Справа № 11-а-2564 Головуючий в суді 1-ї інстанції Пінчук Н.А. Категорія - ч.1 ст.185 КК України Доповідач Скавронік В.М.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
10 січня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Приндюк М. В.,
суддів: Скавроніка В. М., Гонти Л.С.,
прокурора Рабінчук Т.І.,
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, яка брала участь в розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2007 року,
встановила:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, визнаний винним і засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі, строком на два роки.
Згідно із ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю один рік.
На ОСОБА_1 покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
З нього стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 гривень.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1, 17.08.2007 року, приблизно о 23 год., біля буд. № 7 на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві, через відчинене вікно проник в автомобіль марки «Опель-Кадет», державний номерний знак НОМЕР_1, звідки таємно викрав чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_2, а саме - мобільний телефон марки «Нокія 6630», вартістю 1316 грн. з сім-картою «Джинс», на рахунку якої були кошти в сумі 7 гривень, та мобільний телефон марки «Нокія 3100», вартістю 200
гривень, в якому знаходилась сім-карта «Лайф» без коштів на рахунку.
В апеляції прокурор, яка брала участь в розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону.
Прокурор вказала на те, що суд неправомірно розглянув кримінальну справу за правилами статті 299 КПК України, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав цивільного позову і вказаного в ньому розміру суми на відшкодування моральної шкоди, завданої ним потерпілому.
Крім того, розглядаючи справу в так званому «скороченому» порядку, суд послався у вироку на протокол усної заяви потерпілого, протокол огляду від 20.08.2007 року, як на докази у справі, та вказав, що вина підсудного у вчиненому підтверджується «всіма іншими матеріалами справи в їх сукупності», втім не зазначив, які саме матеріали він мав на увазі.
Суд також не мотивував у вироку своє рішення про задоволення цивільного позову потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, що брала участь в розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість викладених в ній доводів, про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни з наступних підстав.
Вина ОСОБА_1 в інкримінованому злочині повністю доведена судом і підтверджується викладеними у вироку доказами в їх сукупності, що прокурором не оспорюється.
Зокрема, його вина підтверджується даними, що містяться в показаннях засудженого, потерпілого, протоколах його усної заяви про вчинений щодо нього злочин та огляду викрадених мобільних телефонів, які суд дослідив в судовому засіданні, визнав доказами у справі і поклав в основу обвинувального вироку.
Колегія суддів визнає викладені у вироку докази достатніми для обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчинені ним інкримінованого злочину.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України є правильною, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Міра покарання засудженому призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України і ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.
Колегія суддів не приймає до уваги викладені в апеляції доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд справи в так званому «скороченому» порядку за правилами ст. 299 КПК України, послався у вироку на дані, що містяться в показаннях потерпілого, в протоколі його усної заяви про вчинений злочин, в протоколі огляду
вилученого у ОСОБА_1 викраденого ним майна, а також на інші матеріали справи в їх сукупності, не називаючи їх, оскільки вони є безпідставними.
Як вказано в протоколі судового засідання (а.с. 54 зв.), суд погодився з пропозицією прокурора і встановив порядок дослідження доказів у справі в повному обсязі, не застосовуючи при цьому ст. 299 КПК України.
Зауваження на протокол судового засідання в цій частині і в цілому учасники судового розгляду, зокрема прокурор, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, не вносили.
Тому наведене судом першої інстанції обґрунтування викладеними у вироку доказами доведеності вини підсудного у вчиненні інкримінованого злочину є правильним і необхідним, як того вимагає ст. 334 КПК України.
На думку колегії суддів, відсутність у вироку мотивування прийнятого судом першої інстанції рішення про задоволення цивільного позову потерпілого не може бути визнана підставою для скасування вироку, оскільки суд досліджував цивільний позов в ході судового слідства.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 наполягав на своїх позовних вимогах і підтвердив викладені у цивільному позові доводи в їх обґрунтування (а.с.56).
Колегія суддів також зазначає, що суд задовольнив вимоги цивільного позивача лише в розмірі 500 грн., що становить 1/4 від заявленої потерпілим суми завданої йому засудженим моральної шкоди, яку він оцінив у 2000 грн. і вказане рішення ні засудженим, ні потерпілим не оспорюється.
Таким чином, жодних підстав для задоволення апеляції прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, яка брала участь в розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2007 року, щодо ОСОБА_1 - без зміни.