Судове рішення #4400863

Справа № 2- 3004 -2007

РІШЕННЯ

ім'ям     України

27 червня 2007 року     місцевий суд Ленінського району міста Луганська в складі:

головуючого -  судді  Авалян Н.М. при секретарі  -  Холодовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільйу справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 06.04.2006р. звернулася до суду з даним позовом, в обгрунтування якого вказала, що 29.11.2005 року вона зробила замовлення на меблі /модель SS-32, стор. 71 каталогу/ іспанського виробництва у фірмовому салоні меблів приватного підприємця ОСОБА_2, розташованому в м. Луганську по вул. Совєтській, магазин ГУМ. Продавець назвав суму її замовлення - 5500 доларів США. Предоплату потрібно було зробити в сумі 3000 грн. Залишок потрібно було віддати теж в доларах США, в сумі 2500 доларів США. її питання, скільки коштує замовлення в гривнях залишилося без відповіді. Також їй не посянили, чому оплату треба робити саме в доларах США, на її пропозицію оплатити замовлення в українській гривні було відмовлено. Через деякий час після замовлення, вона заходила в салон і цікавилась, що означають вказані в замовленні цифри: 3+2+1. їй відповіли, що це два дивани та крісло. На запитання, чому не вказано інші елементи, показані в каталозі на стор. 71, наприклад журнальний стіл, продавець відповіла, що всі пропозиції на стор. 71 каталогу входять в вартість гарнітуру і у позивачки немає підстав для хвилювання.

01.02.2006 року позивачку повідомили, що її замовлення буде виконано лише 04.02.2006 року в зв*язку з відсутністю транспорту.

04.02.2006 року позивачці привезли два дивани, одне крісло та журнальний стіл. Меблі були розпаковані, на жодній позиції не було вказано ні моделі, ні виробника. На її запитання, де інші меблі експедитор не відповів, отримав доплату 2 500 доларів США та порадив звернутися за інформацією до магазину. Отримавши від неї 2500 доларів США, експедитор видав позивачці приходний ордер в гривнях на сумму 12 900 грн., хоча на іншому боці квитанції до приходного ордеру № 402 написано, що потрібно віддати 2 500 доларів США.

Позивачка одразу ж звернулася до магазину, щоб дізнатися, чому їй не привезли інші меблі з композиції вказаної на стор. 71 каталогу, на що їй відповіли, що вона їх не замовляла. Коли вона попросила розписати вартість кожної позиції окремо, їй відмовили. Також їй не схотіли відповісти, чому на меблях немає жодних ярликів, які вказують модель, назву та виробника цієї меблі.

Замість того, щоб надати необхідну інформації, нормативні документи, які підтверджують виробника та імпортера, їй було запропоновано спочатку замінити меблі на інші. Від цього вона відмовилась, тому, що їй сподобався саме такий гарнітур, який вона замовила. Крім того, не має ніяких гарантій, що нові меблі будуть потрібного виробництва. Тому позивачкою продавцю було запропоновано забрати привезені меблі та

повернути гроші. Однак під різними приводами / відсутність транспорту, вантажників, всієї суми, необхідної для повернення позивачці, поганих погодних умов/ момент повернення меблів відкладався відповідачкою.

Під час чергової розмови позивачці було сказано, що термін, в який було можливо пред'явити претензії, а саме 14 днів, минув, тому немає підстав для задоволення її вимог.

Через те, що спочатку їй не було відмовлено, а давалися обіцянки врегулювати виниклу спірну ситуацію, вона спілкувалася з відповідачкою в усній формі.

Таким чином, вона неодноразово зверталася до відповідачки, сподіваючись, що їй все ж таки нададуть докази щодо справжності замовлених меблів, або повернуть гроші, однак ніяких дій не послідувало. Тільки після цього вона звернулася до відповідачки у письмовій формі /лист від 22.02.206 року/. На свій лист вона отримала письмову відповідь, в якій, на її погляд, немає жодного доказу того, що придбані нею меблі дійсно іспанського виробництва.

Позивачка запропонувала повернути меблі до магазину та отримати назад гроші в сумі 5500 доларів США, тому що брати інші меблі взамін замовлених вона не хоче, не маючи довіри до ПП ОСОБА_2, однак їй було відмовлено.

Після цього вона була змушена звернутися з відповідною заявою до Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів /заява від 28.02.2006 тюку/. В отриманій відповіді / вих. № 851 від 13.03.2006 року/ вказано, що встановити факт порушення її прав як споживача не є можливим у зв'язку з тим, що її свідчення та свідчення ПП ОСОБА_2 суперечливі. Однак у цьому ж листі вказано, що за допущені порушення ПП ОСОБА_2 притягнена до адміністративної та фінансової відповідальності, що свідчить про недобросовісність ПП Шевченко як підприємця. Таким чином, порушення норм Закону "Про захист прав споживачів" стосовно позивачки, в діяльності ПП ОСОБА_2 не єдиний випадок. Прикладом цього може бути гарантійне зобов'язання ПП ОСОБА_2 від 04.02.2004 року, в якому вказано, що претензії щодо технічних характеристик, дизайну, а також невідповідності смаку покупця після продажу не приймається, що прямо суперечить діючому Закону "Про захист прав споживачів".

Враховуючи ці обставини, позивачка вважає, що меблі, замовлені нею у ПП ОСОБА_2 сфальсифіковані, а саме виготовлені невідомим виробником з копіюванням форми та зовнішнього оформлення імпортних меблів, зображених у каталозі.

Позивачці не було надано жодного документу на придбані меблі, які підтверджують виробника, якісні та технічні характеристики товару, в зв*язку з чим позивачка вважає, що ПП ОСОБА_2, не надавши належної інформації, ввела в оману її як покупця, тому позивачка звернулася до суду з даним позвом, в якому просить суд, визнати договір купівлі

-     продажу меблів недійсним та стягнути з ПП ОСОБА_2 кошти, сплачені за меблі, а

саме еквівалент 5500 доларів США по курсу НБУ на момент прийняття рішення по справі

та стягнути 2000 грн. за послуги адвоката.

Після пред'явлення позову позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд не визнати договір купівлі-продажу недійсним, як це зазначено в позовній заяві, а розірвати договір купівлі-продажу меблів з наведених в позові підстав.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно між сторнами був укладений договір купівлі - продажу від 29.11.2005 року, згідно якого відповідачка прийняла замовлення на меблі, що позивачка вибрала з каталогу фірми

-     виробника та зобов'язалася поставити вибрані меблі. Позивачка та відповідачка досягли

домовленності відносно усіх умов договору, та позивачка здійснила предоплату, прийняла

предмет договору - меблі, уважно роздивилася, та сплатила відповідачці решту суми.

01.02.2006 року відповідачка отримала меблі з оптової бази, що розташована у м. Одеса, про що повідомила замовника, та запропонували звичайну процедуру, згідно з якою, остання повинна була прийти до магазину по вул. Совєтській, 77, де б вона особисто проконтролювала процедуру розпаковки меблів, що вони отримали, згідно з її замовленням.   Однак позивачка на це згоди не надала, та запропонувала, щоб меблі були

доставлені за її адресою саме у заводській упаковці, мотивуючи тим, що вона в домашній обстановці більш уважно зможе роздивитись меблі, на що відповідачка погодилась.

04.02.2006 року відповідачка доставила позивачці за її адресою меблі у заводській упаковці. На упаковці було зазначено: назва фірми-виробника, країна-виробник, назва моделі , та розміщений штріх-код, згідно з яким можна ідентифікувати як фірму виробника, так і країну та тип товару.

Позивачка уважно роздивилася упаковку, та після її згоди працівники магазину почали розпаковувати доставлені меблі. Кожна одиниця товару була розміщена у оригінальній багатослойній захистній упаковці. Після того, як меблі були розпаковані, при денному освітленні, позивачка тривалий час роздивлялася меблі, задавала питання, отримувала відповіді від працівників магазину. Доставлені меблі були розміщені саме на місцях, де вказала позивачка. Після завершення вказаної процедури, позивачка ще раз уважно роздивилася меблі, та заплатила решту суми.

За таких обставин представник відповідачки вважає, що укладений 29.11.2005 року правочин виконаний в повному обсязі з двох сторін.

Також, на думку представника відповідачки, позивачка не наводить в обґрунтування позовних вимог та застосування норм права жодного належного доказу, а надані позивачкою докази не відповідають вимогам ст. ст. 58, 59 Цивільного процесуального Кодексу України, не можуть бути підставою для розірвання договору.

Більш того, правочин укладений з додержанням вимог ст. 203 ЦК України, сторони за договором мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, реально виразили особисте волевиявлення, реально настали правові наслідки.

Позивачка вказує, що отримавши товар неналежної якості, але не наводить жодного доказу. Більш того, терміном у 14 днів, що встановлений ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачка не звернулася до відповідачки з вимогами про усунення недоліків.

Правочин був укладений, з додержанням вимог ст. 4, 6, 15 Закону України "Про захист прав споживачів", позивачка отримала всю необхідну інформацію про виробника меблів, про якість товару.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідачки просив в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягють частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встновлено, що відповідачка є приватним підприємцем та здійснює господарську діяльність по продажу меблів.

29.10.2005р. між позивачкою та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу меблів виробництва Іспанії за каталогом, що фактично не заперечується сторонами та про що свідчать копія каталогу та квитанція про внесення передплати в розмірі 15 450 грн..

04.02.2006р. меблі були поставлені позивачці відповідачкою, про що свідчить копія квитанції про оплату товару в розмірі 12 900 грн. При цьому ніяких супровідних документів щодо характеристик товару, виробника, якості, умов та гарантії експлуатації товару позивачці відповідачкою вручені не були; будь-яка інформація на самих ііеблях щодо виробника, відсутня; замість супровідних документів на товар, відповідчка видала позивачці власноруч виконане гарантійне зобов*язання, що фактично, як вбачається з письмових пояснень по суті справи, відповідачкою не заперечуєься.

Відсутність документів та маркування на товарі викликало у відповідачки сумнів щодо якості замовленого товару та його відповідності зробленому нею замовленню, в зв*язку з чим вона зверталась до відповідачки та просила надати їй документи на товар, оскільки вважала його сфальсифікованим. Не отримавши документів, позивачка зверталась за захистом порушеного права як споживача до Головного Луганського обласного управління захисту прав споживачів. В зв*язку з скаргою позивачки Управлінням проводилась   перевірка   підприємницької  діяльності   відповідачки,   але   документи   на

придбані позивачкою меблі відповідачкою контролюючому органу також представлені не були, що підтверджено відповіддю позивачці про результати перевірки.

За таких обставин судом встановлений факт виникнення між сторонами правовідносин щодо споживання товарів /купівлі-продажу/, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", а також Цивільним кодексом України, в частині, що не врегульована законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів", захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місце знаходження відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений /придбаний, набутий/ продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи / технічний паспорт, сертифікат якості тощо/, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу. У разі продажу товару за зразком та /або/ за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та /або/ опису.

Відповідно до ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законодавством та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі - продажу щодо кількості, асортименту, якості, комлекстності, тари та /або/ упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі - продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищуть його витрати у разі своєчасного пoвiдoмлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі - продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 698 ЦК України, за договіром роздрібної купівлі -продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі -продажу є публічним. До відносин за договором розбрібної купівлі - продажу з участі

покупця  -   фізичної   особи,   не   врегульованих   Цивільним   кодексом,   застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 700 ЦК України, продавець зобов'заний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Відповідно до ч. 1 ст. 702 ЦК України, сторони можуть укласти договір купівлі -продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразками товару /описом, каталогом тощо/.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів /робіт, послуг/ для задоволення своїх побутових потреб мають право на відшкодування збитків, завданих товарами /роботами, послугами/ неналежної якості, а також майнової та моральної /немайнової/ шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'єя людей товарами /роботами, послугами/ у випадках передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", за наявності у роботах /послугах/ істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договіру та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів /робіт, послуг/, що придбаваються /замовляються/, демонстрацію безпечного та правильного їх використання. На вимоги споживача продавець /виконавець/ у цих випадках зобов'язаний надати йому контрольно - вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну товарів /робіт, послуг/.

Відповідно до ст.12-14 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на належну якість товару; у разі виявлення недоліків або фальсифікації товару споживач має право протягом гарантійного строку вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

При цьому законом передбачено, що нормальне використання товару впродовж гарантійного строку забезпечує виробник товару. Гарантійний строк зазнається на етикетці, в паспорті на товар, або в іншому документі, який видається до товару виробником.

Судом встановлено, що гарантійний строк на придбані позивачкою у відповідачки меблі виробником не встановлений, відповідачка як продавець товару не володіє інформацією щодо виробника товару, який проданий позивачці. Гаранійний строк на товар /18 місяців/ відповідачка встановила на свій розсуд. Впродовж встановленого гарантійного строку позивачка звернулась до відповідачки з приводу неналежної якості товару.

Відповідно до ст. 14 ч.3 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідачка зобов*язана була негайно прийняти товар неналежної якості та задовольнити вимоги позивачки. Вимоги споживача не підлягають задоволенню лише в тому випадку, якщо продавець доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

Тому, виходячи зі змісту закону, саме відповідачка як продавець товару зобов*язана довести, що проданий нею товар належної якості. Для перевірки якості товару відповідно до ст.14 ч.4 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлюється термін в 14 днів або за домовленістю сторін.

Вказані вимоги закону відповідачкою не виконані. Напроти, відповідаючи письмово на скаргу позивачки, відповідачка стверджувала, що товар належної якості, хоча перевірка якості товару нею проведена не була.

Доказів того, що продані позивачці меблі належної якості відповідачка не представила, а відповідно до висновку судово - товарознавочої експертизи № 1534/25 від 23.10.2006 року експертом було встановлено, що маркіровка товаровиробника на диванах, кріслі та журнальному столику повністю відсутня, що не відповідає п. 2.4.1 ГОСТа 16371 -93, п. 17 "Правил продажу непродовольчих товарів" та п. п. 1, 2 ст. 18 "Право споживача на інформацію про товари" Закону України "Про захист прав споживачів"; досліджені меблі

мають дефекти: нестійкість предметів набору на горизонтальній поверхні, наявність

перекосів - що не відповаідає вимогам п. 1.28 РСТУ УССР 1950-84: зібраний вироб

повинен стояти на горизонтальній поверхні стійко та не мати перекосів; наявність

неплотного прилягання та деформація м'яких елементів дивана, з перекосами та

морщінами - що не відповідає вимогам п. 1.11 ГОСТ 199917-85 "обліцовочний матеріал

м'яких елементів меблі повинен бути натянутей без морщін"; наявність сколів на

дерев'яних деталях дивана 3 розміром 2-3 мм, наявність щербин розміром від 1 до 3-4 см в

2-3 випадках під лаковим покриттям деталей, наявність дрібних вм'ятин та пузирів під

обліцовкою - що не відповідає вимогам п. 2.2.21 ГОСТа 16371 - 93 "на видимій поверхні

меблів не допускаються дефекти по ГОСТ 20400: розбігання смуг обліцовки, нахлести,

відслоювання, пузирі під обліцовкою, клейові п'ятна, прошліфовка, потертості,

забруднення поверхні, вириви, вм'ятени, подряпини, тріщіни, п'ятна" відповідать вимогам

технічної документації у встановленому порядку. Відсутність повної маркіровки на

виробах та деталях, наявність дефектів, відсутність товаросупроводжувальних та

нормативно - технічних документів, гарантій товаровиробника, не відповідає нормативним

документам, діючим на території України, та не дозволяє характеризувати даний набір

меблів, як вироб фабричного способу виготовлення.     і

Суд не приймає до уваги показання свідків, які були допитані судом за клопотанням представника відповідачки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки повідомлені ними факти не мають значення для вирішення спору по суті.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона працює у відповідачки в салоні по продажу меблів. ОСОБА_5 обслуговувала позивачку, коли та прийшла вибрати меблі за каталогом та оформила її замовлення. Коли меблі поступили до салону, вони в упаковці, на якій було проставлене маркування, були доставлені працівниками магазину позивачці, а магазин-салон оформив гарантію на меблі.

Свідок ОСОБА_4 показав, що він як працівник салону-магазину по продажу меблів доставляв позивачці замовлені нею меблі, які були доставлені позивачці в упаковці, на якій було проставлене маркування, та в якій також знаходились паспорт на меблі.

Однак, свідки не володіють інформаціює щодо виробника меблів та їх якості. Вказана інформація повинна надаватись продавцем товару, яким є відповідачка.

Відповідачка не надала такої інформації ні позивачці, ні суду. Представлений нею витяг з каталогу, а також сам каталог не містять інформації щодо виробника товару та якості проданого товару, така інформація у відповідачки відсутня. Посилання на те, що вся інформація щодо виробника товару була визначена на упаковці, яка не зберіглась у позивачки, не може прийматись судом до уваги, оскільки відповідно до висновку експерта меблі мають дефекти, а на самих меблях відсутнє будь-яке маркування, яке є обов*язковим відповідно до прийнятих стандартів.

За таких обставин суд вважає, що права позивачки як споживача були порушені відповідачкою, тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом розірвання договору купівлі-продажу меблів, а її позовні вимоги в цій частині підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки вартості товару в розмірі,

еквівалентному 5 500 доларам США підлягають частковому задоволенню, в зв*язку з

наступним.     j

Як вбачається з квитанцій до прибуткових касових ордерів №27 та* №402 позивачкою сплачено за товар 15 450 грн. + 12 900 грн., а всього 28 350 грн., тому саме зазначена сума підлягає стягненню на її користь з відповідачки. Доказів того, що товар був придбаний значно дорожче, позивачка суду не представила.

Відповідно до ст.ст. 79,80,84,86,88 ЦПК України підлягають відшкодуванню сторонами судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов*язаних з розглядом справи. До витрат, пов*язаних з розглядом справи, належать і витрати на правову допомогу.

Розмір державного мита, виходячи із задоволених позовних вимог становить: державне мито в розмірі 283,50 грн. - 1% від ціни позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  30 грн.  При пред*явленні позову

позивачка звільнена від сплати судових витрат, тому вони підлягають стягненню з відповідачки на користь держави. Крім того, підлягають відшкодуванню позивачці понесені нею витрати на правову допомогу, оскільки в судовому засіданні її інтереси представляв адвокат ОСОБА_5

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 79,80,84,86,88, 212-215, 224-233 ЦПК України, ДКМУ «Про державне мито» від 12.02.1993р та ПКМУ „Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21.12.2005р. №1258,  суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати укладений 29 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі продажу меблевого гарнітуру.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені за меблі, в розмірі 28 350 гривень та судові витрати по наданню юридичної допомоги в розмірі 2 000 гривень, а всього 30 350 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати -державне мито в розмірі 283,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги, або шляхом подання в 10-денний строк апеляційної скарги з одночасним надісланням копії апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація