Справа № 11-а-46/2008 Головуючий в суді 1-ї інстанції Чаус М.О.
Категорія ст.185 ч.2 КК України. Доповідач Приндюк М.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2008 року судова колегія в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючого судді Приндюк М.В.
суддів Гонти Л.С., Скавроніка В.М.
за участю прокурора Рабінчук Т.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2007 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 21.10.2005 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст.ст. 191 ч. 4, 190 ч. 2, 70 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, -
засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 20 листопада 2003 року приблизно о 21 год. 00 хв., знаходячись в
квартирі АДРЕСА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає таємно викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 780 грн., після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_1 13 листопада 2005 року приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні компанії „ААЗ Трейдінг Ко Автолюкс", розташованій за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 21, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, викрав три пакети, на яких знаходились кошти на загальну суму 18772 грн., після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_1 20 січня 2006 року приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні магазину „Мобі-Дік", розташованого по пр-ту Возз'єднання, 1 в м. Києві, повторно, таємно викрав майно ТОВ «УТЛ-КОМ», а саме - мобільні телефони на загальну суму 5894 грн., після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений просить пом'якшити йому покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що суд при призначенні покарання не врахував дані про особу засудженого, а саме: його молодий вік, стан здоров'я, позитивну характеристику за місцем проживання, а також те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на його утриманні перебуває малолітня донька; обставини, що пом'якшують покарання - з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданого збитку, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, вчинення злочину під впливом погрози та примусу.
Також засуджений зазначає, що суд невірно застосував ст. 71 КК України, оскільки відповідно до Закону України „Про амністію" засуджений підлягає звільненню від покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який вважав вирок суду законним і обгрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються самим засудженим в апеляції.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.185 ч.2 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_1 за вчинений злочин, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував - ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається засуджений у своїй апеляції, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.
Як вбачається із установчої частини вироку, ОСОБА_1 раніше судимий 21.10.2005 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст.ст. 191 ч. 4, 190 ч. 2, 70 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Злочини, за які ОСОБА_1 засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України, він вчинив в період відбування покарання, а тому районний суд обґрунтовано призначив йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції повинен був застосувати щодо нього Закону України «Про амністію» від 2007 року та звільнити його від відбування покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2005 року, є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом зазначеної амністії.
Таким чином, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_1, як за вчинений злочин, так і за сукупністю вироків.
Підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання ОСОБА_1, як про це просить засуджений в своїй апеляції та доповненнях до неї, за вчинений злочин та за сукупністю вироків колегія суддів не має, а тому апеляцію ОСОБА_1 вважає такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.