Справа 2-1759/08

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Миколайчук Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна Академія управління персоналом", третя особа -Міністерства освіти і науки України, про зобов'язання видачі диплома державного зразка, відшкодування моральної шкоди та повернення надмірно сплачених коштів,-

встановив:

позивачка звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна Академія управління персоналом", третя особа - Міністерства освіти і науки України, про зобов'язання видачі диплома державного зразка, відшкодування моральної шкоди та повернення надмірно сплачених коштів. Мотивувала свої вимоги тим, що між нею та ЗАТ „МАУП" було укладено 08.09.2004 року контракт на навчання за спеціальністю спеціальністю „Правознавство", спеціалізаця: „Комерційне та трудове право", кваліфікація - юрист з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, заочної форми навчання. Згідно вказаного контракту, вона була зобов'язана оплатити послуги за навчання, а відповідач був зобов'язаний надати освітні послуги та при успішному завершенні навчання видати відповідний диплом державного зразка освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст". Нею були виконані всі зобов'язання згідно контракту та успішно здані всі державні іспити, однак відповідач ЗАТ „МАУП" свої зобов'язання не виконав і не видав їй диплом державного зразка. На її неодноразові звернення їй було повідомлено, що ЗАТ „МАУП" не має можливості видати зазначений диплом, оскільки Міністерство освіти і науки, як уповноважений орган державної влади відмовляє у видачі дипломів випускникам Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна Академія управління персоналом". Внаслідок неправомірних дій відповідачів їй завдано моральну шкоду, що виразилась у суттєвих моральних стражданнях, приниження честі і гідності, погіршення стану здоров'я. Також вважає, що відповідачем було безпідставно збільшено розмір плати за навчання, внаслідок чого вона була змішена переплатити за навчання 337 гривень 50 копійок, які просила стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позовної заяви і просила суд зобов'язати відповідача видати диплом державного зразка, зобов'язати відповідача відшкодувати суму моральної шкоди та стягнути суму переплачених коштів за навчання у розмірі 337 гривень 50 копійок.

Представник відповідача Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна Академія управління персоналом" в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому зазначив, що вина за несвоєчасну видачу диплома державного зразка цілком лежить на Міністерстві освіти і науки України, оскільки саме внаслідок його неправомірних дій ЗАТ „МАУП" не має можливості своєчасно виконати свої зобов'язання перед позивачкою, а тому і відшкодування можливих збитків відповідачу повинне бути покладено на Міністерство освіти і науки України.

Представник третьої особи - Міністерства освіти і науки України в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Судом достовірно встановлено, що 08 вересня 2004 року між Міжрегіональною Академією управління персоналом, далі „Академія", в особі ректора Головатого М.Ф., який діяв на підставі Статуту і Житомирського інституту та ОСОБА_1 було укладено контракт на навчання в Міжрегіональній Академії управління персоналом Житомирський інститут. Предметом контракту було забезпечення Академією фахової підготовки і випуску Студента за спеціальністю правознавство, спеціалізація комерційне та трудове право, кваліфікація юрист, освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст. Згідно умов контракту Академія зобов'язалась організувати якісне проведення навчання, здіснювати навчально-виховний процес відповідно до встановлених вимог та при успішному завершенні навчання видати випускнику диплом державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня та диплом, оформлений відповідно до вимог міжнародно-правових норм (а.с. 3).

ОСОБА_1 закінчила навчання і рішенням Державної екзаменаційної комісії від 27 червня 2007 року їй було присвоєно кваліфікацію спеціаліста-юриста.

Відповідно до ч. 3 ст. 626 ЦК України, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами контракту на навчання від 08.09.2004 року дві сторни а саме - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ЗАТ „Міжрегіональної академії управління персоналом" зобов'язались виконати належним чином умови контракту. Як вбачається з обгрунтування позовних вимог підтверджених доказами та матеріалами цивільної справи, позивачка належним чином виконала взяті на себе зобов'язання зазначені у п. 2.4 Контракту та успішно завершила навчання, а відповідач ЗАТ „МАУП" не виконав зобов'язання п.

2.1, зокрема обов'язку видачі випускнику диплому державного зразка відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Відповідно до ст. 526 ЦК у країни зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог позивача в частині зобов'язання З AT "МАУП" видачі диплома державного зразка, що прямо передбачено умовами контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому вирішуючи позов в частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні факт спричинення моральної шкоди встановлено не було. Позивачем не доведено, що в зв'язку з несвоєчасною видачею диплома державного зразка відбулись зміни в її житті, що виразились у вигляді переживань, погіршення психологічного стану, втратою можливості вести звичайний для неї спосіб життя.

Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови № 4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Щодо пред'явлених позивачкою вимог про стягнення надмірно сплачених коштів за навчання, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки із встановлених судом обставин справи вбачається, що згідно п. 3.5 Контракту на навчання Студент вносить попередню оплату до його початку у розмірі, який встановлюється рішенням (наказами) Академіїї і Регіонального підрозділу з урахуванням витрат на організацію та проведення навчального процесу, індексу інфляції, зміни цін на комунальні та інші послуги. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст.ст. 627, 632, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,-

вирішив:

позов задовольнити частково.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство „Міжрегіональна Академія управління персоналом" видати ОСОБА_1 диплом державного зразка за спеціальністю „Правознавство", спеціалізація: „Комерційне та трудове право", з присвоєнням кваліфікації спеціаліста „Юрист".

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна Академія управління персоналом" на користь ОСОБА_1 112(сто дванадцять) гривень 00 копійок витрат пов'язаних з явкою до суду.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна Академія управління персоналом" на користь держави 8(вісім) гривень 50 копійок судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.