Справа № 2-42/10

2-84/2009, 2-253/2008,

2-1561/07, 2-13529/2006

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2010 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зінченко Ю.Є.

при секретарі Колтур Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визнання заповіту недійсним, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду с позовом до відповідача в якому, зазначив, що 13.07.2006 року помер ОСОБА_4 На момент смерті він був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі народився та виріс позивач. Після того, як його батьки розірвали шлюб, мати в даній квартирі після розподілу майна отримала одну кімнату 17,25кв.м. і на неї був відкритий особовий рахунок з передачею паю на дану кімнату на ім’я ОСОБА_1 з 1989 року. 04.11.2003р. виконавчий комітет Московської районної ради м. Харкова виніс рішення про видачу свідоцтва про право власності на 56/100 частин спірної квартири (прим. №2 житловою площею 17.2 кв.м. з відповідною частиною місць спільного користування) на ім’я позивача. ОСОБА_4 постійно вмовляв свого сина ОСОБА_1, щоб той подарував йому свою частину спірної квартири, мотивуючи своє бажання тим, що після його смерті дана квартира залишиться в спадок його синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Оскільки позивача не мав бажання псувати стосунки з батьком, то 16.03.2004 року позивач подарував свою частину спірної квартири ОСОБА_4 Останній час ОСОБА_4 тяжко хворів і позивача постійно находився з ним, іншого сина ОСОБА_2 біля батько не було. В зв’язку з чим для позивача стало великою несподіванкою існування заповіту від 04.08.2005 року. Оглянувши даний заповіт ОСОБА_4 позивач не в пізнав підпис свого батька, в зв’язку з чим вважає, що підпис, який поставлений на заповіті не є підписом його батька. На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити, визнати заповіт від імені ОСОБА_4 від 04.08.2005р. недійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_4, який помер 13.07.2006р.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні зі своїм представником за довіреністю позовні вимоги позивача не визнали та пояснили, що при укладанні заповіту ОСОБА_4 проявив своє волевиявлення. Крім того, ОСОБА_4 з текстом заповіту був ознайомлений, заповіт підписував особисто, був цілком у свідомості і тверезо оцінював значимість своїх дій.

Третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, але надала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що ОСОБА_4 розумів значення своїх дій, склад заповіт без будь-якого примусу, насильство або якихось погроз, виходячи із свого волевиявлення. Також просить розглядати справу в її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Згідно довідки КП Харківського МіськБТІ № 2335341 від 11.09.2006р. квартира АДРЕСА_1 зареєстрована по праву власності на ім’я ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого 16.03.2004 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом ХМНО реєстраційний № 1728, свідоцтво по право власності, виданого 15.12.2003р. виконавчим комітетом Московської районної в м. Харкові ради.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер 13.07.2006р.

Згідно свідоцтва про народження дитини позивач є сином померлого ОСОБА_4

Згідно заповіту від 04.08.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_4, 20.06.1938р.н., що мешкає АДРЕСА_2, все його майно, де б таке не було, та з чого б воно не складалося, та все те, що йому буде належати на день смерті, та на що за законом він матиме право, у тому числі належну йому квартиру АДРЕСА_3, заповідає синові ОСОБА_2.

Позивач в своїх позовних вимогах посилається на те, що в заповіті підпис ОСОБА_4 не схожий на його звичайний підпис, в в’язку з чим вважає, що заповіт недійсний, оскільки ОСОБА_4 його особисто не підписував.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 2457 від 24.07.2009 проведеної ХНДІСЕ ім. Бокаріуса: рукописний запис «Заповіт мною прочитаний вголос ОСОБА_4», розміщений в центральній частині бланка «Заповіт», в строчці «Підпис» оригінал першого екземпляра заповіту від імені ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_2 від 04.08.2005р. серії ВСІ № 420730, зареєстрованого в реєстрі приватного нотаріуса ОСОБА_6 за № 2478 – виконаний ОСОБА_4. Підпис від імені ОСОБА_4, розташований в строчці «Підпис» першого екземпляру заповіту від 04.08.2005р. серії ВСІ №420730, нижче і зліва від запису «Заповіт мною прочитаний вголос. ОСОБА_4» - виконано особисто самим ОСОБА_4. В даних рукописному запису і підпису проявилися ознаки тремтіння пишучої руки (як в рукописних записах в документах, які відносяться по часу їх виконання до 2000-2006 рокам, представлених на почеркознавче дослідження в якості порівняльного матеріалу), що є наслідком хвороби писавшого.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд приходить до переконання, що посилання позивача на те, що підпис в заповіті не схожий на підпис ОСОБА_4 свого підтвердження не знайшли.

В зв’язку з вищевикладений, суд відмовляє в задоволені позову позивача про визнання заповіту від імені ОСОБА_4 від 04.08.2005р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 недійсним. Таким чином, суд також відмовляє в задоволені позовних вимог позивача в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4, померлого 13.07.2006р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,209,211,212,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визнання заповіту недійсним – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-тиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Московського районного

суду м. Харкова ОСОБА_7