Справа № 2-608/11

РІШЕННЯ

іменем України

"27" вересня 2011 р.

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Постола В.С.

при секретарі Бондар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому посилається на те, що з 01.10.2009 року він працював на посаді менеджера відділу “Колекторське агентство”ГО по Херсонській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”. Наказом №ZAKL –2010/1-3140 від 27 травня 2010 року, його було звільнено з займаної посади згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, за втратою довір’я. Вважає даний наказ та його звільнення незаконним. Просить визнати його незаконним та скасувати, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, та судові витрати.

В судовому засіданні позивач вимоги позову уточнив в частині стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу тривалістю 484 дні у розмірі 58438,16 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав. Просить закрити провадження у справі, оскільки 16.06.2010 року позивач вже звертався з аналогічною позовною заявою до Генічеського районного суду Херсонської області. Рішенням від 08.11.2010 року Генічеський районний суд Херсонської області задовольнив вимоги ОСОБА_1 Рішенням від 13.04.2011 року апеляційний суд Херсонської області скасував рішення Генічеського районного суду Херсонської області та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Рішення набрало законної сили. Зазначає, що повторне звернення до суду з аналогічними вимогами суперечить вимогам закону, а саме п. 2 ст. 122 ЦПК України і п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З 01 жовтня 2009 року позивач працював на посаді менеджера відділу “Колекторське агентство”ГО по Херсонській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”, та 27.05.2010 року позивача було звільнено з займаної посади згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, за втратою довір’я, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, звільнення працівника на підставі ч. 2 ст. 41 КЗпП України, передбачає декілька обов’язкових складових, і зокрема звільнений може бути тільки такий працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності.

Судом встановлено, що до функціональних обов’язків позивача не входило обслуговування грошових коштів або товарних цінностей, і фактично він їх ніколи не обслуговував, договір про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність з ним укладено не було. Цей факт не заперечується сторонами, а тому звільняється від доказування.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не є членом профспілки, що також не заперечується сторонами, а тому звільняється від доказування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі ч. 2 ст. 41 КЗпП України є незаконним.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тому суд вважає необхідним задовольнити позов в цій частині та поновити позивача на роботі на посаді менеджера відділу “Колекторське агентство”ГО по Херсонській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”з моменту його звільнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тому вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу тривалістю 484 дні у розмірі 58438,16 грн. підлягає задоволенню частково, в межах одного року. Відповідно до довідки про заробітну плату від 09.07.2010 року, середній заробіток позивача за час роботи складає 3622,35 грн. (а.с. 19 на звороті у справі № 2-830/10, яка була витребувана судом з архіву Генічеського районного суду). Таким чином, сума середньомісячного заробітку, що підлягає відшкодуванню складає 44070,10 грн. (середній заробіток позивача за час роботи згідно довідки про заробітну плату від 09.07.2010 року 3622,35 грн. : 30 днів = 120,74 грн. середньомісячний заробіток х 365 кількість днів у році).

Згідно п. 2, п. 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про присудження позивачу виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць, та про поновлення його на роботі як незаконно звільненого працівника.

Суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, оскільки первісно з цією вимогою він звернувся до суду 17 червня 2010 року, тобто протягом місяця з дня звільнення. Але, оскільки ним було невірно визначено відповідача, апеляційний суд Херсонської області рішенням від 13.04.2011 року відмовив йому у задоволенні позову. Копія цього рішення ним отримана 27.04.2011 р. (а.с. 8). Та ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду з позовом до належного відповідача 06.05.2011 року, тобто протягом місяця з дня винесення рішення апеляційним судом Херсонської області.

Відповідно до положень ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вимога відповідача про закриття провадження у справі з підстав, викладених в запереченнях до позову від 26.09.2011 р. задоволенню не підлягає. Відповідно до п. 2 ст. 122, п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. А рішення було винесено у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто у справах різні відповідачі.

Також з відповідача підлягають стягненню судові витрати та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.

Керуючись ст.ст. 232-233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215, п.п.2, 4 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу –задовольнити частково.

Наказ №ZAKL –2010/1-3140 від 27 травня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера відділу “Колекторське агентство”ГО по Херсонській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”за ч. 2 ст. 41 КЗпП України (за втратою довір’я), визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера відділу “Колекторське агентство”ГО по Херсонській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”з 27.05.2010 року.

Стягнути з Херсонської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27 травня 2010 року по 27 травня 2011 року в розмірі 44070 (сорок чотири тисячі сімдесят) грн. 10 коп.

В порядку п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді менеджера відділу “Колекторське агентство”ГО по Херсонській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”.

В порядку п. 4 ч. 1 ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення присудженої суми заробітної плати ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць в сумі 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 35 коп.

Стягнути з Херсонської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”на користь держави судові витрати: судовий збір в розмірі 440 (чотиреста сорок) грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_2