Справа № 22ц -1180/08                                                       Суддя першої інстанції Богатирчук  Г.А.

Категорія 34                                                        Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

 IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 червня 2008 року колегія судців судової падати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого Козаченка В. І.

суддів: Базовкіної Т. М.  Лівінського І. В.,

при секретарі судового засідання Фірсовій Т. В., без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2008 р. за позо­вом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП),

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2007 р.ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення матері­альних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП.

Позивачка вказувала, що 14 серпня 2005 р. на перехресті вул. Васляєва та пр. Жовт­невому в м. Миколаєві ОСОБА_4, керуючи за дорученням автомобілем ВАЗ-2107, НОМЕР_1, який належить його батьку, ОСОБА_1, порушив вимоги пунктів 11.4, 14.6 А Правил дорожнього руху, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з належним позивачці автомобілем ВАЗ-2109, НОМЕР_2І, яким керував ОСОБА_2., що привело до пошкодження цього ав­томобіля, а вартість його відновлюваного ремонту становить 2816 грн.

Крім цього, позивачка зазначала, що внаслідок пошкодження з вини відповідачів на­лежного їй автомобіля та їх відмови в добровільному порядку відшкодувати спричинені матеріальні збитки, вона опинилася в скрутному матеріальному становищі, погіршився стан її здоров'я. В зв'язку з чим їй заподіяна також і моральна шкода, компенсацію якої вона оцінила в 4500 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки винного в скоєнні ДТП, 2816 грн. матеріаль­ної шкоди, 4500 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва позов задоволено частково.

ЗОСОБА_1 стягнуто на користь позивачки 2816 гри. на відшко­дування матеріальних збитків, 1500 грн. моральної шкоди і 935 грн. 40 коп. судових ви­трат.

У задоволенні позовних вимог доОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на непра­вильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про від­мову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіри­вши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, належно оцінив надані сторонами доказам і обгрунтовано прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_4, як володілець джерела підвищеної небезпеки, відповідно до ст. ст. 1166 - 1167, 1187 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачці моральну та матеріальну шкоду завдану пошкодженням її автомобіля.

Доводи апелянта про відсутність його вини в ДТП є безпідставними через наступне.

Так, постановою судді Жовтневого районного суду від 07 листопада 2006 р. ОСОБА_4 визнаний винним у порушенні 14 серпня 2005 р. пунктів 11.4, 14.6 А Правил дорожнього руху та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Однак, провадження по цій адміністративній справі було закрито через закінчення на момент розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Ця обставина не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану йо­го неправомірними діями, оскільки зазначена постанова не скасована, а тому має законну силу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рі­шенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної си­ли, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або осо­ба, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про циві­льно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з пи­тань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, місцевий суд, правильно встановивши зазначені обставини справи, обґрунтовано поклав наОСОБА_1 обов'язок по відшкодуванню пози­вачу матеріальної та моральної шкоди та відмовив у задоволенні вимог до ОСОБА_1

Розмір реальних матеріальних збитків, завданих позивачці пошкодженням її авто­мобіля, місцевий суд вірно визначив на підставі висновку автотоварознавчого досліджен­ня експерта-оцінювача від 07 лютого 2006 р. (а.с. 34-38) та матеріалів справи про адміні­стративне правопорушення, що спростовує посилання відповідача на неправильне встано­влення судом розміру матеріальної шкоди.

При встановлені завданої позивачці моральної шкоди, районний суд правильно керу­вався п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з наступ­ними змінами та доповненнями) „Про судову практику в справах про відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди".

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки будь-яка її ком­пенсація не буде адекватною дійсним стражданням. Тому суд виходив із засад розумності, виваженості й справедливості та врахував обставини справи, глибину і тяжкість мораль­них страждань, завданих позивачці пошкодженням її майна. В зв'язку з чим, вірно визна­чив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки суду першої ін­станції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення ухваленого з додержан­ням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, ,313-315 ЦПК України року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленін­ського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.