ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.06 Справа № 26/227/06
Суддя Зубкова Т.П.
За позовом Приморського орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (72100, Запорізька область, м. Приморськ, Мелітопольське шосе, 12) до відповідача Державного сільськогосподарського підприємства “Надія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Вавилова, 1) про розірвання угоди та стягнення 121106,77 грн. Суддя Зубкова Т.П. |
Представники: |
Від позивача | Понятовська Ю.В., дов. № 572 від 22.12.2004 р. |
Від відповідача | не з’явився |
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про розірвання угоди № 34 від 19.08.2006 р., укладеної між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача на користь позивача 21106,77 грн. заборгованості.
11.05.2006 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 08.06.2006 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, обґрунтовує їх ст. ст. 96, 651 Цивільного кодексу України.
Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.11.2004 р. на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 31 від 13.09.2004 р. “Про створення державного сільськогосподарського підприємства “Надія” та наказу № 397 від 04.11.2004 р. “Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 13.09.2004 р. № 331 “Про створення державного сільськогосподарського підприємства “Надія” кредиторську заборгованість Ногайського державного агротехнічного технікуму (виробничої частини), в тому числі заборгованість в сумі 21106,77 грн. перед Приморським ОВУЖКГ, було передано ДП “Сільськогосподарське підприємство “Надія” (відповідачу у справі), про що було складено відповідний Акт № 17 (копія акта міститься в матеріалах справи).
Станом на липень 2005 р. заборгованість відповідача перед позивачем залишалася незмінною і складала 21106,77 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 18.11.2004 р., від 20.07.2005 р. (копії актів містяться в матеріалах справи).
У зв’язку з цим позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 318 від 13.07.2005 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.
Ця вимога була залишена відповідачем без задоволення.
19.08.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 34 про порядок погашення заборгованості (надалі –Угода).
Згідно умов Угоди відповідач зобов’язався сплатити позивачу згідно узгодженого сторонами графіка свою заборгованість в сумі 21106,77 грн. за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення та надані автотранспортні послуги.
Відповідно до п 1.2 Угоди відповідач визнав перед позивачем свої боргові зобов’язання станом на 01.06.2005 р. в сумі 21106,77 грн.
Згідно з п. 1.3 Угоди позивач надав розстрочку відповідачу в погашенні заборгованості в сумі 21106,77 грн. Відповідач зобов’язався сплатити борг згідно із графіком, що є невід’ємною частиною угоди.
Як вбачається з Графіка погашення заборгованості, відповідач мав погашати її протягом серпня 2005 р. – грудня 2007 р., щомісяця рівними частками (по 680,86 грн.).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Проте, відповідач, всупереч вимог чинного законодавства, свої обов’язки згідно умов Угоди не виконав.
У зв’язку з цим позивач направив на адресу відповідача лист (вих. № 87 від 20.02.2006 р.) з вимогою погасити заборгованість згідно затвердженого сторонами графіка і попередив відповідача, що у протилежному разі буде змушений звернутися до суду з позовом про розірвання угоди і стягнення заборгованості у повному обсязі.
Однак, ця вимога позивача були залишена відповідачем без задоволення.
Матеріали справи свідчать про те, що з моменту укладення Угоди вона відповідачем не виконується, заборгованість в сумі 21106,77 грн. так і залишається не сплаченою, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 26.05.2006 р. (оригінал залучено до матеріалів справи).
На підставі цього позивач просить суд розірвати угоду про порядок погашення заборгованості № 34 від 19.08.2005 р. у зв’язку із істотним порушенням її умов відповідачем.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови Угоди та вимоги чинного законодавства. Доказів своєчасного погашення заборгованості у терміни, встановлені Угодою (згідно з графіком погашення), відповідачем суду не надано.
Суд вважає аргументованими та обґрунтованими доводи позивача про те, що невнесення у встановленому Угодою порядку відповідачем платежів наносить позивачу шкоду, яка полягає у неотриманні доходу, на який він розраховував, і це негативно впливає на господарську діяльність позивача, стає перешкодою здійсненню запланованих господарський операцій, що потребують грошових вкладень.
Таким чином, слід визнати істотним у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України порушення відповідачем умов Угоди.
Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про розірвання Угоди № 34 від 19.08.2005 р. обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
За таких обставин, враховуючи, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 21106,77 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 21106,77 грн. основного боргу належить задоволенню.
Судові витрати покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Оскільки позивачем при зверненні до господарського суду не було сплачено в установленому порядку державне мито за вимогою про розірвання договору, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь державного бюджету України державне мито в сумі 85,00 грн., як це передбачено Декретом КМУ “Про державне мито”.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати угоду про порядок погашення заборгованості № 34 від 19.08.2005 р., укладену між Приморським орендним виробничім управлінням житлово-комунального господарства та Державним сільськогосподарським підприємством “Надія”.
3. Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства “Надія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Вавилова, 1, код 33318041) на користь Приморського орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (72100, Запорізька область, м. Приморськ, Мелітопольське шосе, 12, код 03345656) 21106,77 грн. заборгованості, 296,06 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4. Стягнути з Приморського орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (72100, Запорізька область, м. Приморськ, Мелітопольське шосе, 12, код 03345656) на користь державного бюджету (отримувач –державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач –управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 26014130, на рахунок № 31115095500007, КБК 22090200, символ звітності банку 095) 85,00 грн. державного мита. Видати наказ.
Суддя Т.П. Зубкова
(рішення оформлено 15.06.2006 р.)