких обставин справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.02.2007 р. представник позивача просив стягнути з відповідача проценти річних, індекс інфляції та пеню, на стягненні витрат на поїздки до м. Чернівців та Львова не наполягав.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши обставини, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право, зокрема, змінити підставу або предмет позову збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заяви про зменшення розміру позовних вимог чи відмови від якихось позовних вимог позивач не подавав. У доповненні до позовної заяви від 06.02.2007 р. міститься вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4254,48 грн., що є додатковою позовною вимогою і не може розцінюватися як збільшення розміру позовних вимог оскільки про таку вимогу в позові не йшлося. За таких обставин суд не приймає до розгляду доповнення до позовної заяви в частині стягнення пені як таке, що суперечить ст. 22 ГПК України. У даному питанні суд також враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену в  Інформаційному листі  від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 5-6.12.2005 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. по справі № 4/209 встановлено, що 15.10.2004 року між позивачем і відповідачем було укладено договір підряду на виконання робіт, згідно якого позивач виконував будівельні роботи спортивного майданчика в смт. Берегомет Вижницького району відповідно до узгодженого кошторису, 22.10.2005 р. сторони підписали акт-розрахунок приймання виконаних підрядних робіт за вказаним договором, вартість яких (робіт), визначена судовою будівельно-технічно-бухгалтерською експертизою, призначеною Львівським апеляційним господарським судом, складає 5909 грн., зазначену суму відповідач повинен був сплатити позивачу протягом 10 днів після здачі-приймання виконаних робіт (21-26).

В силу приписів ст. 35 ГПК України вказані факти не підлягають доведенню у справі № 10/234.

Однак для вирішення питання про стягнення відсотків річних та індексу інфляції у випадку прострочки виконання грошового зобов’язання підлягає доведенню тривалість періоду, протягом якого винна сторона користувалася грошовими коштами іншої сторони.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, позивачем не надано належних доказів у підтвердження дати сплати відповідачем простроченої суми боргу, що в свою чергу підтверджувало тривалість періоду, за який підлягають нарахуванню індекс інфляції та проценти річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, належним доказом оплати відповідачем прострочених сум, що в свою чергу  свідчить про тривалість періоду прострочення, може бути відповідний платіжний документ з відміткою установи банку про проведення платежу, виписка банку про зарахування коштів на розрахунковий рахунок, відповідні документи виконавчого провадження.

Таких доказів позивач суду не надав, неможливості їх подання з незалежних від нього причин не обґрунтував.

Не надав позивач також доказів у підтвердження витрат, які він поніс у зв’язку з поїздками до судів м. Чернівців та м. Львова.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Недоведення позивачем належними і допустимими доказами своїх вимог є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

За згодою учасників судового розгляду в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України рішення підписане в цей же день –06 лютого 2007 року.

                      Суддя                                                              Т.І. Ковальчук.