12.02.07
УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Чернігівської області
14000,м. Чернігів, проспект Миру,20, тел. 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
08 лютого 2007р. справа №14/183/21
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, м.Остер, Козелецький р-н, поштова адреса: АДРЕСА_2, м. Чернігів
До відповідача: Куликівського районного споживчого товариства, вул.Шевченка,9а, смт.Куликівка
Про стягнення 4325грн. 93коп.
Суддя Книш Н.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН
Від позивача: ОСОБА_2 представник, дов.№НОМЕР_1.
Від відповідача: Климок О.І. голова правління
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3360,72грн. за поставлений товар на підставі договору від 01.07.06р., 209,75грн. пені за період з 02.08.06р. по 13.12.06р., 218,45грн. інфляції за період серпень -листопад 2006р., 37,01грн. три проценти річних за період з 02.08.06р. по 13.12.06р. та 500грн. витрат за юридичні послуги.
Представник позивача в судовому засіданні 30.01.07р. надав пояснення про проведення взаєморозрахунків та бухгалтерську довідку, згідно якої відповідачем здійснено проплати по накладній №НОМЕР_2. - 09.01.07р., на суму 2000грн. -10.01.07р. і на суму 360,72грн. -15.01.07р.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов від 08.02.07р., в якому повідомив, що в договорі постачальник неправильно вказав код ЄДРПОУ і банк не приймав оплату, гроші поверталися назад, що після одержання позовної заяви відповідачем перераховувалися кошти на рахунок постачальника, які знову повернулися. У відзиві на позов відповідач посилається на те, що після звірки реквізитів з позивачем кошти за отриманий товар перераховані на рахунок постачальника повністю, та зобов'язався відшкодувати позивачу сплачене держмито в сумі 102грн., 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та заперечував проти стягнення пені, інфляції, 3% річних та юридичних послуг оскільки їх нарахування не передбачено договором.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце проживання Чернігівська обл., Козелецький р-н, м.Остер, АДРЕСА_1, дата проведення державної реєстрації 11.08.2000р. номер запису про включення відомостей про фізичну особі-підприємця до ЄДР НОМЕР_5.
01.07.06р. між сторонами було укладено договір №б/н. Згідно п.1.1. договору продавець (позивач по справі) зобов'язується поставляти, а покупець (відповідач по справі) приймати і оплачувати канцелярські товари та паперову продукцію в асортименті, кількості і за цінами, узгоджені сторонами та вказані у рахунках-фактурах чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу канцелярські товари по видатковій накладній №НОМЕР_2 Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаною накладною та визнається відповідачем.
Відповідно до п.3.3. договору відповідач повинен розрахуватися за отриманий товар на протязі 21 дня. Таким чином, відповідач зобов'язаний за отриманий товар по видатковій накладній №НОМЕР_2. розрахуватися у строк 01.08.06р.
Відповідач у відзиві на позов посилається на невірне зазначення в договорі позивачем коду ЄДРПОУ, що перешкоджало перерахуванню коштів та їх поверненню банком.
В пункті 7 договору від 01.07.06р., який підписаний та скріплений печатками сторін, продавець та покупець вказали свої реквізити, серед яких вказано код продавця №НОМЕР_6, який не відповідає коду №НОМЕР_4 вказаному на печатці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Подана позивачем копія виписки установи банку від 10.01.07р. свідчить про перерахування відповідачем кошів у сумі 2000,00грн. на рахунок позивача та їх повернення у зв'язку з невідповідністю коду ЄДРПОУ одержувача. Причому вказана дія вчинена відповідачем вже після звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, отримання відповідачем копії позовної заяви, в якій наведені реквізити позивача, в тому числі його ідентифікаційний код, та порушення господарським судом провадження у справі.
Відповідачем на день розгляду справи в суді не подано доказів щодо вчинення дій по перерахуванню грошових коштів на рахунок позивача у строк до 01.08.06р., тобто під час відстрочки платежу передбаченого п.3.3. договору, та їх повернення установою банку у зв'язку з невірним зазначенням реквізитів одержувача. Відповідачем не подано доказів звернення до позивача під час відстрочки платежу з повідомленням про невідповідність його реквізитів.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що реквізити продавця, в тому числі код ЄДРПОУ НОМЕР_4, вказані у видатковій накладній №НОМЕР_2. на отримання відповідачем товару на суму 3360,72грн. та на печатці продавця, суд доходить висновку, що невірне зазначення коду позивача в договорі не було перешкодою для своєчасного виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати товару.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Після порушення провадження у справі відповідач здійснив повне погашення боргу на суму 3360,72грн., що підтверджується поданими відповідачем платіжними дорученнями №НОМЕР_7., №НОМЕР_8. та №НОМЕР_9. на суму 360,72грн., та довідкою позивача від 19.01.07р.
Оскільки, заборгованість в сумі 3360,72грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3360,72грн. підлягає припиненню.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечення відповідача стосовно нарахування позивачем інфляційних та трьох відсотків річних з посиланням на те, що вони не передбачені в договорі, судом не приймаються, оскільки норми Цивільного кодексу України не передбачають обов'язковості вчинення стосовно них правочину в письмовій формі.
Позивач просить стягнути з відповідача 218,45грн. інфляції за період серпень -листопад 2006р., 37,01грн. три проценти річних за період з 02.08.06р. по 13.12.06р.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок стягуваних сум, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення інфляції в сумі 218,45грн. за період серпень -листопад 2006р., в частині стягнення 3% річних в сумі 37,01грн. за період з 02.08.06р. по 13.12.06р.
Позивач просить стягнути з відповідача 209,75грн. пені за період з 02.08.06р. по 13.12.06р. за несвоєчасну оплату товару, посилаючись на п.6 ст.231 Господарського кодексу України та Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
У відповідності до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України санкції за прострочку виконання зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому в договорі.
Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки, між позивачем та відповідачем відсутня письмова домовленість щодо пені, вимоги позивача про стягнення з відповідача 209,75грн. пені задоволенню не підлягають.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати у зв'язку із сплатою за юридичні послуги у сумі 500,00грн., які для позивача є збитками.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України та ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права.
До матеріалів справи позивачем додано договір про надання юридичних послуг №26 від 07.12.06р., який укладений між позивачем та ТОВ “Регіон-РС”, щодо надання юридичних послуг, пов'язаних з підготовкою та складанням юридично-процесуальних документів для звернення в суд стосовно стягнення заборгованості з Куликівського районного споживчого товариства, що виникла на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.06р. Згідно п.3.1.1 договору вартість послуг становить 500грн., оплата яких відбувається у десятиденний строк з моменту підписання договору.
Платіжним дорученням №НОМЕР_10. позивачем перераховано на рахунок “Регіон-РС” 500грн. за юридичні послуги.
Витрати на оплату юридичних послуг є збитками позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат за юридичні послуги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 417,97грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, та приймаючи до уваги фактичну сплату відповідачем основного боргу після порушення провадження у справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних в сумі 37,01грн., інфляції в сумі 218,45грн., витрат за юридичні послуги у сумі 417,97грн. Провадження по справі в частині стягнення боргу в сумі 3360,72грн. підлягає припиненню В решті позову відмовити.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 102,00грн. та 110,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.22, 525, 526, 546, 547, 623, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.193, 224, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 3360грн.72коп.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Куликівського районного споживчого товариства (вул.Шевченка,9а, смт.Куликівка, р/р 260012042 АППБ „Аваль” Чернігівська обласна дирекція МФО 353348 код 01776493) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, м.Остер, Козелецький р-н, р/р НОМЕР_11 в АКБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005 код НОМЕР_4) 37грн.01коп. три проценти річних, 218грн.45коп. інфляції, 417грн.97грн. витрат за юридичні послуги, 102грн.00коп. державного мита, 110грн.04коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набранням рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Суддя Н.Ю.Книш
Рішення підписано 12.02.2007р.
Суддя Н.Ю.Книш