Справа № 22ц-1174/08                                                             Суддя першої інстанції Сорочан А.В.

Категорія 45                                                        Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.I.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 червня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В., без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника фермерського господарства „Оазис" Врадіївського району Миколаївської області (далі - ФГ „Оазис") на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2008 р. за позовом ОСОБА_1 до ФГ „Оазис" та СЗАТ „Батьківщина"

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФГ „Оазис" в якому, посилаю­чись на безпідставне використання відповідачем належної їй земельної ділянки, площею 4,94 га, розташованої в межах території Гуляницької сільської ради, просила зобов'язати господарство повернути ділянку без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування.

Ухвалою суду до участі в справі як відповідача залучено СЗАТ „Батьківщина".

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2008 р. позов ОСОБА_1 задоволено. ФГ „Оазис" та СЗАТ „Батьківщина" покладено обо­в'язок повернути позивачу належну йому земельну ділянку без відшкодування затрат та судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ФГ „Оазис", посилаючись на невірну оцінку судом зібраних доказів та безпідставний .висновок щодо незаконного використання земельної ділянки, просив рішення скасувати.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши закон­ність і обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та ви­мог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підля­гає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного Акта на право власно­сті на земельну ділянку від 20 вересня 2005 р. ОСОБА_1на праві власності належить зе­мельна ділянка площею 4,94 га в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївсько­го району Миколаївської області (а.с.11).

За договором оренди земельної частки (паю) від 28 травня 2000 р. право користуван­ня цією часткою позивачка передала СЗАТ „Батьківщина". Проте рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2007 р. зазначений договір розірвано.

Однак, в той же день відповідачі уклали між собою договір підряду, за ким ФГ „Оазис" взяло на себе обов'язок протягом 2007-2008 років виконувати комплекс робіт по обробці грунту, вирощуванню та збиранню врожаю на земельній ділянці позивачки. З того ж часу ФГ „Оазис" виконувало такі сільськогосподарські роботи, а восени 2007 року - за­сіяло цю ділянку озимими культурами.

Межі земельної ділянки ОСОБА_1було відновлено в натурі лише 19 травня 2007 р.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що після розірвання вказаним судовим рішенням договору оренди земельної частки (паю) СЗАТ „Батьківщина", всупереч вимог ст. 34 Закону України „Про оренду землі" не повер­нуло ОСОБА_1належну їй земельну ділянку, а ФГ „Оазис", достовірно знаючи про при­пинення зазначених орендних відносин та намір власника розпорядитися землею на влас­ний розсуд, продовжував користуватися нею, а восени 2007 р. ще й засіяв її озимими куль­турами.

В зв'язку з чим, суд обґрунтовано зобов'язав відповідачів їх повернути спірну земе­льну ділянку ОСОБА_1.

Сам договір підряду, укладений 20 квітня 2007 р. між СЗАТ „Батьківщина" та ФГ "Оазис", на який посилається апелянт, не може вважатися достатньою правовою підста­вою використання відповідачем ФГ „Оазис" спірної ділянки через наступне.

Так, системний аналіз ст. ст. 837 - 864 ЦК України, якими визначено загальні поло­ження про договір підряду, встановлено, що такий правочин передбачає лише виконання підрядником певних робіт та отримання оплати за виконану роботу. Тому, в даному випа­дку, прав та обов'язків землекористувача, які визначені ст. ст. 95, 96 ЗК України, ФГ „Оазис" не набув.

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що від­повідачі вчинили самовільне зайняття земельної ділянки позивачки, а тому поновлення прав останнього має здійснюватися за правилами та умовами, визначеними ст. 212 ЗК України.

Обставини справи свідчать про те, що протягом 2007-2008 років відповідачі корис­тувалися земельною ділянкою після припинення орендних відносин на підставі уявного права на ділянку, а тому є особами, які займають її без належних на те підстав (самоупра­вно), а тому мають повернути ділянку власнику відповідно до ст. 34 Закону України „Про оренду землі". В зв'язку з чим, рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме незаконність акта перевірки від 14 вересня

2007       p., відсутність межових знаків спірної ділянки та невнесення до державного реєстру

відомостей про розірвання договору оренди, не мають правового значення, оскільки з ци­

ми обставинами закон не пов'язує набуття прав землекористувача.

Таким чином, підстав для повного скасування судового рішення колегія не вбачає. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ФГ „Оазис" задовольнити частково.

Рішення   Врадіївського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2008 р. змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновок про самовільне зайняття земельної ділянки відповідачами СЗАТ „Батьківщина" та ФГ „Оазис" та посилання на положення ст. 212 ЗК України, як норму, на підставі якої вирішено справу.

З резолютивної частини рішення виключити зазначення про те, що повернення зе­мельної ділянки має здійснюватися без відшкодування затрат, понесених за час незакон­ного її використання.

В іншій частині вказане рішення місцевого залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.